Справа № 639/1677/19
Провадження № 2/642/385/20
16 грудня 2020 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В. розглянувши заяву представника позивача - адвоката Чернишова Бориса Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі № 639/1677/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та трьох процентів річних від простроченої суми, -
У березні 2019 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом, у якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 14.11.2009 року у розмірі 14 987 500 грн., а також 3% річних від простроченої суми за договором позики від 14.11.2009 року у розмірі 658 473,41 грн. Судові витрати покласти на відповідача (а.с. 2-7, т. 1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.04.2019 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження (а.с. 112-113, т. 1).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.08.2019 вищевказану справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 49-50, т. 3).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.09.2019 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 61-62, т. 3).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Чернишова Б.С. надав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту та заборони відчуження наступних об'єктів нерухомого майна, які належать відповідачам на праві приватної та спільної сумісної власності:
- нежитлові приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13 а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;
- нежитлова будівля літ «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартира АДРЕСА_6 ;
В обґрунтування заяви зазначено, що на даний час обставини змінилися та існує реальна загроза, у випадку ухвалення рішення суду про стягнення з відповідачів грошових коштів, у невиконанні вказаного рішення на наступних підставах.
Відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова по справі 640/16611/18 від 09.12.2020 про поділ сумісно набутого майна вищевказане майно, яке на даний час зареєстровано за ОСОБА_3 , буде поділено по Ѕ частині між відповідачами, та арешт на який вказував Ленінський районний суд м. Харкова у своїй ухвалі про відмову у накладенні арешту від 30.09.2020 року буде скасований, а отже відповідачі по справі будуть мати реальну можливість реалізувати вказане майно на користь третіх осіб.
Також відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області по справі 635/5854/19 від 20.11.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 10 079 645,20 грн на користь її матері ОСОБА_4 - рішення набрало законної сили. Отже, ОСОБА_4 може звернутись чи вже звернулась до державних чи приватних виконавців про стягнення вказаної заборгованості, а у даному випадку виконавець накладе арешт на майно ОСОБА_3 , що у випадку винесення рішення Ленінським районним судом м. Харкова по даній справі на користь ОСОБА_1 , унеможливить виконання такого рішення.
Також у заяві зазначено, що була здійснена оцінку вищевказаних приміщень, вартість яких зазачена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності. Загальна вартість нерухомого майна склала 11 966 552,00 грн. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів 579971 доларів США з штрафних санкцій, що на день пред'явленні вказаної заяви про забезпечення позову у перерахунку по курсу НБУ станом на 15.12.2020 становить 579971*2,79 = 16 123 193,80 грн, що навіть є більшим ніж оціночна вартість майна на яку просить накласти арешт позивач.
На думку позивача, дії відповідачів по відчуженню вказаного майна, що є спільною сумісною власністю сторін, свідчать про існування реальної загрози невиконання в майбутньому рішення суду про стягнення боргу за договором позики. Оскільки сума боргу є значною, то невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також їх представники просили відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Суд, вислухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та зміст позовних вимог, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
Згідно з п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти,що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (Зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.12.2020 року (а.с. 25-34, т. 5):
1) нежитлові приміщення 1-го поверху № І, 13-:-16, 13 а, загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 (загальна вартість 39 900 грн., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 26.09.2011 року). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість приміщення встановлено у сумі 669 738 грн. (а.с. 32-33, 46-158 т. 5);
2) нежитлові приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 належать ОСОБА_3 (загальна вартість 180 500 грн., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 19.04.2012 року. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість приміщення встановлено у сумі 2 514 817 грн. (а.с. 31, т. 5, 46-158);
3) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 - належать ОСОБА_3 (загальна вартість не зазначена, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 03.10.2012 року). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість приміщення встановлено у сумі 910 301 грн. (а.с. 27-28, 46-158 т. 5);
4) нежитлові приміщення 1-го поверху № 3а, 4а, 4б, 5а, 5б, загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_4 - належать ОСОБА_3 (загальна вартість 92 100 грн., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 14.06.2012 року). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість приміщення встановлено у сумі 3 494 513 грн. (а.с. 31-32, 46-158 т. 5).
5) нежитлова будівля літ «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 (загальна вартість не зазначена, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 12.10.2012 року). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість будівлі встановлено у сумі 2 526 301 грн. (а.с. 28, 46-158 т. 5);
6) квартира АДРЕСА_7 - належить ОСОБА_3 (загальна вартість 14 021 грн., підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 03.04.2003 року). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартість квартири встановлено у сумі 1 850 882 грн. (а.с. 34, 46-158 т. 5);
Таким чином загальна вартість нерухомого майна відповідно до Звіту про незалежна оцінку складає 11 966 552 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, представник позивача надав суду копію рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2020 року, роздруковану з Єдиного реєстру судових рішень, з якої вбачається, що майно на яке просить накласти арешт представник позивача, поділено по Ѕ частині між подружжям, окрім квартира АДРЕСА_8 .
Надаючи даний доказ, представник позивача зазначив, що відповідачі по справі будуть мати реальну можливість реалізувати вказане майно на користь третіх осіб.
Також представник позивача надав копію рішення Харківського районного суду Харківської області по справі 635/5854/19 від 20.11.2019 року з Єдиного реєстру судових рішень та зазначив, що даним рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь її матері ОСОБА_4 кошти у сумі 10 079 645,20 грн., у зв'язку з чим ОСОБА_4 може звернутись чи вже звернулась до державних чи приватних виконавців про стягнення вказаної заборгованості, а у даному випадку виконавець накладе арешт на майно ОСОБА_3 , що у випадку винесення рішення Ленінським районним судом м. Харкова по даній справі на користь ОСОБА_1 , унеможливить виконання такого рішення.
Таким чином, представник позивача, посилаючись на обидва судові рішення, розпечатані з Єдиного реєстру судових рішень, з яких не можливо встановити осіб та сторін по справі, а також ці рішення не можуть прийняті судом як докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач.
Крім того, позивач звертається з позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми позики, а майно, на яке просить накласти арешт представник позивача зареєстроване на праві власності лише за відповідачем ОСОБА_3 , що підтверджується Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.12.2020 року
Враховуючи наведене, представником позивача не доведено наявність обставин, які б підтверджували існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без доказів, що підтверджують підстави для забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, оскільки матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів є недостатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі № 752/6255/18.
У зв'язку з викладеним, суд не знаходить на даний час передбачених законом підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Чернишова Б.С. про забезпечення позову.
Крім того, як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення. Однак, представника позивача - адвоката Чернишова Б.С. у заяві взагалі не зазначає та не просить застосувати зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.95, 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Чернишова Бориса Сергійовича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 23 грудня 2020 року.
Суддя В.В. Вікторов