15 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/8398/15
адміністративне провадження № К/9901/28225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Матяш О.В. від 01 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І., суддів Суховарова А.В., Головко О.В. від 21 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 жовтня 2015 року №00012508262203, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 577853 грн.
На обґрунтування позову зазначило, що висновки акту перевірки про заниження Товариством податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2015 року є помилковими, адже при проведенні перевірки відповідачем безпідставно не відраховано з фактичної роздрібної ціни реалізованого позивачем товару сум акцизного податку, який не включається до бази оподаткування ПДВ, що призвело до неправильного розрахунку податкових зобов'язань.
Суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності та правильності нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у декларації за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 вересня 2015 року №52/08-26-22-03/30208987, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму від'ємного значення з ПДВ за січень 2015 року на 577853 грн.
Такий висновок відповідача обґрунтований тим, що перевіркою даних податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року та Z-звітів з реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) встановлено розбіжність у розмірі задекларованих та відображених в Z-звітах податкових зобов'язань з ПДВ на 577853 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, адміністративний позов задовольнив; скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що у разі здійснення операцій з постачання підакцизних товарів сума акцизного податку з роздрібної торгівлі таких товарів не включається до бази оподаткування ПДВ, однак відповідач визначив базу оподаткування цим податком як з продажу підакцизних товарів, так і інших товарів/послуг, взявши до уваги лише дані Z-звітів з РРО, які в січні 2015 року відображали суму ПДВ, нараховану на ціну товару, в яку вже був включений акцизний податок, тому безпідставно збільшив Товариству податкові зобов'язання з ПДВ.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг з ПДВ включає загальнодержавні податки та збори, в тому числі й акцизний податок, й останній повинен відображатися у фіскальному чеку (Z-звіту з РРО), як окрема податкова група; стверджує, що зазначення у фіскальному чеку суми ПДВ є його декларуванням і у разі зміни її показників платник податку зобов'язаний провести коригування та пояснити причини заниження податкових зобов'язань, відображених у декларації з ПДВ, чого у даному випадку не відбулося.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За змістом підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), і в силу вимог підпункту 9.1.4 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу належить до загальнодержавних податків.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII з 01 січня 2015 року запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, ставки якого встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з ПДВ), у розмірі 5 відсотків (підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України).
Згідно підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Як установлено підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об'єктами оподаткування цим податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України).
У відповідності до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів нараховується на вартість підакцизних товарів, яка, в свою чергу, включає суму ПДВ, розраховану відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України. Сума ж акцизного податку, нарахована при реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, до бази оподаткування ПДВ не включається.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016, у пункті 188.1 статті 188 ПК України в абзаці першому слова «(крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)» замінено словами «(крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)».
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що надані позивачем до перевірки Z-звіти з РРО відображали суму ПДВ, нараховану на ціну товару, в яку вже був включений акцизний податок, однак Інспекцією при здійсненні співставлення їх даних із показниками поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року не відраховано з фактичної роздрібної ціни реалізованого товару сум акцизного податку.
Контролюючий орган у ході проведеної перевірки та під час розгляду справи по суті не заперечував таких обставин.
За встановлених у даній справі обставин касаційний суд погоджується із висновками судів щодо відсутності підстав для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ, обрахованого з бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг з урахуванням акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а тому вважає, що оскаржувані судові рішення про задоволених позовних вимог прийняті за правильного застосування відповідних норм матеріального права.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги Інспекції відсутні. Відповідач на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко