Справа № 643/13561/20
Провадження № 1-кп/643/667/21
14.01.2021
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220470003787 від 10.08.2020 року, № 12020225500000074 від 28.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленовка, Волновахського району, Донецької області, українця, громадянина України, розлученого, маючого доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 30.03.2020 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України до 1 (одного) року позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України,
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому до 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, прокурор зазначила, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у тяжкому злочині, не має стійких соціальних зв'язків, постійної роботи, є раніше судимим за корисні злочині, усвідомлює всі можливі наслідки притягнення його до кримінальної відповідальності. Крім того, він може впливати на свідків, потерпілих та інших учасників процесу, вчиняти інші правопорушення. Вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним.
У судовому засіданні 14.01.2021 року прокурор підтримала вищевказане клопотання.
Захисник заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання, оскільки вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання і може забезпечити свою належну процесуальну поведінку.
Обвинувачений пояснень щодо поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу не надав.
Вислухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
В силу приписів ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключено у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу суд враховує, що згідно представлених матеріалів ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину проти власності, за що передбачено покарання до 6 років позбавлення волі.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
При вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, дослідивши всі надані матеріали, суд зазначає про наявність станом на теперішній час ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість запобігання спробі обвинуваченого переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Так, суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Також суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На цей час свідки в даному кримінальному провадженні не допитані, докази передбачені ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та обставини його вчинення ризик впливу останнього на потерпілих та свідків є досить реальним.
Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_4 будучи засудженим вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік, знову обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів.
Судом вивчені дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_4 офіційно не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, розлучений, тобто не має стійких соціальних зв'язків, раніше судимий за скоєння умисного злочину проти власності, вчинив інкриміновані правопорушення в період іспитового строку.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Також, в судовому засіданні встановлено, що відносно обвинуваченого ухвалою суду від 16.10.2020 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який закінчується 14.12.2020 року. Однак, в зазначений строк не вдалось розглянути дане кримінальне провадження, з огляду на наявність об'єктивних передумов.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Враховуючи існування зазначених ризиків, та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, враховуючі дані про особу, суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів.
Суд зазначає, що при вирішенні питання міри запобіжного заходу суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення по справі «Ілійков проти Болгарії»).
Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 369-372, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (27)» на 60 днів - до 14.03.2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Повний текст ухвали буде проголошено 15.01.2021 року о 14:30 год.
Суддя ОСОБА_1