Справа № 621/87/21
Провадження 1-кс/621/38/21
16 січня 2021 року м. Зміїв
Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна,
Слідчий Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021220300000037 від 15.01.2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 14 січня 2021 року, близько 14:30 години, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул..Донецька та в'їзду Донецький в місті Зміїв Харківської області, рухаючись по вул..Донецькій скоїв наїзд на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на санчатах з в'їзду Донецького, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження та його було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім..проф.Мещанінова» Харківської міської ради.
Відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №12021220300000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
В ході огляду місця події 14 січня 2021 року було виявлено та оглянуто автомобіль TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому наявні сліди механічних ушкоджень внаслідок ДТП, двоє санчат, одні з яких з дошками, розташованими перпендикулярно відносно корпусу санчат, другі з яких, з дошками, розташованими поздовжньо та рамою синього кольору, з механічними пошкодженнями
Оскільки вище зазначене майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є ресовим доказом по справі, посилаючись на положення ст.ст. 40, 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий просить накласти арешт на вище зазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події від 14.01.2021 року, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
В судове засідання прокурор, слідчий, власники майна - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Слідчий в клопотанні провести судове засідання без його участі та задовольнити клопотання.
Прокурор надав до суду заяву, в якій підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні, просив розглянути клопотання без його участі та без технічної фіксації судового засідання.
Власники майна до суду не з'явилися, до початку судового засідання подали заяви про розгляд клопотання без їх участі та без здійснення технічної фіксації судового засідання.
Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття необхідних заходів для виклику в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.
Вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021220300000037 від 15.01.2021 року, 14 січня 2021 року, близько 14:30 години, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул..Донецька та в'їзду Донецький в місті Зміїв Харківської області, рухаючись по вул..Донецькій скоїв наїзд на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на санчатах з в'їзду Донецького, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 статті 286 КК України.
В обґрунтування клопотання до матеріалів додано копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2021 року; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15.01.2021 року.
Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів
За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом
У клопотанні слідчий вказав, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду місця події, є збереження речових доказів, а саме запобігання їх приховуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, яке може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду майно шляхом заборони розпоряджатися та користуватися цим майном.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
Керуючись статтями 2, 7, 16, 98, 107, 131, 170-175, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно:
?автомобіль TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 ,
?двоє санчат, одні з яких з дошками, розташованими перпендикулярно відносно корпусу санчат, другі з яких, з дошками, розташованими поздовжньо та рамою синього кольору, з механічними пошкодженнями
який полягає у забороні відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим СВ Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_3 , на якого покладається обов'язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт. Ухвала підлягає виконанню з урахуванням вимог постанови КМУ № 1104 від 19 грудня 2012 року про «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Роз'яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_9