Справа №639/64/21
Провадження №1-кс/639/62/21
14 січня 2021 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ув'язненого - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові скаргу ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка подана в порядку статті 206 КПК України щодо ненадання ув'язненому належної медичної допомоги в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», -
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла скарга ув'язненого ОСОБА_3 щодо ненадання йому належної медичної допомоги під час утримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Під час судового засідання ув'язнений ОСОБА_3 скаргу підтримав та надав пояснення, що 24.12.2020 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також, цією ухвалою доручено посадовим особам ДУ «Харківській слідчий ізолятор» забезпечити медичне обстеження підозрюваного та подальше лікування у разі виявлення захворювань.
Ув'язнений ОСОБА_3 зазначає, що в нього маються такі захворювання, як хронічний гепатит С, початкова стадія цирозу печінки. В умовах СІЗО його один раз на прийом викликав лікар-інфекціоніст, який переглянув його медичну довідку в комп'ютері та підтвердив, що у ОСОБА_3 є захворювання гепатит С, однак будь-якого лікування йому призначено не було. Також ОСОБА_3 зазначає, що він перебував на обліку в лікарні за місцем проживання з діагнозом гепатит С з 1997 року. На теперішній час стан його здоров'я постійно погіршується, після їжі його постійно нудить, він неодноразово звертався за допомогою до медичних працівників СІЗО, однак необхідна медична допомога йому не надається.
У зв'язку з викладеним, ув'язнений ОСОБА_3 просить зазначену скаргу задовольнити та призначити йому повне медичне обстеження із залученням лікаря-інфекціоніста та проведенням необхідних медичних досліджень (УЗД, аналізи та інше).
Представник Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, поважні причини неявки суду не повідомив.
Прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, в якій зазначає, що проти задоволення скарги він заперечує з наступних підстав.
Так, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 24.12.2020 року, на яку посилається скаржник, окрім застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначено, що уповноважені особи ДУ «Харківський слідчий ізолятор» зобов'язані забезпечити медичне обстеження підозрюваного ОСОБА_3 .
Встановлено, що ув'язнений ОСОБА_3 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» вже оглядався лікарями Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях. Будь-які документи, які б підтверджували стверджений ув'язненим ОСОБА_3 діагноз, в його особовій справі відсутні.
Разом з цим, Харківською міською медичною частиною № 27 філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Харківській та Луганській областях до комунального закладу охорони здоров'я за місцем мешкання ув'язненого ОСОБА_3 до арешту направлено запити про надання, за наявності, копій відповідних медичних документів про його діагноз і проведене лікування, відповіді на який на даний час не отримано.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що у задоволені скарги ув'язненого ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали та надані до суду докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Відповідно до пункту 138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72-74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п. 78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Євген Олексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п. 104, від 27 січня 2011 року).
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Посилання прокурора на відсутність необхідних медичних документів стосовно захворювань ув'язненого ОСОБА_3 , як на підставу для відмови у задоволенні цієї скарги, суд вважає помилковим, оскільки надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави.
Враховуючи пояснення ув'язненого ОСОБА_3 , надані ним під час судового засідання, щодо наявних у нього захворювань та погіршення стану його здоров'я, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання уповноважених службових осіб Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях провести повне медичне обстеження і лікування ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із залученням лікаря - інфекціоніста та у разі необхідності інших лікарів-спеціалістів із орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року №239/5/104, провести необхідні медичні дослідження (УЗД, аналіз крові та інше), з урахуванням скарг на стан його здоров'я, та надати ув'язненому необхідне медичне лікування.
Враховуючи вищевикладене, скарга ув'язненого ОСОБА_3 , яка подана в порядку статті 206 КПК України щодо ненадання ув'язненому належної медичної допомоги, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 206, 309, 369 - 372, 376, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ув'язненого ОСОБА_3 , яка подана в порядку статті 206 КПК України щодо ненадання ув'язненому належної медичної допомоги в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених службових осіб Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях провести повне медичне обстеження і лікування ув'язненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із залученням лікаря - інфекціоніста та у разі необхідності інших лікарів -спеціалістів із орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року №239/5/104,провести необхідні медичні дослідження (УЗД, аналіз крові та інше), з урахуванням скарг на стан його здоров'я, та надати ув'язненому необхідне медичне лікування.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак підлягає обов'язковому виконанню.
Повний текст ухвали складено 15.01.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1