Справа №: 398/4258/20
провадження №: 3/398/53/21
Іменем України
"15" січня 2021 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Бугайченко Т.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційни номер НОМЕР_1
- за ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, -
18.11.2020 року о 20.04.год ОСОБА_1 в смт.Пантаївка,Олександрійського району Кіровоградської області по вул.Магістральній керуючи автомобілем ВАЗ 21099 з номерним знаком НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв наїзд на вугол приміщення операторської АЗС «Партнер-2000», що знаходиться за адресою: вул.Магістральна, 2а, внаслідок чого вказане приміщення отримало пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Після цього залишив місце ДТП, чим скоїв правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засдання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник, адвокат Поляк О.П., Мунтян В.І. подав до суду заперечення відповідно до яких його підзахисний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушень передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП не визнає та просить закрити провадження по справам. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ОСОБА_1 правопорушень не вчиняв, алкоголь 18.11.2020 року не вживав. Крім того, під час складання протоколів йому не були роз'яснені його права, а у протоколі про вчинення ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відсутня норма правил дорожнього руху, яку він нібито порушив. Також подав клопотання про розгляд справ без його участі та участі ОСОБА_1 .
Судом було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до матеріалів справи, згідно якого вбачається, що 18.11.2020 року ОСОБА_1 під час надання пояснень працівникам поліції вказав, що дійсно він на АЗС «Партнер» вчинив ДТП, шкоду зобов'язався відшкодувати, але оскільки після ДТП злякався наслідків, з місця ДТП втік та вжив алкоголь. Крім того із відеозаписів вбачається, що під час складання протоколів ОСОБА_1 було роз'яснено працівниками поліції його права та доставлений на місце ДТП, де працівники АЗС «Партнер-2000», впізнали ОСОБА_1 , як особу, котра скоїла ДТП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
За вказаних обставин суд визнає безпідставними твердження захисника Поляк О.П. викладені у письмових запереченнях , адже вони спростовані вищезазначеними доказами.
Вказані докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними, тому суддя визнає їх належними, допустимими, достатніми та кладе в основу даної постанови.
Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться склади адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. А тому він має нести відповідальність за вчиненне.
За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 51 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі та встановлює наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. 23 КУпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 454грн.
Окрім іншого, відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ОБ № 055387, відповідно до якого , 18.11.2020 року о 20.04. в м.Олександрія в с.Пантаївка по вул.Пархоменка, 18, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь, а саме, горілку після ДТП в с.Пантаївка по вул.Магістральна, 2А за його участю або після зупинки на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.10Є ДПР України та вчинив правопорушення передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Диспозицією частини четвертої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Тобто вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю та вживання водієм транспортного засобу алкоголю після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є двома різними та самостійними складами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Вказані обставини свідчать, що сторона обвинувачення, тобто працівники поліції під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 не визначилися із змістом та обсягом обвинувачення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні ним правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст., ст. 283, 284 КУпАП, суд, -
Об'єднати в одне провадження матеріали справ про адміністративне правопорушення №398/4267/20 (провадження №3/398/1656/20) , матеріали справи про адміністративне правопорушення №398/4258/20 (провадження №3/398/1653/20) та матеріали справи про адміністративне правопорушення №398/4266/20 (провадження №3/398/1655/20) .
Присвоїти об'єднаній справі номер №398/4258/20 (провадження №3/398/1653/20).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень, та визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 (триста сорок) гривень.
На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 4 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 454 грн.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України. Назва платежу " Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", № рахунку UA658999980313000149000011001, отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу*; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.
Реквізити для сплати судового збору - назва платежу: надходження від стягнення судового збору на користь держави, № рахунку UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців.
Суддя Бугайченко Тетяна Анатоліївна