Справа № 159/6049/20
Провадження № 2/159/201/21
15 січня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання Спасюк К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2009 року на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_2 .
Згідно записів у будинковій книзі А № 0164579 для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_2 , за вказаною адресою з 30.05.2017 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що ОСОБА_2 , фактично ніколи не проживав та не проживає в житловому приміщенні, оскільки після реєстрації переїхав на постійне місце проживання в м. Луцьк, після чого з ним втрачений контакт. Крім цього, позивач вказує, що відповідач не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має. Перешкод в користуванні жилим приміщенням, ніхто відповідачу не чинив.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, оскільки позивач позбавлена можливості оформити договір купівлі-продажу вказаного будинку.
Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації.
Враховуючи наведене, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю. Вказувала на те, що відповідач з дня реєстрації у вказаному будинку не проживав та не проживає. Не заперечувала проти постановлення заочного рішення в справі та просила позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзиву не подав.
За вказаних обставин суд, зі згоди позивача, прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення даного позову.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.11.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2010 року.
У вказаному будинку з 30.05.2017 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується будинковою книгою для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_2 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що ОСОБА_2 у вказаному будинку ніколи не проживав та не проживає, ніхто ніколи його там не бачив, його особистих речей в будинку не має.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не є членом сім'ї позивача, а тому відповідач є в даному випадку наймачем житлового будинку, що належить позивачу.
У відповідності до вимог ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
За викладених вище обставин та зважаючи на вказані норми закону, суд визнає доведеним факт відсутності відповідача за вказаною адресою без поважних причин понад строки, встановлені законом.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб.
Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Суд визнає такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про те, що реєстрація місця проживання відповідача в будинку позивача перешкоджає їй вільно володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Відповідач не подав заперечень та доказів, в той час як позивач довів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином суд визнає порушеним право власності позивача саме відповідачем, а тому це право підлягає захисту судом.
Суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що факт відсутності відповідача ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_2 понад встановлені строки повністю доведений, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням за вказаною адресою.
Крім цього, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 163 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковеля Волинської області, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2021 року.
Головуючий П. Ю. Бойчук