Справа № 544/1467/20
2/544/87/2021
Номер рядка звіту 75
іменем України
11 січня 2021 року м.Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
за участю секретаря - Ралець О.С.,
позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Киричевського Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради про стягнення грошових коштів невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради про стягнення грошових коштів невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь допомогу на оздоровлення до основної щорічної відпустки за період 2019-2020 роки в сумі 8871грн. В обґрунтування позову вказала наступне. З 16.07.2015 вона перебуває з відповідачем у трудових відносинах та працює на посаді сімейного лікаря. Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Абзацом четвертим пункту 2 постанови КМУ від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров'я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Відповідна норма закріплена також в колективному договорі між КП «Пирятинський ЦПМСД» та первинною організацією профспілки працівників охорони здоров'я України KП «Пирятинський ЦПМСД» на 2019-2023 роки. Однак, в порушення вищезазначених норм діючого законодавства та положень колективного договору у 2019-2020 роках їй матеріальна допомога на оздоровлення нарахована та виплачена не була ні під час надання основної відпустки, ні до завершення бюджетного року. На письмове звернення до адміністрації підприємства про причини невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення відповіді надано не було. Згідно довідки відповідача її посадовий оклад у 2019 році становив 3784грн., у 2020 - 5087грн. У зв'язку з невиплатою їй матеріальної допомоги на оздоровлення у 2019-2020 роках вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
До початку першого судового засідання позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, де вказала, що відповідач частково виконав свої зобов'язання та виплатив їй матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік в сумі 5385грн, тому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення до основної щорічної відпустки тільки за 2019 рік у сумі 3784грн.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечував, суду пояснив наступне. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам КП «Пирятинський ПЦМСД» дійсно передбачена колективним договором, однак у колективному договорі також передбачено, що такі виплати проводяться виходячи з виробничого, матеріального та фінансового забезпечення підприємства. Також вказав, що вони користуються Методичними рекомендаціями з питань перетворення закладів охорони здоров'я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, в яких зазначено, що комунальне підприємство неприбуткове, тому не є бюджетною установою. Постанова КМУ, якою передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, стосується лише бюджетних установ, а КП «Пирятинський ПЦМСД» не є бюджетною установою. У зв'язку з мед реформою КП «Пирятинський ПЦМСД» фінансується Національною службою здоров'я України (НСЗУ), а якщо коштів не вистачає - то за рахунок місцевого бюджету. НСЗУ коштів на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення не виділяло, тому ці кошти просили у засновника - в Пирятинській районній раді. Пирятинська районна рада не виділила коштів на виплату такої допомоги у 2019 році, оскільки вважає оздоровчі кошти як необов'язкові. 2019 рік був складним роком в плані фінансування, оскільки звільнилось декілька працівників, яким при звільненні була виплачена чимала сума коштів, тому і не вистачило коштів на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік. Вважає, що вини підприємства у невиплаті оздоровчих коштів немає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , з урахуванням їх зменшення, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно довідок КП «Пирятинський ПЦМСД» від 26.10.2020 №437 та №438 ОСОБА_1 з 16.07.2015 працює на посаді сімейного лікаря Пирятинської АЗПСМ та її посадовий оклад у 2019 році складав 3784грн (а.с.6, 7).
Відповідно до наказів №12-к та №22-в ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за робочий період з 06.03.2019 по 05.03.2020 тривалістю 24 календарні дні з 08.07.2019 по 31.07.2019, та тривалістю 10 календарних днів з 30.12.2019 по 10.01.2020 (а.с.11, 12).
ОСОБА_1 04.06.2020 звернулась до директора КП «Пирятинський ПЦМСД» із заявою, в якій просила повідомити їй причини не нарахування оздоровчих коштів за 2019 рік, а 16.09.2020 знову звернулась із заявою, в якій просила надати їй відпустку та виплатити оздоровчі за 2019-2020 роки (а.с.15, 16).
Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4,7 статті 43 Конституції України кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законом України «Про оплату праці» визначено економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
До структури заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).
Так, Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У статті п'ятій Закону України «Про оплату праці» визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
Згідно ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз вказаних норм матеріального права говорить про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати.
Виплата медпрацівникам матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі посадового окладу регламентується постановою КМУ від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Відповідно до вказаної постанови з 01 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.
Крім того вказана норма постанови КМУ закріплена і в колективному договорі. Так, у п.4.1.2 Колективного договору між КП «Пирятинський ПЦМСД» та первинною організацією профспілки працівників охорони здоров'я України КП «Пирятинський ПЦМСД» Пирятинської районної ради на 2019-2023 роки року зазначено, що установлювати працівникам підприємства розміри посадових окладів, їх підвищення, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на рівні, не нижчому постановами КМУ, в тому числі постановою КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 № 524.
У пункті 4 додатку 11 до колективного договору зазначено, що матеріальну допомогу на оздоровлення медичним працівникам підприємства виплачують у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки в обов'язковому порядку.
Отже, враховуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати, її виплата гарантована вищевказаними нормами матеріального права та колективним договором у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки, змін до колективного договору внесено не було, тому позивач мав всі законні очікування на одержання відповідної виплати, а невиплата такої допомоги і призвела до виникнення спірних правовідносин. Доказів того, що роботодавець не зобов'язаний здійснювати таку виплату допомоги своїм працівникам суду не представлено. Таким чином суд уважає, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік в сумі 3784 без урахування податків та обов'язкових платежів.
Доводи представника відповідача в тій частині, що відповідач згідно Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров'я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства не являється бюджетною організацією, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, представником відповідача не надано доказів про перетворення КП «Пирятинський ПЦМСД» у комунальне некомерційне підприємство.
Суд також критично ставиться до доводів представника відповідача в частині того, що згідно колективного договору виплата матеріальної допомоги на оздоровлення проводиться виходячи з виробничого, матеріального та фінансового забезпечення підприємства, оскільки п 1.1.3 колективного договору чітко визначено, що положення колективного договору не можуть погіршувати становище працівників порівняно з чинним законодавством України. А Постанова КМУ від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачає медичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки, без зазначення будь-яких обмежень або з урахуванням чи при наявності матеріального та фінансового забезпечення підприємства. Тому виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не може залежати від матеріального та фінансового забезпечення підприємства.
З огляду на викладене позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підлягають задоволенню з наведених вище підстав.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80грн на користь держави.
Керуючись ст.2-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради про стягнення грошових коштів невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням їх зменшення - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік в сумі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривнібез урахування податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Комунального підприємства «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15.01.2021.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , працює сімейним лікарем в Комунальному підприємстві «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради.
Дані відповідача: Комунальне підприємство «Пирятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Пирятинської районної ради, код ЄДРПОУ 38276153, місцезнаходження: м.Пирятин Полтавської області, вул..Визволення, 5.
Суддя Н.В.Нагорна