Справа № 755/12216/20
Провадження № 33/824/356/2021
Головуючий в суді першої інстанції: Левко В.Б.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
11 січня 2021 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 06 серпня 2020 року о 09 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA Cerato» з номерним знаком НОМЕР_1 по проспекту Броварському, 15, у місті Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року, та закрити провадження у справі або звільнити його від адміністративного стягнення, обмежившись усним зауваженням.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що він його пропустив із поважних причин.
ОСОБА_1 зазначає, що про існування оскаржуваної постанови, ухваленої без його участі він дізнався з Єдиного реєстру судових рішень, при цьому копію постанови йому не було надіслано, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд в порушення вимог закону розглянув справу без його участі, оскільки його належним чином не було повідомлено про судове засідання.
ОСОБА_1 вказує, що наявні в матеріалах справи пояснення свідків є нікчемними з юридичної точки зору, оскільки, на думку апелянта, вони мають бути викладені свідками власноруч, а не лише підписаними ними на заздалегідь заготовлених бланках, які заповнив сам інспектор поліції.
Крім того апелянт звертає увагу на те, що в поясненнях свідків зазначено, що він відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», що не відповідає дійсності.
Також апелянт зазначає, що як в поясненнях свідків не зазначено, так і на відеозаписі не зафіксовано наявність у нього ознак сп'яніння, які нібито були виявлені у нього поліцейськими.
ОСОБА_1 також пояснює, що погодився на проходження огляду в медичному закладі, однак в подальшому працівники поліції вмовили його відмовитись від проходження огляду, запевнивши, що за це йому нічого не буде, відтак, йому не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що всупереч вимог закону відеозапис події не вівся безперервно.
Апелянт зазначає, що його безпідставно зупинили працівники поліції, відтак вони не мали права вимагати від нього проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 також вказує про те, що він не вживає наркотичних засобів та алкоголь, та звертає увагу на наявну в матеріалах справи довідку ТОВ «Медаком» про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, як зазначає апелянт, його не відсторонили від керування транспортними засобами, що також свідчить про те, що у нього були відсутні ознаки сп'яніння.
Також ОСОБА_1 звертає увагу на зміни, які були внесені до ст. 130 КУпАП Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав законної сили 01 липня 2020 року, яким було скасовано адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії постанови, постановленої без його участі.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції незаконно розглянув справу без його участі.
Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції після надходження справи до суду двічі призначав дату судового засідання, однак у судове засідання призначене на 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 не з'явився та направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи. У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 знову не з'явився, однак направив до суду клопотання про закриття провадження у справі, при цьому клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. Також, як вбачається із матеріалів справи, 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, відтак достеменно знав про призначене на 16 жовтня 2020 року засідання.
У зв'язку з цим, незважаючи на неявку ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки, в даному конкретному випадку це не вплинуло і не могло вплинути на дотримання судом вимог ст. 245 КУпАП щодо забезпечення реалізації завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи та її вирішення в точній відповідності з законом.
Оскаржуючи постанову суду першої інстанції апелянт зазначає, що письмові пояснення свідків не можуть братися до уваги, оскільки вони не заповнені ними власноруч, у них зазначено про відмову від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», а також не вказано про ознаки сп'яніння, у зв'язку з чим апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого можуть бути будь-які фактичні дані щодо адміністративного правопорушення, що містяться в поясненнях потерпілих, свідків. КУпАП не обмежує суд в питанні оцінки доказів, зокрема таких, які містяться в письмових поясненнях свідків.
Із досліджених апеляційним судом пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» та у медичному закладі (лікаря-нарколога).
В той же час, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 102774 від 06 серпня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом прядку у лікаря-нарколога у присутності двох свідків, про що останні засвідчили своїм підписом у відповідній графі.
Крім того, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції із якого вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків пропонувалось пройти огляд для визначення стану сп'яніння саме у лікаря нарколога, на що останній відмовився.
Таким чином, наявність неточності в письмових поясненнях свідків, які заповнені в заздалегідь надрукованих бланках, де серед іншого також зазначено про відмову від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» не спростовує відомостей, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у нього не було ознак сп'яніння, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, повноваженнями щодо встановлення наявності у водія ознак сп'яніння наділений лише працівник поліції, відтак виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, є достатньою підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що погодився на проходження огляду, однак працівники поліції його вмовили відмовитись від проходження огляду, та не роз'яснили наслідків такої відмови. Наведені доводи апеляційний суд вважає безпідставними та зазначає таке.
Відповідно до фактичних даних, зафіксованих на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, неодноразові вимоги патрульного поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 ігнорував та ухилявся від чіткої відповіді, однак через декілька хвилин погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. В подальшому із відеозапису вбачається, що біля відділення КНП «КМНКЛ «Соцітерапія», в присутності двох свідків ОСОБА_1 знову пропонують пройти огляд у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду. При цьому працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду він буде притягнутий до відповідальності.
Таким чином, наведеним доказом спростовуються доводи апелянта про те, що йому не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд зазначає, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов'язана знати правила дорожнього руху України.
Так, у п. 2.5 ПДР України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану наркотичного сп'яніння.
Таким чином ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це він порушив наведений пункт ПДР України, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського є неналежним доказом, оскільки відеозапис не вівся безперервно, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому повністю відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Отже, зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського вірно прийнятий як належний та допустимий доказ.
Щодо доводів апелянта про відсутність у працівників поліції законних підстав для зупинки, то апеляційний суд вважає їх безпідставними та зазначає, що вказані обставини не є предметом апеляційного розгляду в даному провадженні і дії працівників поліції можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Крім того в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2934317 від 06 серпня 2020 року де зазначено, що водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом не маючи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відомості про оскарження та скасування вказаної постанови в матеріалах справи відсутні, крім того, вона містить підпис ОСОБА_1 .
Таким чином не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про безпідставність зупинки транспортного засобу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, що, на його думку, свідчить про відсутність у нього ознак сп'яніння.
Однак із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом, крім того останній своїм підписом у протоколі також зазначає, що повідомлений про відсторонення від права керування.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення оскільки редакція ст. 130 КУпАП, яка міститься на офіційному веб-сайті Верховної Ради, не передбачає відповідальності за дії, які йому інкриміновані, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав законної сили 01 липня 2020 року, була скасована адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з одночасним запровадженням кримінальної відповідальності за такі дії.
В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав законної сили 03 липня 2020 року, були скасовані внесні Законом № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зміни до ст. 130 КУпАП.
Наведені закони розміщені на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, відтак рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.
Щодо пояснень ОСОБА_1 про те, що він не вживав наркотичних засобів, що підтверджується звітом про тестування на встановлення факту вживання психоактивних речовин за допомогою імунохроматографічного аналізу складеного 06 серпня 2020 року ТОВ «Медаком», то апеляційний суд не бере їх до уваги, оскільки в межах даного провадження йому інкриміновано порушення п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження огляду.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун