Справа № 682/1277/20
Провадження № 22-ц/4820/96/21
14 січня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретар: Журбіцький В.О.,
учасники справи: апелянт ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року (суддя Зеленська В.І.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення заборгованості зі сплати аліментів,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами.
Позов мотивовано тим, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з ОСОБА_3 на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09.08.2017 року на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. На виконання даного рішення судом видано виконавчий лист, на підставі якого Славутським міськрайонним відділом ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження.
ОСОБА_3 займається підприємницькою діяльністю в сфері сільського господарства є одноосібним засновником і власником СФГ «Клепачі» та ФГ «ЕкоЕнергія». За 2018 рік ним отримано загальний дохід в сумі 3 055 265,68 грн., в тому числі і заробітну плату в сумі 44 412,94 грн. Проте, за зазначеним виконавчим листом аліменти відповідачем було сплачено із заробітної плати в розмірі 9338,15 грн. та 2819 грн. - із доходу 14096,35 грн., а не із загального доходу за 2018 рік в розмірі 3 055 265 грн. 68 коп., що підтверджується податковою декларацією про доходи та майновий стан за 2018 рік.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів за 2018 рік у розмірі 599 351,28 грн. із отриманого ним доходу в сумі 2 996 756,39 грн.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо отримання боржником доходу в розмірі 2 996 756 грн. 39 коп., з якого відповідно до положень статті 81 СК України, Постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.2016 року, якою затверджено «Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» підлягало би стягнення аліментів в розмірі визначеному судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що отримання відповідачем у власність у порядку спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення не є тим видом доходу, який враховується при визначенні розміру аліментів. Зазначала, що законодавством встановлено стягнення аліментів та нарахування заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за час, протягом якого не проводилось їх стягнення, а не з чистого доходу який є об'єктом оподаткування.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Третя особа Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України).
Судом встановлено, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/5 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 09.08.2017 року на період її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
На підставі виконавчого листа, виданого на виконання цього рішення, Славутським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження.
Згідно довідки відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 25.03.2019 року №6568 ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 у 2018 році аліменти у розмірі 9338,15 грн.
Листом від 29 серпня 2019 року №23738 Славутський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області на звернення ОСОБА_1 про нарахування заборгованості за аліментами за 2018 рік, відповідно до Податкової декларації про доходи та майновий стан за 2018 рік, про отримання у спадщину 63 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 2 996 756,39 грн., повідомив ОСОБА_1 , що чинними нормативно-правовими актами України не передбачено підстав порядку та способу щодо нарахування та утримання аліментів, зокрема з вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна.
Стягувач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за аліментами.
Зі змісту позову та заявлених вимог вбачається, що стягувач не погоджується з рішенням, діями або бездіяльністю державного виконавця, щодо невключення в доходи, які враховуються при визначенні розміру аліментів, отриманих у спадщину боржником у 2018 році 63 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 2 996 756,39 грн.
Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб'єктивний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Враховуючи вищеозначені вимоги закону та ту обставину, що між сторонами виконавчого провадження (стягувач і боржник) спір щодо розміру заборгованості відсутній, як така заборгованість державним виконавцем не визначалася. Стягувач не погоджується з діями (бездітністю) державного виконавця щодо не включення в перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, отриманих у спадщину боржником у 2018 році 63 земельні ділянки сільськогосподарського призначення на загальну суму 2 996 756,39 грн., то така категорія справи повинна розглядатися в порядку передбаченому розділом 7 Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
За таких обставин, заявлений спосіб захисту порушеного права є неналежним.
Зважаючи на вищезазначене, рішення суду першої інстанції, підлягає зміні лише в частині мотивації.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 січня 2021 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк