Справа № 524/291/21
Провадження № 1-кс/524/130/21
16 січня 2021 року слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчука, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
?04.02.2003 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 70 КК України до 4-х років позбавлення, звільнений 11.08.2005 року на підставі ст.81 КК України;
?12.10.2007 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України до 7-ми років позбавлення волі, згідно ст.71 КК України приєднати 1 місяць позбавлення волі;
?11.06.2008 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.190 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі;
?28.11.2008 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.186 ч.2, 69, 70 ч.4 КК України до 7-ми років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 05.11.2012 року;
?17.05.2013 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі;
?27.06.2013 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 4-х років позбавлення;
?26.11.2013 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.2, 70 КК України до 8 років позбавлення волі;
?11.08.2020 року вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26.11.2013 року і покарання за цим вироком, остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого. Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання: часткове відбуте за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.06.2013 року з 17.05.2013 року по 26.11.2013 року; часткове відбуте за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 листопада 2013 року по 11 серпня 2020 року; з врахуванням строку попереднього ув'язнення на підставі ч.5 ст.72 КК України., а саме: періоди з 17.05.2013 року по 17.06.2013 року, з 27.06.2013 року по 28.07.2013 року, з 26.11.2013 року по 20.02.2014 року, та з 17.11.2019 року по 11 серпня 2020 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, Звільнений з-під варти негайно в залі суду по відбуттю строку покарання.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170500000041 від 14.01.2021 року,-
Слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021170500000041 від 14.01.2021 року, яке погоджене з прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання зазначає, що здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яке внесене 14.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що 14.01.2021 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Кременчуці поряд з будинком № 28 по вул. Івана Мазепи, помітив автомобіль бежевого кольору ВАЗ 20163 д.н.з. НОМЕР_1 № шасі НОМЕР_2 , який знаходився припаркований з ключами в замку запалення. Після того, як ОСОБА_5 побачив вказаний вище автомобіль, з метою подальшого його використання у власних цілях, у нього виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, який фактично належить ОСОБА_7 та яким користується ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 розуміючи, що він не мав ані дійсного, ані уявного права на користування автомобіль бежевого кольору ВАЗ 20163 д.н.з. НОМЕР_3 , усвідомлюючи злочинність своїх дій та бажаючи їх настання, погрожуючи предметом схожим на ніж ОСОБА_8 сів на водійське місце транспортного засобу, шляхом повороту ключа в замку запалення завів двигун та отримавши можливість керування автомобілем розпочав на ньому рух, чим заподіяв матеріального збитку потерпілому ОСОБА_8 на суму 13500 гривень. Виїхавши із двору будинку АДРЕСА_2 потрапив в ДТП та залишив місце вчинення злочину.
15.01.2021 року ОСОБА_5 відповідно до протоколу затримання фактично затримано о 12 год. 20 хв. в порядку ст. 208 КПК України.
15.01.2021 року відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Заслухавши прокурора, який підтримав внесене слідчим клопотання, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення даного клопотання та просили відмовити, захисником надано у судовому засіданні копію заяви потерпілого про відмову від раніше наданих показів відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, що відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В пункті «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Вирішуючи питання про застосування тримання під вартою слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий в якості свідка ОСОБА_10 , повідомив про те, що 14.01.2021 року зустрівся з ОСОБА_5 , який є його рідним дядькою, дав йому добровільно покататися на автомобілі, в цей час пішов до магазину, повернувся та побачив, що за участю його автомобіля сталася ДТП, хтось із перехожих викликав поліцію. Після приїзду поліції повідомив про обставини події, яка сталася, написав заяву до правоохоронних органів, але згодом зрозумів, що обумовив свого дядька ОСОБА_5 та звернувся з заявою про відмову від попередніх показів.
Підозрюваний ОСОБА_5 вину свою у вчиненні даного злочину не визнав, повідомив про те, що з потерпілим перебуває у родинних відносинах, взяв у нього машину покататися та спричинив ДТП, після чого забрав ключі з машини та втік.
Обґрунтованість підозри підтверджується документами, долученими до клопотання та дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколом допиту потерпілого (а.с. 18), який здійснювався під відеозапис.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.36 рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину та враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя при розгляді клопотання не бере до уваги, враховуючи, що дані особи не були безпосередньо допитані у судовому засіданні.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
На час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_5 з певним злочином на даному етапі, хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити ці правопорушення.
Таким чином, на даній стадії досудового розслідування наведені дані свідчать поза розумним сумнівом про причетність ОСОБА_5 до події вказаного кримінального правопорушення.
Разом з тим, під час розгляду клопотання прокурором та слідчим у клопотанні не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно з 4. ст. 176 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність зазначених вище ризиків та про те, який саме запобіжний захід забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя згідно з вимогами ст. 178 КПК України враховує, що оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за вчинення злочину передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, а також наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 з урахуванням обсягу підозри, покарання, яке загрожує у разі визнання винним, у підозрюваного наявні підстави застосування усіх можливих способів та механізмів переховування та уникнення покарання у вигляді позбавлення волі, міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його проживання, а саме те, що він офіційно не працює, є раніше судимою особою, 11 серпня 2020 року звільнився з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став та продовжив свою злочинну діяльність, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від суду та органу досудового розслідування. Враховуються також вік та стан його здоров'я. Проте зазначені обставини не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки такі обставини існували і на час вчинення протиправних дій, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють обрання підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчинити йому дії, передбачені ч.1 ст.177 КК України.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Зважаючи на зазначені вище обставини, характеризуючі дані особи підозрюваного, міцні соціальні зв'язки у місці фактичного проживання, враховуючи покази потерпілого ОСОБА_8 , допитаного слідчим суддею в якості свідка безпосередньо у судовому засіданні, оскільки на даний час підозра прокурором не скасована, виниклі правовідносини потребують додаткової перевірки, слідчий суддя приходить до висновку за доцільне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженням у часі, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170500000041 від 14.01.2021 року, - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженням у часі, заборонивши йому залишати житло з 21 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. наступного дня, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків відвідування медичних закладів та державних установ.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 строком на два місяці наступні обов'язки:
?прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
?не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
?утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_10 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 1 ст. 219 КПК, ч. 6 ст. 181 КПК України визначити до 16 березня 2021 року (включно) в межах строку досудового розслідування.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1