Справа № 759/2921/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2147/2021
13 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Семенюк Т.А., Коцюрби О.П.
за участю секретаря судового засідання Кемського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кулінської Марини Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року у складі судді Шум Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві державної адміністрації про визнання батьківства та внесення змін до актового запису,-
У лютому 2018 року ОСОБА_2. звернувся у суд із позовом про визнання батьківства та внесення змін до актового запису.
Зазначав, що з 2014 року перебував у близьких стосунках з відповідачкою в незареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина: донька ОСОБА_4 .
Посилався на те, що з моменту вагітності підтримував морально та матеріально відповідачку, був присутній на пологах, тримав дитину на руках одразу після народження. Постійно допомагав матеріально утримувати дитину, купував необхідні речі та медикаменти.
Після народження дитини відповідачка зареєструвала її відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, а не як було домовлено згідно ст. 126 СК України.
Не маючи можливості належно спілкуватися з дитиною, позивач обмежений в здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків відносно неї, а тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 30.01.2019 року по справі призначена судова молекулярно-біологічна (генетична) експертиза. Проте, 05.06.2019 року до суду надійшов лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи відділення судово-медичної генетичної ідентифікації від 29.05.2019 р. за N 100-460/1224, відповідно до змісту якого неможливо провести судово-медичну експертизу генетичної ідентифікації, у зв'язку з неявкою відповідачки на відбір необхідних біологічних зразків.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внесено зміни до актового запису №3060 від 25 жовтня 2016 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши в графі "батько" - ОСОБА_2. , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Києва; у відомостях про прізвище, ім'я, по батькові дитини : ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі адвокат Кулінська М.В. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове судове рішення про відмову у позові.
Зазначено, судом першої інстанції ухвалено рішення у відповідності до доводів позивача, які не були підкріплені доказами, а тому викликають обґрунтовані сумніви у їх правдивості.
Суд, встановивши, що причиною не проведення експертизи є неявка на відповідачки разом із дитиною, дав цим обставинам неналежну правову оцінку, при цьому не встановив, чи були дії відповідачки умисними, чи, можливо, ніякого ухилення не було і причини неявки були поважними.
Окрім того, посилалася на те, що проведення судово-генетичної експертизи неможливе без втручання у сферу тілесної недоторканності особи. Це означає, що біологічні матеріали для проведення дослідження не можна взяти силоміць. Генетична експертиза дитини повинна призначатися лише з урахуванням її інтересів, зі зваженням можливих негативних наслідків для дитини такого віку. У справах про встановлення батьківства (материнства), згідно з діючим законодавством України, жоден вид експертизи не може бути примусово здійснений і кожний громадянин має право на відмову від проведення такої експертизи.
Також, заперечує проти зміни прізвища дитини, оскільки позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував чи надавав будь-яке логічне пояснення необхідності даній дії. Вказана вимога відсутня у назві позову, та судовий збір за неї не сплачено.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Пасацька В.В. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого по справі рішення, просила рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час розгляду справи 09грудня 2020року ОСОБА_1 та її представник приймали участь у судовому засіданні, підтримавши апеляційну скаргу, заперечували проти призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи, надавали пояснення.
Між тим, у судове засідання 13 січня 2021року ОСОБА_1 та її представник не з'явилися. 12 січня 2021року на електронну пошту апеляційного суду від адвоката Кулінської М.В. надійшло клопотання про відкладення справи розглядом з причин хвороби дитини апелянта, проте належні докази поважності причин неявки суду не надано. За таких обставин, колегія суддів відхиляє подане по справі клопотання. Інші учасники справи про день і час судового розгляду повідомлені належно, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та адвоката Кулінську М.В., які просили апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 , який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайомі з 2014 року, в них були дружні відносини, деякий час сторони мали особисті стосунки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Відповідно до актового запису про народження від 25 жовтня 2016року батьком зазначено: ОСОБА_3 (а.с.91).
Встановлено, що запис про батька зроблено на підставі заяви матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні, фактично батьком дитини у свідоцтві про народження вона вказала позивача по справі, зазначивши його імя та по батькові, проте прізвище своє - ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як убачається з матеріалів, по справі було призначено судову молекулярно-біологічну (генетичну) експертизу, проведення якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи відділення судово-медичної генетичної ідентифікації, проте ухвала суду залишилася без виконання у зв'язку з тим що ОСОБА_1 на неодноразові виклики для відібрання біологічних зразків до експертної установи не з'явилася (а.с.74).
Колегія суддів перевіряючи законність ухваленого по справі рішення, враховує тривалість перебування справи у провадженні суду - з лютого 2018року та те, що відповідач, яка була обізнана про розгляд судом спору і належним чином повідомлена експертною установою про дати та місце проведення судово-генетичної експертизи, систематично не з'являлась для забору біологічних зразків разом із дитиною, що свідчить про її ухилення від проведення судово-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Системне та неодноразове нез'явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини.
Під час розгляду справи апеляційним судом також роз'яснено право заявити клопотання про призначення по справі відповідної експертизи, проте відповідач, підтвердивши обізнаність про призначення судом по справі молекулярно-генетичної експертизи й неявку до експертної установи на виклики з метою збереження здоровя дитини, категорично заперечувала проти її проведення, мотивуючи недоцільністю та можливістю настання негативних наслідків для дитини з причин поєднання відібрання біологічних зразків з необхідністю відповідного втручання.
Між тим, ці доводи носять голослівний характер, вони не містять належного правового обґрунтування у розумінні положень ст.109 ЦПК України й спрямовані на приховання наявності факту батьківства щодо ОСОБА_4 саме позивача.
Відповідач не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дитиною до експертної установи, перешкоджали забору відповідних зразків її та дитини.
Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.
Відповідно до справи, позивач визнавав своє батьківство, займався вихованням малолітньої ОСОБА_4 , турбувався про неї, надавав допомогу й у подальшому бажає приймати участь у вихованні дитини (а.с. 183-250).
Відповідач не заперечувала, що перебувала з ОСОБА_2 у стосунках з 2014року без реєстрації шлюбу, а також під час вагітності.
Окрім цього, ОСОБА_1 підтвердила присутність ОСОБА_2 під час пологів й народження дитини.
Встановлено, що ім'я і по - батькові дитини, зазначене у свідоцтві про її народження, повністю збігається з даними позивача.
ОСОБА_1 не заперечувала, й навпаки, підтвердила, що ім'я й по-батькові саме позивача були вказані за її вказівкою в актовому записі про народження доньки.
Заперечуючи проти визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої доньки, відповідач, не вказала особу, яка є батьком малолітньої дитини.
Визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 відповідає інтересам малолітньої дитини.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про необхідність внесення змін у актовий запис про народження дитини й у графі щодо її прізвища, остільки ця обставина повністю підтверджує факт визнання позивача батьком цієї дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про недоведеність належними доказами факту батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відсутність підстав до внесення змін до актового запису в частині прізвища дитини.
Твердження апеляційної скарги про вихід судом за межі позову й несплату судовим збором вимог про зміну прізвища дитини - безпідставні, остільки вони спростовуються змістом позову, що був предметом розгляду районним судом - про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини в графи: батько дитини та її прізвище. Відповідно до справи, заявлені вимоги оплачено судовим збором у відповідності положень Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими й належно мотивованими висновки районного суду про наявність правових підстав до задоволення позову.
За встановлених обставин цієї справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.
За правилами ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального й процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Кулінської Марини Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 січня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: