16 січня 2021 року
Київ
справа №420/3877/20
адміністративне провадження №К/9901/36373/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: В.М. Бевзенка, Л.Л. Мороз,
перевіривши касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 квітня 2020 року:
-№№ 196387, 196389 в сумі 34 000 грн. за кожне за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.16 частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
- №№ 196388, 196386 в сумі 1 700 грн. за кожне за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суддів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2020 року у зазначеній справі визначено колегію у складі: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бевзенка В.М., Мороз Л.Л.
Відповідно до частини першої 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 № 622 затверджено Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Класифікатор).
Також, рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 19 липня 2019 року №22 затверджені Роз'яснення щодо віднесення адміністративних справ до категорій справ відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 року № 622 (далі - Роз'яснення).
При надходженні справи до Верховного Суду і її автоматизованого розподілу між суддями, останній була присвоєна категорія, визначена у пункті 108010000 Класифікатора «Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо, організації господарської діяльності».
В той же час, відповідно до вказаних вище роз'яснень, п. 108010000 Класифікатора передбачає спори з приводу процедурних порушень з боку суб'єктів владних повноважень під час реалізації ними, зокрема, таких владних управлінських функцій, як державна реєстрація юридичних осіб, ліцензування, прийняття регуляторних актів. До цієї категорії варто відносити, наприклад, спори з приводу неприйняття органом ліцензування рішення за заявою суб'єкта господарювання про видачу ліцензії або ж спори з приводу ненадання органом державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб'єкту господарювання копії посвідчення (направлення) на проведення планового (позапланового) заходу.
Тому, враховуючи предмет даного спору, обставини справи і суб'єктний склад її учасників, зважаючи на вказані позивачем підстави цього позову й характер спірних правовідносин, таку слід віднести до категорії «Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів» (п.113070000 Класифікатора).
Разом з тим, Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року № 1, зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33 «Про внесення змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду», визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з додатком.
Підпунктом 3.8 п. 3 додатку до названого вище рішення у тій же редакції визначено, що судді Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян спеціалізуються на розгляді, зокрема, таких категорій адміністративних справ: справи з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України (коди 113000000- 113070200 Класифікатора).
Отже, на розгляді цієї справи спеціалізуються судді Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.
Персональний склад судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, зі змінами та доповненнями, що внесені рішенням зборів суддів Верховного Суду від 16 квітня 2020 року № 6, відповідно до якого судді Коваленко Н.В., Бевзенко В.М., Мороз Л.Л., входять до складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав й, відповідно, не перебувають у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, судді якої спеціалізуються на розгляді справ, зокрема, у спорах щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів (п. 113070000 Класифікатора).
Частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
У пункті 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частини перша статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України).
Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема без урахування спеціалізації, в ухвалах, від 15 травня 2019 року № 813/2585/18, від 25 жовтня 2019 року № 1.380.2019.000473, від 26 березня 2020 року у справі №814/917/17 та від 02 квітня 2020 року у справі №806/136/17.
При прийнятті рішення про самовідвід, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві («Lavents v. Latvia», № 58442/00, пункт 81); фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність («Сокуренко і Стригун проти України», № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). «Закон» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи («DMD Group, a.s. v. Slovakia», № 19334/03, пункт 59).
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П'єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).
Враховуючи викладене, зазначені положення законодавства, а також з метою забезпечення єдності судової практики щодо розгляду справ, пов'язаних із скасуванням постанов про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заяви суддів Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Мороз Л.Л. про самовідвід підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 31, 36-38, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Задовольнити заяви суддів Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Мороз Л.Л. про самовідвід.
2. Відвести суддів Коваленко Н.В., Бевзенка В.М., Мороз Л.Л. від участі у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНБІЗНЕСГРУП» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Л.Л. Мороз