Ухвала від 15.01.2021 по справі 2-494/11

Справа № 2-494/11

Номер провадження 6/570/7/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовський О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

державного виконавця Гуменюка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що 27.11.2020 року йому стало відомо про те, що ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №2-494/11 за поданням державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, його тимчасово обмежили у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчим листом №2-494/11, виданим 03.04.2013 року Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 707 269, 20 грн.

Додатково зазначає, що єдиним можливим способом заробітку для нього є робота за кордоном. Також зазначає, що несплата ним грошових коштів не дає підстави вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду. Адже до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду він не був притягнутий. Зважаючи на вищезазначене заявник просить скасувати обмеження виїзду за межі України.

Заявник в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить скасувати заборону виїзду за межі України та розглядати справу без його участі.

Державний виконавець Рівненського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судовому засіданні щодо скасування заборони виїзду за кордон заперечив. Додатково пояснив, що про відкриття виконавчого провадження боржнику було відомо 06.06.2017 року, останній зобов'язувався повідомляти про зміну місця проживання, погашати борг. Однак, всупереч зазначеному, боржник заборгованість не погашав, змінив місце проживання та не повідомляв органи виконавчої служби. Пояснив, що про нову адресу органу ДВС стало відомо лише 02.11.2020 року. Після цього боржник був викликаний та прибув до державного виконавця, йому знову було роз'яснено про необхідність сплачувати борг, але з того часу боржник не сплатив жодної гривні. Тому просить відмовити у задоволенні заяви боржника.

В силу вимог ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі боржника.

Заслухавши пояснення учасника процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №2-494/11 за поданням державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, його тимчасово обмежили у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчим листом №2-494/11, виданим 03.04.2013 року Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 707 269, 20 грн.

Судом встановлено, що на виконанні Рівненського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №53647782 з виконання виконавчого листа № 2-494/11 виданого 03.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 707 269, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається з Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, існують дві підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження:

- закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1?3, 5?7, 9?12, 14, 15 ч. 1 ст. 39 Закону;

- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

При цьому зняття відповідного обмеження в межах виконавчого провадження здійснюється шляхом винесення виконавцем відповідної постанови про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України.

Згідно з ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Боржник мотивує свою заяву тим, що він не ухиляється від виконання зобов'язання; що працює за межами України, і це є єдиним джерелом його доходів, за які утримується його сім'я.

Проте заявник не навів суду жодного доказу того, що він є працевлаштованим за межами України.

Також він не навів доказів того, що дружина заявника не має доходів, або він не отримував чи не отримує інших доходів окрім як пенсії у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи.

Твердження заявника про те, що він не ухиляється від виконання рішення суду, оскільки відносно нього не було постановлено вироку за невиконання рішення суду, не заслуговують на увагу.

Невиконання судового рішення може мати завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Так, боржник був повідомлений про наявність виконавчого провадження, він зобов'язувався вчиняти дії з погашення боргу, повідомляти державного виконавця про зміну місця проживання але, всупереч цьому, тривалий час приховував від державного виконавця адресу свого фактичного місця проживання, на виклики до виконавчої служби не з'являвся.

Боржник зазначає про те, що працює і має доходи, проте він не повідомив державного виконавця про своє місце роботи; принагідно зазначити, що з 2017 року заборгованість не погашав, при цьому не надав доказів того, що він позбавлений можливості погашати борг.

Зазначене свідчить про ухиляння боржника від виконання зобов'язань. Заява боржника є невмотивованою. А тому суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. 259, ч.5 ст. 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 15 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.

Повний текст судового рішення складено 16.01.2021 року