Справа № 640/1851/19
н/п 2/953/308/20
28 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Лях М.Ю.,
при секретарі - Хомінської Т.В.,
за участю представника позивача - адвоката Котляр А.О.,
Відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Рись В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна про визнання спільним сумісним майном та визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як подружжя, пайовий внесок, оформлений на ім'я ОСОБА_1 у сумі 514150,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал схід 1» та автомобіль Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску. Визнати, що частка померлого ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, складає Ѕ частку вказаного майна. Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на Ѕ частку пайового внеску у розмірі 264 550,00 грн. оформленого на ім'я ОСОБА_3 , як асоційованого члена Житлово-будівельного кооперативу «НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 9», на Ѕ частку пайового внеску у розмірі 514 150,00 грн., оформленого на ім'я ОСОБА_1 , як асоційованого члена житлово-будівельного кооперативу «НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ СХІД 1», на Ѕ частку автомобіля Toyota Avensis, р.н. НОМЕР_1 ., 2012 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3 , на Ѕ частку автомобіля Volkswagen Golf Plus, легковий автомобіль комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_3 . Заповіту за час життя ОСОБА_3 не склав, вона як мати є єдиним спадкоємцем першої черги. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року, яке частково залишено в силі Харківським апеляційним судом, встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з травня 2011 року по 22.07.2016 року. Також, спільним сумісним майном визнано пайовий внесок у розмірі 264 550,00 грн. та автомобіль Toyota Avensis, р.н. НОМЕР_1 ., 2012 року випуску. Однак, між позивачем та ОСОБА_1 виник спір щодо спадкового майна, оформленого на ім'я ОСОБА_3 з підстав придбання такого майна в період фактичних шлюбних відносин, в яких перебували її син - ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_1 , в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року. В період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах, ними також було придбано майно, яке було оформлене на ім'я ОСОБА_1 , а саме легковий автомобіль Volkswagen Golf Plus, комбі-В, 2011 року випуску, та оформлено пайовий внесок у розмірі 514 150,00 грн., належний ОСОБА_1 , як асоційованому члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал схід 1». Позивач зазначає, що оскільки її право власності, як спадкоємця на спадкове майно, що залишилось після смерті її сина, за останнім не було зареєстровано, хоча і було придбано у період перебування його у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, вона вправі вимагати в судовому порядку визначення частки спадкодавця у спільному майні з метою його подальшого успадкування як спадкоємицею першої черги спадкування за законом.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
11.03.2019 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що спірне майно, а саме: автомобіль Volkswagen Golf Plus, комбі-В, 2011 року випуску, та пайовий внесок в ЖБК «Набережний квартал схід 1» в сумі 514150,00 грн. є особистою приватною власність ОСОБА_1 , оскільки було придбано нею за особисті кошти. В обґрунтування цього відповідач зазначає наступне. До фактичного вступу у шлюб вона мала декілька депозитів у КБ «Приватбанк», в період з 2006 року по 2011 рік вона отримувала грошові перекази від свого брата ОСОБА_4 , та набула у власність грошові кошти у розмірі 19 500,00 доларів США. Також, зазначає, що мала у власності (користуванні) автомобілі ВАЗ в кількості 2 шт. Ще до шлюбу в 2008 році автомобіль ВАЗ 2109 був проданий «по довіреності», за що було отримано грошові кошти, також, в 2011 році був відчужений ВАЗ 21121 (належний їй та придбаний в 2008 році), за що отримано грошові кошти в сумі 3 900,00 доларів США та 23 260,00 грн. Зазначає, що до вступу в шлюбні відносини вона мала офіційні місця роботи, стабільний дохід, отримувала аліменти на утримання дітей тому мала можливість і заощаджувала грошові кошти. Щодо позовних вимог про визнання за позивачем в порядку спадкування на Ѕ частку автомобіля «Toyota Avensis» та Ѕ частку пайового внеску в ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн., відповідач зазначила, що ОСОБА_2 не обґрунтувала позовні вимоги в цій частини, у зв'язку з чим, в задоволенні цих позовних вимог також просить відмовити.
02.07.2020 року позивач подала до суду відповідь на відзив відповідача, де зазначила, що факт сумісного проживання однією сім'єю її сина ОСОБА_3 з ОСОБА_1 в період з 2011 року по 22.07.2016 року, а також визнання спільним сумісним майном подружжя автомобіля «Toyota Avensis» та пайового внеску в ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн., було встановлено рішенням Дзержинського районного суд ум. Харкова від 08.08.2018 року у справі № №638/20596/16-ц, у зв'язку з чим, вказане не підлягає доказуванню. Крім того, під час розгляду справи №638/20596/16-ц було встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 у цей же період, з 2011 року по 22 липня 2016 року, було зареєстровано легковий автомобіль Volkswagen Golf Plus, комбі-В, 2011 року випуску, та оформлено пайовий внесок у розмірі 514 150, 00 грн., як за асоційованим членом ЖБК «НК Схід 1», що в свою чергу свідчить, що зазначене майно також є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Також, позивач зазначила, що доводи відповідача щодо придбання за особисті кошти не підтверджені належними доказами, а саме грошові перекази, які отримувала ОСОБА_1 від свого брата, з урахування курсу валют є незначними та не можуть складати повністю суму пайового внеску у 2015 році та суму вартості спірного автомобіля, крім того, грошові перекази, довідки про доходи та аліменти, отримані значно раніше, а ніж придбане спірне майно, що не дає підстави вважати, що кошти походженням починаючи з 2006 року, могли б бути фінансовою підставою для купівлі спірного майна.
28.10.2019 року в судовому засіданні відповідач надала заперечення проти відповіді на відзив позивача, в якому зазначає, що сам по собі факт сумісного проживання, який встановлений рішенням Дзержинського районного суд ум. Харкова від 08.08.2018 року, не свідчить про те, що будь-яке майно, придбане у період сумісного проживання автоматично набуває статусу спільного майна. Щодо своїх особистих коштів відповідач зазначила наступне, за період до травня 2011 р. вона отримала грошові перекази від брата на загальну суму 11 000 доларів США, за період з травня 2011 р. по 2016 р. - на загальну суму 16 300 доларів США, зазначені кошти вона зберігала їх у валюті та не здійснювала їх обмін на гривню. Грошові кошти на утримання її батька, який є пенсіонером вона також не витрачала, оскільки він не потребує матеріальної допомоги, крім того він сам матеріально підтримує її з дітьми. Таким чином, викладене з урахуванням доводів зазначених у відзиві, як зазначає відповідач, свідчать про придбання спірного майна за її власні кошти.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Котляр А.О. підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі на підставі наданих доказів та доводів, викладених в позові та відповіді на відзив відповідача.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рись В.Г. заперечували проти заявлених позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі за необґрунтованістю, недоведеністю та на підставі наданих доказів.
Суд, заслухавши думки присутніх учасників справи, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також доводи та заперечення відповідача, дослідивши матеріали вказаної цивільної справи в їх системному взаємозв'язку приходить до наступного.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлено та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис №2638 від 18.03.1970 р.), позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» задоволено. Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року.
Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як подружжя, пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн. згідно договору від 17.01.2015 року за №216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , поверх 5 та легковий автомобіль Toyota Avensis, р.н. НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку пайового внеску у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264 550,00 грн. згідно договору від 17.01.2015 за №216/1 та майнові права на отримання у власність за вказаним договором Ѕ частки квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку легкового автомобіля Toyota Avensis, р.н. НОМЕР_1 .
Змінено черговість одержання права на спадкування та надано ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 27.12.2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року скасовано в частині зміни черговості одержання права спадкування та надання ОСОБА_1 права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 , і у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 30.11.2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27.12.2018 року залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №53/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.09.2016 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_3 . ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини - 25.10.2016 року.
Згідно листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 22.02.2017 року №31/71 аз, за ОСОБА_1 з 21.10.2011 року значиться зареєстрований на праві власності автомобіль Volkswagen Golf Plus, комбі-В, 2011 року випуску.
Відповідно до довідки ЖБК «Набережний квартал Схід 1» від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 є асоційованим членом ЖБК «Набережний квартал Схід 1» та згідно із укладеним договором про сплату пайових внесків №148/2 від 17 січня 2015 року сплатила пайовий внесок у повному обсязі у розмірі 514 150,00 грн.
Згідно договору купівлі-продажу №0682/11/12 від 24.11.2012 р. та Акту приймання-передачі, ОСОБА_3 придбав автомобіль Тоуоtа Avensis реєстраційний номер НОМЕР_1 за ціною 223 706,00 грн.
Згідно довідок про доходи, ОСОБА_1 за основним місцем роботи працювала в КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги і. проф. О. І. Мещанінова», на посаді лікаря, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року отримала загальну суму доходу у розмірі 24 065,22 грн. Крім того, за сумісництвом працювала у КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», займаючи посаду сестра мед анестезіст, та за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року отримала загальну суму доходу у розмірі 7 459,66 грн., за період з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року - 6 121,98 грн.
Згідно довідок про доходи, ОСОБА_1 працювала в КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги і. проф. О. І. Мещанінова», займаючи посаду лікаря за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року отримала загальну суму доходу у розмірі 134 823,21 грн.
Згідно довідки про доходи, ОСОБА_1 працювала у КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», займаючи посаду лікаря швидкої мед. допомоги, та за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року отримала загальну суму доходу у розмірі 34 800,30 грн.
Згідно довідки про доходи, ОСОБА_1 працюючи в КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», займала посаду - лікар з МНС, отримала загальна сума доходу за період з 01.10.2013 року по 30.09.2016 року становить 239 664,11 грн..
Відповідно до довідки від 04.09.2013 року підтверджено, що ОСОБА_1 працює у амбулаторно-діагностичному відділенні ТОВ «Боріс» м. Харкова на посаді лікаря виїзної бригади невідкладної бригади. Довідкою інспектору відділу кадрів підтверджено, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом у амбулаторно-діагностичному відділенні ТОВ «Боріс» м. Харкова на посаді лікаря-педіатра в період з 28.02.2013 р. по 30.09.2014 р.
За період з 01.03.2000 р. по 23.02.2012 року ОСОБА_1 на утримання дітей отримала 54 445,30 грн., що підтверджується довідкою про утримання аліментів з заробітної плати її колишнього чоловіка ОСОБА_6 .
На підтвердження отримання грошових переказів, ОСОБА_1 в якості доказів надала копії заяв на видачу готівки та квитанцій за період з 2006 року по 2016 року, згідно яких вона отримувала грошові перекази за системою Moneygram (США) від ОСОБА_7 .
Крім того, у власності ОСОБА_1 перебував автомобіль ВАЗ 2109, 1990 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 05.10.2006 р. Також ОСОБА_1 уповноважила на підставі довіреністі від 25.08.2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпоряджатись транспортним засобом ВАЗ 21121, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_5 , за що, згідно розписки від 25.08.2011 року отримала 3 900,00 доларів США та 23 960,00 грн.
Відповідно до Договору поставки №АДЗкА00900 від 04.07.2011 року та Акту прийому-передачі від 12.10.2011 року, ОСОБА_1 придбала легковий автомобіль Volkswagen Golf Plus, комбі-В, 2011 року випуску, за 205 016,00 грн.
В матеріалах справи наявні виписки по картковому рахунку про отримання ОСОБА_10 пенсії, загальна сума пенсії ОСОБА_10 за період з 2014 року по 2016 рік склала 134 619,20 грн.
Згідно довідки про доходи, ОСОБА_3 працював у Харківському державному авіаційному підприємстві, займаючи посаду лікаря-стоматолога, та за період з 01.01.2011 року по 31.08.2016 року отримав загальну суму доходу у розмірі 131 280,10 грн., зокрема: за 2011 рік - 21 114,92 грн., за 2012 рік - 24 828,73 грн., за 2013 рік - 24 754,34 грн., за 2014 рік - 27 849,22 грн., за 2015 рік - 21 424,95 грн., за 2016 рік - 11 307,94 грн.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99). Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою на майно, яке набуте ними в період спільного проживання.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року, яке частково залишено в силі Харківським апеляційним судом, встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи спір у цій справі суд приходить до висновку, що на час розгляду цієї справи є доведеним факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року, у зв'язку з чим на майно, придбано у вищезазначений період розповсюджується режим спільного майна подружжя та стосується спільного сумісного майна, набутого ними за цей час в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, зокрема пайового внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 514150,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17.01.2015 року та автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до статей 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу в строк шість місяців, заяву про прийняття спадщини. В матерілах спадкової справи наявні відомостей про прийняття позивачем ОСОБА_2 спадщини після померлого сина ОСОБА_3 , тому вона вважається такою, що прийняла спадщину.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У відповідності до ст.ст.12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі ,однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи фактичні обставини справи встановлено судом за результатами судового розгляду з урахування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2018 року, яке частково залишено в силі Харківським апеляційним судом суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 514150,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17.01.2015 року; на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 264550,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД9» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 9» № 216/1 від 17.01.2015 року; на Ѕ частку автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 ; на Ѕ частку автомобіля марки Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3 .
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
На підставі викладеного, керуючись 196 - 200, 259, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна про визнання спільним сумісним майном та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як подружжя, пайовий внесок ОСОБА_1 у сумі 514150 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17.01.2015 року та автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску.
Визнати, що частка померлого ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, зокрема у пайовому внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 514150,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17.01.2015 року, складає Ѕ частку цього пайового внеску.
Визнати, що частка померлого ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, зокрема в автомобілі марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 , складає Ѕ частку цього автомобіля.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме:
- на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 514150,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17.01.2015 року;
- на Ѕ частку пайового внеску, оформленого на ім'я ОСОБА_1 у розмірі 264550,00 грн., як асоційованого члену житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал СХІД9» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 9» № 216/1 від 17.01.2015 року;
- на Ѕ частку автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1 ;
- на Ѕ частку автомобіля марки Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3 .
В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, повний текст виготовлено протягом десяти днів.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна, АДРЕСА_5
Суддя -