вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37
Справа №547/228/19
Провадження №2/547/11/21
15 січня 2021 року смт Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання І.І.Совєтової,
представника ОСОБА_1 - адвоката В.В.Трембача,
О.Л.Каленюка,
представника ОСОБА_2 - адвоката Р.С.Павелка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за
первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,
зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів одержаних за нікчемним правочином,
У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про виселення відповідача з належної на праві власності С.М.Кондратенку квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову вказано, що 15.11.2011 сторонами укладено договір оренди вказаної квартири з правом викупу на термін 3 роки 4 місяці. У травні 2013 року ОСОБА_2 припинив здійснювати належні за договором платежі за користування квартирою. Позивач неодноразово просив відповідача звільнити квартиру, звертався до органу поліції, але відповідач продовжує безпідставно і протиправно проживати у квартирі. Відповідач у квартирі не зареєстрований, не є членом сім'ї позивача. Договір оренди житла з правом викупу нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.
Провадження у справі не відкривалося первинним головуючим суддею С.Ю.Атамановою.
09.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі суддею ОСОБА_5 .
Відзивом на первісний позов вказано, що ОСОБА_2 тривалий час проживає у спірній квартирі, іншого житла не має, тому його виселення є "серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла". У первісному позові слід відмовити.
У січні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 , яким просив стягнути на свою користь 67750,00 грн. Вказана сума є коштами, які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 за нікчемним договором оренди зазначеної квартири від 15.11.2011.
Зустрічний позов прийнято до провадження суду.
Відзивом на зустрічний позов вказано, що 67750,00 грн отримано ОСОБА_1 як орендну плату за користування квартирою за період 11.11.2011 - 11.08.2014. Договір оренди квартири з правом викупу є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально. У разі недійсності правочину коли одержане полягає у користуванні майном, то відшкодуванню підлягає вартість того, що одержано за цінами, які діють в момент відшкодування. ОСОБА_2 довідався про порушення свого права у серпні 2014 року, тому у позові слід відмовити і через пропуск строку позовної давності.
Відповіддю на відзив вказано, що ОСОБА_2 довідався про порушення своїх прав у січні 2020 року після отримання первісного позову. До наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність тривалістю 10 років у редакції, ст. 258 ЦК України, що діяла станом на 15.11.2011.
Судові засідання відкладалися, у них оголошувалися перерви неодноразово за клопотанням сторін і їх представників.
У судових засіданнях представник представника ОСОБА_1 - адвокат В.В.Трембач, О.Л.Каленюк і його представник - адвокат Р.С.Павелко повністю підтримали зміст своїх письмових заяв по суті справи.
ОСОБА_6 наголосив на відсутності правової підстави для проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі і пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності за зустрічним позовом. Щомісячна сплата 2000,00 грн є орендними платежами.
ОСОБА_2 пояснив, що узгодив із ОСОБА_7 проживання у спірній квартирі і її подальший викуп. Вони домовилися про переоформлення права власності на квартиру. Про нікчемність договору ОСОБА_2 не знав. 67750,00 грн було сплачено ОСОБА_1 як платежі за договором в рахунок вартості квартири, а не як орендна плата. Кошти перераховувалися на картку ОСОБА_1 або за його згодою на картку його дружини. Інколи платежі були у більшій сумі, аніж по 2000,00 грн щомісяця. Сторони тоді керувалися гривневим еквівалентом до долара США. ОСОБА_1 отримав близько 80 % вартості спірної квартири. Перешкоди у оформленні права власності почалися після того як ОСОБА_2 ініціював переоформлення у свою власність квартири. ОСОБА_2 зараз живе у спірній квартирі, облаштував її і зробив необхідний ремонт.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Р.С.Павелко наголосив, що ОСОБА_2 з дозволу ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі, поліпшував її розраховуючи на набуття права власності на квартиру. Виселення з квартири позбавить ОСОБА_2 єдиного житла. Інтереси власника житла є непропорційним втручанням у право ОСОБА_2 на житло.
Вивчивши письмові заяви учасників справи, вислухавши пояснення сторін і їх представників, усі матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 68) С.М.Кондратенку за договором купівлі-продажу від 18.07.2007 належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 51,8 кв.м. (далі - спірна квартира). 22.01.2013 на спірну квартиру накладено арешт обтяжувачем Семенівським відділом державної виконавчої служби.
15.11.2011 С.М.Кондратенко, як орендодавець, і ОСОБА_2 , як орендар, підписали договір оренди майна з правом викупу (а.с. 9-12). За договором ОСОБА_2 отримав на строк 3 роки 4 місяці у строкове платне користування спірну квартиру в оренду з правом викупу. Орендна плата визначена у розмірі 2000,00 грн на місяць. Спірна квартира переходить у власність орендаря за умови оплати оренди в 40-місячний термін. Договір нотаріально не посвідчений.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відтак доводи сторін про нікчемність договору оренди майна з правом викупу від 15.11.2011 щодо спірної квартири є обґрунтованими, а незнання сторін або ж можливе незнання ними вимог закону про нотаріальне посвідчення договору оренди житла з правом викупу не впливають на нікчемність договору та монет його нікчемності.
Відзивом на зустрічний позов визнано отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 67750,00 грн як орендної плати за користування спірною квартирою.
Також на підтвердження відповідних грошових переказів шляхом поповнення карткового рахунку до суду надано відповідні квитанції банку (а.с. 52-61).
Відтак у справі доведено отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 загалом 67750,00 грн як орендної плати за користування спірною квартирою.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом В.В.Трембачем зроблено заяву про відмову у позові через сплив строку позовної давності.
Щодо цього суд зазначає, що за змістом ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Тобто закон не пов'язує початок відліку строку позовної давності з фактом обізнаності сторони про нікчемність відповідного правочину.
Виконання спірного договору оренди квартири почалося у листопаді 2011 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Первинна редакція ч. 4 ст. 258 ЦК України передбачала, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Така редакція ч. 4 ст. 258 ЦК України діяла і 15.11.2011.
Натомість Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI у Цивільному кодексі України частини третю та четверту статті 258 виключено (п.п. 1 п. 2 розділу І).
Пунктом 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону № 4176-VI передбачено, зокрема, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину. При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.
Закон № 4176-VI набрав чинності 15.01.2012. Нікчемний правочин у цій справі почав виконуватися у листопаді 2011 року. Позов про повернення отриманого за нікчемним правочином подано у січні 2020 року, тобто більш як через три роки.
Відтак суд повністю відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Відтак суд повністю задовольняє первісний позов у спосіб виселення ОСОБА_2 (як єдиного відповідача у справі), оскільки відсутня достатня правова підстава для правомірного користування ОСОБА_2 спірною квартирою, яка є власністю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору (а.с. 1).
У зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати за ним покладаються повністю на ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення - задоволити повністю.
Виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів одержаних за нікчемним правочином, - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 768,40 грн судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_3 ; зареєстроване місце проживання: квартира АДРЕСА_1 ; місце проживання, АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 ; зареєстроване місце проживання: квартира АДРЕСА_3 ; місце проживання: квартира АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.Ф.Харченко
Повний текст рішення складено 16.01.2021