Справа № 552/5427/20
іменем україни
16.01.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Горошко О.О.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго",
представник позивача - Суржинська Ксенія Олександрівна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2020 року в сумі 37999 грн. 54 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідача нарахований індекс інфляції в розмірі 3230 грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 2158 грн. 06 коп. Всього просив стягнути 43387 грн. 60 коп.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 30 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідач з клопотанням про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не звертався.
Відповідач надав відзив на позов, у якому послався на пропуск позивачем строку позовної давності стосовно частини позовних вимог.
Зазначив, що оскільки позовну заяву прийнято судом до провадження 30 листопада 2020 року, з урахуванням помісячного періоду формування заборгованості, - найбільш ранній строк простроченої ним заборгованості, за стягненням якої позивач має право звернутися до суду з урахуванням позовної давності, починається з 01 грудня 2017 року. Таким чином, грошова вимога позивача по стягненню заборгованості за послуги з теплопостачання з урахуванням позовної давності має охоплювати період, починаючи з 01 грудня 2017 року. Щодо заборгованості, сформованої до 01 грудня 2017 року, строк позовної давності сплинув, про що відповідач заявляє суду.
Заборгованість по оплаті основного боргу за надання послуг з теплопостачання у межах трирічного строку позовної давності становить 31379 грн. 13 коп.
Вищевказану заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 грудня 2017 року по 01 жовтня 2020 року в розмірі 31379,13 грн. він визнає та сплачує у повному обсязі. Щодо оплати інфляційних втрат та 3% річних, як похідних стягнень, то вони підлягають перерахунку з урахуванням застосування строку позовної давності до основної вимоги (вимоги про сплату основного боргу).
Тому відповідач просив суд застосувати до позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» наслідки пропуску строку позовної давності, відмовити у позові ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про стягнення основного боргу за теплопостачання, що склався за період з 01 серпня 2016 року по 30 листопада 2017 року, - за спливом позовної давності. З урахуванням наданого у відзиві обґрунтування та добровільного погашення відповідачем суми основного боргу (з урахуванням застосування до спору позовної давності) просив закрити провадження в частині стягнення з нього суми основного боргу за відсутністю предмета спору. Похідні позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просив розглянути з урахуванням викладеного у відзиві.
Позивач ВП «Полтаватеплоенерго» надав відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Зазначив, що взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачем чинним законодавством та договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води № НОМЕР_1 від 18.03.2014 року.
У зв'язку з неналежним виконанням споживачем умов договору 06 серпня 2020 року підприємство звернулось до Київського районного суду м. Полтави із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з відповідача.
Київським районним судом м. Полтави було видано судовий наказ № 552/3589/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що утворилася за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2016 року по 01 червня 2020 року у розмірі 37999 грн. 54 коп., індекс інфляції в сумі 3458 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1777 грн. 03 коп. та судовий збір в сумі 210,20 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави №2-с/552/60/20 від 22 вересня 2020 року за заявою боржника вищевказаний судовий наказ було скасовано.
Тому строк позовної давності перервався двічі - при зверненні з заявою про видачу судового наказу від 06 серпня 2020 року та при скасуванні судового наказу від 22 вересня 2020 року.
Окрім того, боржником було здійснено декілька оплат за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема в листопаді 2016 року в сумі 1058,40 грн., в березні 2017 року в сумі 2566,59 грн., в травні 2017 року в сумі 2551,92 грн., що свідчить про визнання споживачем свого боргу та відповідно до ст. 264 ЦК України перериває строк позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності переривався неодноразово, а отже з позовом про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 серпня 2016 року по 01 червня 2020 року підприємство звернулося в строк, передбачений Розділом 5 ЦК України.
Тому позивач просив суд задовольнити позов.
Враховуючи те, що відповідачем після звернення підприємства з позовом до суду здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, одночасно з відзивом позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2020 року в сумі 6620 грн. 34 коп., індекс інфляції в сумі 3230 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2158 грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 16 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповдіача про закриття провадження у справі.
Інших заяв по суті справи або клопотань сторони суду не подавали.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 як власник житла є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 18 березня 2014 року (а.с.12).
Згідно вказаного договору теплопостачальна організація зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, що передбачені договором.
Крім того, одна сторона - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" надавала другій стороні - ОСОБА_1 як споживачу послуг за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з теплопостачання, а відповідач такі послуги прийняв, від їх отримання не відмовлявся та частково оплатив.
Таким чином судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг теплопостачання, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні послуги теплопостачання, а друга зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Житловим кодексом України та іншими нормативними актами.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як передбачено п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 та 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч.1 та 5 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється за допомогою систем автономного опалення та/або індивідуального теплового пункту, формуються та встановлюються окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості виробництва надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавались в період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2020 року, затверджено наступними нормативними актами:
постановою НКРЕКП від 31 березня 2015 року №1171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2015 року за №433/26878 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення складав 14,86 грн. за 1 кв.м. за місяць протягом періоду надання послуги, з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 42,53 грн. за 1 куб. м; за відсутності рушникосушильників - 39,49 грн. за 1 куб. м;
постановою НКРЕКП від 09 червня 2016 року №1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року N 1171», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 30,26 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість), з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 79,48 грн. за 1 куб. м, за відсутності рушникосушильників - 73,35 грн. за 1 куб. м;
постановою НКРЕКП від 31 травня 2017 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 29,86 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість, з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води - 79,59 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість; за відсутності рушникосушильників - 73,61 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість;
постановою НКРЕКП від 28 грудня 2017 року №1536 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року N 1171», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 29,86 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість, з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води - 79,59 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість; за відсутності рушникосушильників - 73,61 грн.;
постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №405 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року № 1171», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 30,20 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води - 83,33 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість; за відсутності рушникосушильників - 77,28 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість;
постановою НКРЕКП від 10 грудня 2018 року №1769 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», яке є виконавцем цих послуг», згідно якої тариф на послуги централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1596,93 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість, для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 35,78 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість; з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем централізованого постачання гарячої води - 96,71 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість, за відсутності рушникосушильників - 89,54 грн за 1 куб. м, з урахуванням податку на додану вартість.
Діючи в правовідносинах належним чином, відповідач мав оплачувати одержані ним послуги згідно затверджених тарифів.
Як встановлено судом, у період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2020 року відповідач отримані послуги оплатив не в повному обсязі. У зв'язку з цим за період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2020 року виникла заборгованість в сумі 37999 грн. 54 коп. за одержані ним послуги теплопостачання.
Дана сума заборгованості нарахована позивачем відповідно до вказаних вище тарифів.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як передбачено пунктом 10 договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 18 березня 2014 року, розрахунковим періодом є календарний місяць. платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим.
Таким чином перебіг позовної давності у даних правовідносинах, що виникли між сторонами, розпочався з 21 вересня 2016 року, коли у відповідача виникло прострочення оплати за одержані у серпні 2016 року послуги.
Відповідач, здійснюючи оплату одержаних послуг у розмірі, що перевищує розмір місячного платежу, фактично вчиняє дії, які свідчать про визнання ним боргу.
Оскільки у травні 2017 року відповідачем сплачено 2551,92 грн., що перевищує розмір нарахованої йому за травень 2017 року суми 1040,32 грн., вказаними діями було перервано перебіг строку позовної давності, після чого його перебіг розпочався заново з 01 червня 2017 року.
Судом також встановлено, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарство «Полтаватеплоенерго» 06 серпня 2020 року звернулось до Київського районного суду м.Полтави з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Згідно ч. 2 та ч.3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
В той же час зверненням позивача до суду 06 серпня 2020 року з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з відповідача перебіг позовної давності не перервався.
Дійсно, згідно правових висновків Верховного Суду України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року справі № 216/5756/15-ц (провадження № 16-13753св18) зазначалось, що судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, Верховний Суд України та Верховний Суд зазначали, що подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.
Але, як зазначила Велика Палата Верховного суду у пунктах 38 та 39 постанови від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19, Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.
Тому суд відхиляє доводи позивача у відзиві на позов щодо переривання строку позовної давності зверненням 06 серпня 2020 року до суду з заявою про видачу судового наказу.
Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2021 року позивач звернувся 19 листопада 2020 року, в межах трирічного строку позовної давності перебувають позовні вимоги про стягнення заборгованості, починаючи з 19 листопада 2017 року.
Враховуючи, що згідно пункту 10 договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води від 18 березня 2014 року платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що наступає за розрахунковим, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за жовтень 2017 року, що мала бути сплачена до 20 листопада 2017 року, відповідно, простроченою є з 21 листопада 2017 року, суд приходить до висновку про необхідність застосувати за заявою відповідача наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 серпня 2016 року по 01 жовтня 2017 року включно, та стягнути з відповідача суму заборгованості за три роки до дня звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу - за період з 01 жовтня 2017 року.
За вказаний період заборгованість за послуги теплопостачання становить 33848 грн. 73 коп.
Після відкриття провадження відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість у розмірі 31379 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією №58 від 17 грудня 2020 року.
Оскільки згідно вказаної квитанції відповідач оплатив заборгованість за чітко визначений період - з 01 грудня 2017 року по 01 жовтня 2020 року, вказані дії не свідчать про визнання ним боргу в повному обсязі, а тому перебіг строку позовної давності цим платежем не переривався
Таким чином залишок заборгованості за послуги теплопостачання, отримані відповідачем в межах строку позовної давності, становить 2469 грн. 53 коп. (33848 грн. 73 коп. - 31379 грн. 20 коп.).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання, що виникло між сторонами, є грошовим. Тому на вимогу позивача відповідач зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки за заявою відповідача судом застосовуються наслідки спливу строку позовної давності, при перерахунку 3% річних та інфляційних втрат підприємства розмір боргу, з якого здійснюється розрахунок, зменшується на 4150 грн. 80 коп., у зв'язку з чим загальний розмір 3% річних в межах строку позовної давності становить 1664 грн. 04 коп., інфляційних втрат - 2029 грн. 40 коп.
Таким чином в межах строку позовної давності станом на 01 жовтня 2020 року борг відповідача за послуги теплопостачання становить 2469 грн. 53 коп. Інфляційні втрати підприємства у зв'язку з порушенням строків оплати послуг за цей період становлять 2029 грн. 40 коп., 3% річних - 1664 грн. 04 коп. Всього заборгованість відповідача з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за цей період становить 6162 грн. 97 коп.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов судом задоволено на 14%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 294 грн. 28 коп. на відшкодування судових витрат пропорційно до задоволених відносно неї позовних вимог.
Всього з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума у розмірі 6457 грн. 25 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01 жовтня 2017 року по 01 жовтня 2020 року в сумі 6162 грн. 97 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 294 грн. 28 коп., а всього стягнути 6457 грн. 25 коп. (шість тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень двадцять п'ять копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", адреса: м.Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,
відповідач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення виготовлено 16 січня 2021 року.
Головуючий О.А.Самсонова