Справа № 405/1328/20
1-кп/405/50/20
11 вересня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120020009517 від 24.12.2019, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
судом у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, який спливає 13.09.2020.
Прокурором вказано на доцільність продовження строку обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування зазначив, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення та вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню, існує необхідність у продовженні строку тримання останнього під вартою.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Посилався на рішення ЄСПЛ, що застосування домашнього арешту прирівнюються до позбавлення волі. Крім цього його підзахисний має постійне місце проживання, має сімейний зв'язок з матір'ю, яка хворіє та потребує допомоги.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд відзначає наступне.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16.07.2020 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.09.2020.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).
Вирішуючи питання продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000р. у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років, вчинені в період іспитового строку, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, суспільно-корисною працею не займається, неодружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, раніше багаторазового судимий за аналогічні злочини проти власності .
За таких обставин суд прийшов до переконання про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.
Наразі матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Станом на час розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, судовий розгляд у вищевказаному кримінальному провадженні розпочався, однак не допитаний обвинувачений, потерпілий, свідки, не досліджені матеріали кримінального провадження.
З метою виконання забезпечення належної поведінки та покладених процесуальних обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою на строк шістдесят днів.
При цьому, слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.177, ст.331 КПК України, суд, -
продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме до 09.11.2020, включно.
Копію ухвали суду направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання, вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_6