14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 910/15803/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕФ" (далі - ТОВ "АЕФ", позивач) - не з'явився,
відповідача-1: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ "ПриватБанк", відповідач-1, скаржник) - Курильченко К.О. (адвокат), Лопатнікова А.В. (адвокат), Накорчевський С.В. (адвокат),
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена" (далі - ТОВ "Ардена", відповідач-2) - не з'явився,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкової Тамари Віталіївни (далі - приватний нотаріус Крючкова Т.В.) - не з'явилась,
2) Державного реєстратора філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко Ангеліни Віталіївни (далі - державний реєстратор Бондаренко А.В.) - не з'явилась,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" (далі - ТОВ "Артіс") - Петушков І.С. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 (головуючий - суддя Мартюк А. І., судді: Алданова С. О., Зубець Л. П.)
у справі №910/15803/19
за позовом ТОВ "АЕФ"
до АТ "ПриватБанк", ТОВ "Ардена",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Крючкова Т.В., державний реєстратор Бондаренко А.В., ТОВ "Артіс"
про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "АЕФ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АТ "ПриватБанк", ТОВ "Ардена" про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію.
1.2. Позовні вимоги мотивовано наявністю правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 10.06.2016, укладеного ТОВ "Ардена" та ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з тим, що він суперечить положенням законодавства, оскільки укладений на основі договору управління майном з порушенням норм законодавства, без визначення в договорі істотних умов. Позивач зазначає, що у ТОВ "Ардена" були відсутні права на підписання договору іпотеки та відсутні повноваження у представника АТ "ПриватБанк" на підписання оспорюваного договору. Також, позивач зазначає, що при здійснення звернення стягнення банком не було враховано факт здійснення погашення боргу за кредитним договором від 20.09.2013 №4А13578Д поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім-компані" на підставі укладеного з відповідачем-1 договору поруки від 20.10.2016 №4А13578Д/П.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15803/19 у задоволенні позову ТОВ "АЕФ" відмовлено повністю.
2.1.1. Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання відповідачами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на момент укладення договору іпотеки від 10.06.2016, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги ТОВ "АЕФ". Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності у зв'язку з необґрунтованістю вимог позивача та відсутністю порушення його права.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15803/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "АЕФ" задоволено повністю.
Визнано недійсним договір іпотеки від 10.06.2016, посвідчений приватним Крючковою Т.В., укладений ТОВ "Ардена" та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 29996618 та 30073251 від 10.06.2016, прийняті приватним нотаріусом Крючковою Т.В.
Скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 36477122 та 36477572 від 04.08.2017 про реєстрацію права власності АТ "ПриватБанк" на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте державним реєстратором Бондаренко A.B.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 36477957 від 04.08.2017 про реєстрацію права власності АТ "ПриватБанк" на 40/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17 206,70 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70, прийняте державним реєстратором Бондаренко A.B.
Стягнуто з АТ "ПриватБанк" та ТОВ "Ардена" на користь ТОВ "АЕФ" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі по 5 763,00 грн з кожного.
Стягнуто з АТ "ПриватБанк" та ТОВ "Ардена" на користь ТОВ "АЕФ" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 17 289,00 грн з кожного.
2.2.1. Суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- визнання недійсним договору управління майном від 27.06.2008 за судовим рішенням, а також відсутність нотаріально засвідченої згоди ТОВ "Артіс" на передачу ТОВ "Ардена" в іпотеку частки в об'єкті нерухомого майна, який належав їм на праві спільної часткової власності, ТОВ "Ардена" не мало правових підстав на передачу в іпотеку АТ "ПриватБанк" як частки майнового комплексу в розмірі 60/100, так і частки в розмірі 40/100, а положення оспорюваного договору іпотеки суперечать ЦК України та Закону України "Про іпотеку";
- у зв'язку із задоволенням основних позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки, з урахуванням положень статей 216, 236 ЦК України, задоволенню підлягають і позовні вимоги про скасування відповідних реєстраційних дій, які оформлені відповідними рішеннями у сфері реєстрації об'єктів нерухомого майна, які були прийняті на підставі оспорюваного договору іпотеки;
- скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вчинених відповідним державним реєстратором є належним та ефективним способам захисту прав;
- позивачем не пропущено строк позовної давності, а порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту, оскільки оспорюваний договір іпотеки був укладений ТОВ "Ардена" та АТ "ПриватБанк", а ТОВ "АЕФ" не було стороною цього договору та не було повідомлене про факт його укладення, який за своєю суттю є похідним (акцесорним) від укладеного позивачем та АТ "Приватбанк" кредитним договором, тому позивач був позбавлений можливості своєчасно оскаржити зазначений правочин з моменту його укладення. Про сам факт порушення своїх прав позивач дізнався тільки після отримання вимоги ТОВ "Ардена", в якій останній зазначив про необхідність сплати грошових коштів за кредитним договором на його користь. Зазначене свідчить про те, що строк позовної давності для позивача щодо вимог про визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки почався з 14.11.2017, а датою звернення ТОВ "АЕФ" з позовом до суду є 08.11.2019.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "ПриватБанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. судом апеляційної інстанції не враховано:
- висновки щодо застосування норм статей 12, 92, 203, 237, 239, 241 ЦК України, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 5023/5027/12;
- висновки щодо застосування норм статей 13, 75-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 29.08.2018 у справі №909/105/15, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 31.01.2018 у справі №910/8763/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18;
- висновки щодо застосування норм статей 15, 16 ЦК України, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18;
- висновки щодо застосування норм статей 256, 257, 261 ЦК України, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 33/5009/8037/11;
4.2. на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 216 та 236 ЦК України у подібних відносинах.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "АЕФ" та ТОВ "Артіс" заперечують проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просять скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 10.06.2016 ТОВ "Ардена" (іпотекодавець) та АТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (далі - договір), предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 7 цього договору на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "АЕФ" (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця.
6.2. Договір іпотеки від 10.06.2016 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4642.
6.3. Відповідно до пункту 2 договору іпотекою забезпечується виконання частини основного зобов'язання позичальника у розмірі не більше вартості предмету іпотеки відповідно до кредитного договору № 4А13578Д від 20.09.2013 (далі - кредитний договір), а саме: зобов'язань з повернення кредиту та зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом. Для змісту цього договору основне зобов'язання - це усі грошові зобов'язання позичальника за кредитним договором.
6.4. Відповідно до абзацу 1 пункту 7 договору на забезпечення виконання позичальником вказаних у пункті 2 цього договору зобов'язань за кредитним договором та зобов'язань іпотекодавця за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності наступне нерухоме майно: 40/100 відсотків майнового комплексу (літ. А, Б, В, Г) загальною площею 17206,70 кв м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївськийй (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 згідно переліку приміщень, що містяться у відповідному пункті оспорюваного договору.
6.5. Відповідно до абзацу 2 пункту 7 договору на забезпечення виконання позичальником вказаних у пункті 2 цього договору зобов'язань за кредитним договором та (або) зобов'язань іпотекодавця за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне на праві приватної власності ТОВ "Артіс" наступне нерухоме майно: 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206,70 кв м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 згідно переліку приміщень, що містяться у відповідному пункті оспорюваного договору, та 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 згідно переліку приміщень, що містяться у відповідному пункті оспорюваного договору.
6.6. ТОВ "Ардена" надав в іпотеку належне на праві приватної власності ТОВ "Артіс" нерухоме майно, що складається з 60/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70.
6.7. На момент укладення договору іпотеки від 10.06.2016 вищенаведене майно перебувало в приватній власності ТОВ "Артіс" відповідно до договору купівлі-продажу частини майнового комплексу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 07.06.2006 та зареєстрованим в реєстрі за № 3747 та договору купівлі-продажу частини майнового комплексу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 07.06.2006 та зареєстрованим в реєстрі за № 3748. Право власності на майно зареєстровано за ТОВ "Артіс" в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 10.06.2016, номери запису про право власності 14911068 та 14911007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 944707880000.
6.8. При передачі нерухомого майна ТОВ «Артіс» в іпотеку, ТОВ «Ардена» діяло на підставі договору управління майном від 27.06.2008, укладеного між ТОВ «Артіс» та ТОВ «Ардена» Так, відповідно до пункту 1 договору управління майном від 27.06.2008, установник управління передає управителеві на 10 (років) в управління нерухоме майно, що зазначене у пункті 2 цього Договору, а управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління з метою отримання прибутків від його використання шляхом надання якісних послуг та задоволення соціальних інтересів та потреб юридичних та фізичних осіб.
6.9. Згідно з пунктом 2 договору управління майном від 27.06.2008 установник управління передає управителеві в управління нерухоме майно згідно з підпунктами 2.1. і 2.2. цього пункту, що розташоване за адресою: 03040, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок, 70, загальною площею 10 249,1 кв м. та становить 60/100 майнового комплексу, а саме за переліком, зазначеним за відповідним пунктом у договорі.
6.10. 04.08.2017 Державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко Ангеліною Віталіївною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про реєстрацію права власності на нерухоме ТОВ "Артіс" передане в іпотеку за оспорюваним договором іпотеки, а саме:
- запис про право власності № 21730940, індексний номер рішення 36477572 від 04.08.2017 про реєстрацію права власності Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70;
- запис про право власності № 21730454, індексний номер рішення 36477122 від 04.08.2017 про реєстрацію права власності Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на 30/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70.
6.11. Реєстрація права власності АТ "Приватбанк" на 60/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70 здійснено на підставі повідомлення АТ КБ "Приватбанк" серії Е.21.0.00/4-121906 від 18.07.2016 та оспорюваного договору іпотеки внаслідок порушення зобов'язань ТОВ "АЕФ" в частині погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з АТ "Приватбанк".
6.12. 04.08.2017 Державним реєстратором філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена", а саме запис про право власності № 21731214, індексний номер рішення № 36477957 від 04.08.2017 про реєстрацію права власності АТ "Приватбанк" на 40/100 відсотків майнового комплексу (літ. А,Б,В,Г) загальною площею 17 206, 70 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський (колишній проспект 40-річчя Жовтня), будинок 70.
6.13. Таким чином, 04.08.2017 АТ "Приватбанк" було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки за оспорюваним договором іпотеки в рахунок погашення боргу ТОВ "АЕФ" за кредитним договором.
6.14. Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі № 910/3428/19 за позовом до ТОВ «Ардена» визнано недійсним Договір управління від 27.06.2008, укладений ТОВ «АРТІС» та ТОВ «АРДЕНА». У цьому рішенні суд зазначив, що з аналізу Положення про КФ ТОВ «Ардена», затвердженого рішенням загальних зборів Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардена», оформленого протоколом №05/06-1 від 05.06.2006, та довіреності, посвідченої 01.02.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., за реєстровим номером №1222, судом у справі № 910/3428/19 встановлено, що директор Київської філії ТОВ «Ардена» Єрмакова-Петрук Світлана Євгеніївна на момент укладання спірного Договору управління не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Положення про КФ ТОВ «Ардена» не містить жодної норми, яка б надавала С.Є. Єрмаковій - Петрук як директору Київської філії ТОВ «Ардена» повноваження вчиняти будь-які правочини від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардена». Тобто, Положення про КФ ТОВ «Ардена» встановлює повноваження та компетенцію директора КФ ТОВ «Ардена» лише і тільки в питаннях діяльності Київської філії ТОВ «Ардена», а не самого ТОВ «Ардена». Судом у справі №910/3428/19 встановлено, що 01.02.2008 ТОВ «Ардена» в особі директора Сушкової Валентини Олексіївни видано директору Київської філії ТОВ «Ардена» Єрмаковій-Петрук Світлані Євгеніївні довіреність, посвідчену 01.02.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., за реєстровим номером №1222. Згідно умов вказаної довіреності директора Київської філії ТОВ «Ардена» Єрмакову-Петрук Світлану Євгеніївну уповноважено укладати, змінювати, розривати та підписувати від імені ТОВ «Ардена» договори, які стосуються виключно фінансово-господарської діяльності Київської філії ТОВ «Ардена». Разом з тим, зі змісту спірного Договору вбачається, що він стосується безпосередньо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ардена», оскілки останнє виступає стороною вказаного Договору в якості управителя та бере на себе відповідні права та обов'язки. Крім того, положення довіреності мають застереження щодо загальної суми договорів, які може укладати Єрмакова -Петрук С . Є . від імені ТОВ «Ардена», протягом кожного календарного місяця, а саме 1 000 000, 00 грн. В той же час, балансова вартість майна взятого ТОВ «Ардена» в управління згідно спірного Договору перевищує вказану суму та становить 5 791 902,02 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
7.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
7.4. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рух справи та розгляд клопотань Верховним Судом
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.07.2020 справу №910/15803/19, передано на розгляд колегії суддів: Губенко Н.М. (головуючий), Студенець В.І., Кролевець О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2020.
25.08.2020 від АТ "ПриватБанк" до Верховного Суду надійшло клопотання про застосування до ТОВ "Артіс" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу за порушення обов'язку не приховувати докази, а також за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи. Дане клопотання залишено без розгляду протокольною ухвалою Верховного Суду від 17.12.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15803/19 у зв'язку з перебуванням судді Кролевець О.А. у відпустці та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Губенко Н.М. (головуючий), Студенець В.І., Вронська Г.О.
15.09.2020 до Верховного Суду надійшла заява АТ "ПриватБанк" про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №910/15803/19 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 до 13.10.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15803/19 у зв'язку з перебуванням судді Вронської Г.О. у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Губенко Н.М. (головуючий), Студенець В.І., Кролевець О.А.
12.10.2020 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення АТ "ПриватБанк" до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №910/15803/19 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 до 27.10.2020.
23.10.2020 від ТОВ "Артіс" до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19.
Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2020 справу №910/15803/19 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 до 03.11.2020.
30.10.2020 до Верховного Суду від АТ "ПриватБанк" надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Артіс" про закриття касаційного провадження, а також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 заяву колегії суддів у складі: Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І. про самовідвід від розгляду касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 910/15803/19 задоволено.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15803/19 у зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. (головуючий), Стратієнко Л.В., Кондратова І.Д.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2020 касаційну скаргу АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 колегією суддів прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 02.12.2020.
26.11.2020 від АТ "ПриватБанк" до Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд цієї справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
02.12.2020 на адресу Касаційного господарського суду надійшло клопотання АТ "ПриватБанк" про забезпечення розгляду справи у розумний термін.
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 відкладено.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15803/19 у зв'язку з обранням судді Ткача І.В. до складу Великої Палати Верховного Суду (рішення зборів суддів від 30.11.2020 №13) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2020 касаційну скаргу АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 колегією суддів прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 17.12.2020.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні 17.12.2020 клопотання АТ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за їх клопотанням залишено без розгляду.
Клопотання ТОВ "Артіс" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19, клопотання про поворот виконання судового рішення протокольною ухвалою від 17.12.2020 постановлено розглядати з урахуванням їх взаємопов'язаності з касаційною скаргою.
17.12.2020 розгляд справи відкладено на 14.01.2021.
30.12.2020 від АТ "ПриватБанк" надійшли письмові пояснення щодо врахування під час здійснення касаційного перегляду справи № 910/15803/19 поданих ним заяв та клопотань.
14.01.2021 з Офісу Генерального прокурора надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу №910/15803/19 з метою захисту інтересів держави. Повідомлення мотивовано тим, що існує загроза порушення економічних інтересів держави, а АТ "ПриватБанк" не здійснює належним чином захисту цих інтересів.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні 14.01.2021 Суд відмовив у задоволенні повідомлення, яке надійшло з Офісу Генерального прокурора, з огляду на те, що прокуратурою не підтверджено наявності підстав для представництва інтересів держави в суді згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та дотримання ним порядку передбаченого цією щодо повідомлення прокурора.
Подані АТ "ПриватБанк" до Верховного Суду 12.10.2020 додаткові пояснення до касаційної скарги, 26.11.2020 клопотання про розгляд цієї справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, а також письмові пояснення від 30.12.2020 будуть розглядатися Судом разом із касаційною скаргою. Так, оцінюючи вказані клопотання, які, по суті, є доповненнями до неї, залишаються Судом без розгляду, оскільки у відповідності до положень статті 298 ГПК України вони подані поза межами строку на касаційне оскарження.
14.01.2021 в судовому засіданні адвокатом ТОВ "Артіс" Петушковим І.С. заявлено усні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою представника позивача, а також передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У задоволенні клопотання адвоката ТОВ "Артіс" Петушкова І.С. про відкладення розгляду справи Судом відмовлено протокольною ухвалою від 14.01.2021, оскільки Суд вирішив здійснювати розгляд цієї справи без участі представника позивача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки якого Суду не відомі. Доказів поважності причин неявки та/або заяви про обов'язкову участь позивача на час розгляду відсутні у матеріалах справи.
Верховний Суд протокольної ухвалою постановив клопотання адвоката ТОВ "Артіс" Петушкова І.С. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду постановлено розглядати з урахуванням їх взаємопов'язаності з касаційною скаргою спільно.
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, відзиви на касаційну скаргу, зміст судових рішень у їх контексті та інші матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
8.2. Предметом розгляду цієї справи були питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійним договору іпотеки та скасування рішень про державну реєстрацію.
Предметом касаційного розгляду є постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020, якою рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15803/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "АЕФ" задоволено повністю.
8.3. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду, то Верховний Суд зазначає таке.
Так, предметом позовних вимог у справі №910/15803/19 є визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію.
Предметом позову у справі №5023/5027/12, на яку посилається скаржник щодо застосування норм статей 12, 92, 203, 237, 239, 241 ЦК України, є визнання недійсним договору відповідального зберігання з тих підстав, що під час його укладання особа, яка підписала цей договір не була наділена повноваженнями на його укладання в установленому законом порядку.
У постанові від 14.01.2020 у цій справі Верховний Суд зробив правовий висновок, що у вирішенні питання щодо недійсності правочину у зв'язку з відсутністю у особи, яка вчинила такий правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, має також враховуватися добросовісність поведінки та розумність дій контрагента такої особи - третьої особи, зокрема, чи була ця особа обізнана або чи могла, проявивши розумну обачність, знати про відсутність у іншої особи повноважень на вчинення спірного правочину чи вчинення цього спірного правочину з особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності, відбулося умисно з певною метою. На підставі встановлених судами обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено недобросовісність та нерозумність поведінки відповідача щодо вчинення спірного правочину, а також відсутності у його діях (бездіяльності) щодо майна, яке фактично перебувало у структурного підрозділу позивача і яке рішенням суду в іншій справі його було зобов'язано повернути відповідачу, ознак, які можна вважати такими, що свідчать про схвалення правочину, у розумінні статті 241 ЦК України, у зв'язку з чим Суд визнав правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору зберігання.
Водночас, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваному судовому рішенні у справі №910/15803/19, яка розглядається, не свідчить про його невідповідність висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №5023/5027/12 на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням конкретних умов, укладених між сторонами договорів, та встановлених фактичних обставин у справах.
Щодо застосування норм статей 13, 75-79 ГПК України скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 29.08.2018 у справі №909/105/15, від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, від 31.01.2018 у справі №910/8763/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, то Верховний Суд зазначає, що предметами позовів є:
- у справі №922/1163/18 - стягнення плати за користування вагонами;
- у справі №909/105/15 - визнання недійсним рішення міської ради в частині продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку;
- у справі №910/23428/17 - розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором;
- у справі №910/8763/17 - виділення в натурі майна; зобов'язання передати природний газ; зобов'язання сплатити частку прибутку;
- у справі №917/1307/18 - зобов'язання здійснити поставку товару і стягнення з неустойки.
З огляду на зміст постанов Верховного Суду, прийнятих за результатами касаційного перегляду зазначених справ, Суд вбачає безсумнівну відмінність предмету та підстав позовів, змісту позовних вимог та фактичних обставин зі справою № 910/15803/19. Крім того Верховним Судом не вбачається наявність зроблених Судом правових висновків у цих справах щодо застосування статей 13, 75-79 ГПК України. Судові рішення містять лише посилання на деякі із зазначених норм ГПК України.
Щодо застосування норм статей 15, 16 ЦК України скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.
Як убачається зі змісту зазначених постанов, у справі №912/1856/16 предметом позовних вимог є визнання недійсним рішення про відмову у поновленні договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а у справі №910/11511/18 - визнання удаваним правочином договору про надання професійної правничої (правової) допомоги. Отже, висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.
Верховний Суд також зазначає, що у справі №33/5009/8037/11, на яку посилається скаржник щодо застосування норм статей 256, 257, 261 ЦК України, предметом позову, на відміну від справи, що переглядається, є вимоги про визнання недійсним рішення міської ради; визнання права власності; витребування із чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості і повернення їх у власність держави. Постанова Верховного Суду від 19.05.2020 у цій справі ухвалена за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто справа №33/5009/8037/11 і справа № 910/15803/19 є відмінними за істотними правовими ознаками.
8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд враховує правові висновки, викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/15803/19 прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Відтак, клопотання ТОВ "Артіс" про закриття касаційного провадження на підставі статті 296 ГПК України підлягає задоволенню.
8.5. Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання адвоката ТОВ "Артіс" Петушкова І.С. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п'ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов'язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Верховний Суд, оцінивши доводи заявника, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, заявлені у клопотанні, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що дана справа містить виключну правову проблему і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8.6. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України, пункт 1 частини третьої статті 2, стаття 11 ГПК України).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду від 30.01.2003,No3-рп/2003). Верховенство права - це панування права в суспільстві (рішення від Конституційного Суду від 02.11.2004, No15-рп/2004). Застосовуючи "касаційні фільтри", Верховний Суд повинен серед іншого, одночасно враховувати: імперативність норм процесуального права (стаття 287 ГПК України); завдання та основні засади господарського судочинства (стаття 2 ГПК України); статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
8.7. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "АЕФ" до АТ "ПриватБанк", ТОВ "Ардена" про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію.
Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 10.06.2016, укладеного ТОВ "Ардена" та ПАТ КБ "ПриватБанк", позивач, не будучи стороною цього договору, вважав його таким, що суперечить положенням законодавства.
У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
8.8. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10.11.2020, тобто після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, у Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 (№ в ЄДРСР 92705206) про визнання недійсними пунктів договорів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформулювала у цій справі правові висновки щодо застосування положень статей 15, 16 ЦК України.
Так, Об'єднана палата зробила висновок, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
У розумінні положень статей 203, 215 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
8.9. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
8.10. З урахуванням наведеного, Верховний Суд враховує правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
8.11. Верховний Суд зазначає, що, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсним договору іпотеки, стороною якого він не є, вказуючи, що він суперечить положенням законодавства, зокрема, укладений на основі договору управління майном з порушенням норм законодавства, без визначення в договорі істотних умов. Позивач зазначає, що у ТОВ "Ардена" були відсутні права на підписання договору іпотеки, про відсутність повноважень у представника АТ "ПриватБанк" на підписання оспорюваного договору. Також, позивач зазначає, що при здійснення звернення стягнення банком не було враховано факт здійснення погашення боргу за кредитним договором від 20.09.2013 №4А13578Д поручителем - ТОВ "Дрім-компані" на підставі укладеного з відповідачем-1 договору поруки від 20.10.2016 №4А13578Д/П.
Тобто у цій справі позов про визнання недійсним договору поруки подала особа, яка не була стороною цього договору, - заінтересована особа.
Об'єднана палата у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
8.12. Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд на підставі встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням наявних доказів у справі, дійшов висновку про необґрунтованість вимог ТОВ "АЕФ", оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про недодержання відповідачами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України на момент укладення договору іпотеки від 10.06.2016.
8.13. Скасовуючи судове рішення у справі та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість та доведеність.
8.14. При цьому ані суд першої ані суд апеляційної інстанцій не досліджували питання, які саме права (інтереси) позивача були порушені, не визнані чи оспорюються та в який спосіб відбувається таке порушення; не аргументували наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку, а суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою правові наслідки задоволення позову для позивача.
Враховуючи положення статті 2 ГПК України, наведене вище свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
8.15. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.16. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, та аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, з урахуванням пояснень, які стосуються суті спору (відповідності/невідповідності оспорюваного правочину вимогам законодавства), Верховний Суд не оцінює з урахуванням наведеного у цій постанові.
8.17. Як вже зазначалось, скаржник також обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), проте у касаційній скарзі він зазначає лише норми статей 216, 236 ЦК України, однак конкретно у яких відносинах відсутній такий висновок скаржник не зазначає, а тому ці доводи відхиляються Верховним Судом.
8.18. У зв'язку із скасуванням судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020. Верховний Суд зазначає, що саме по собі передання справи на новий розгляд ще не дає права на поворот виконання судового рішення згідно з приписами статті 333 ГПК України. Відповідно фактичне виконання судового рішення у справі, яке в подальшому було скасоване, повинно бути враховане судом під час нового розгляду такої справи.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Касаційне провадження у справі №910/15803/19 за касаційною скаргою АТ "Приватбанк", поданою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, керуючись пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, - закрити.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Верховний Суд зазначає, що предметом оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, однак Суд здійснив перевірку застосування норм права і судом першої інстанції з урахуванням положень частини четвертої статті 300 ГПК України. Відтак, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм оцінки, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.5. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв'язку із скасуванням постанови від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, у тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи у цій частині, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Закрити касаційне провадження у справі №910/15803/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №910/15803/19 скасувати.
4. Справу направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос