16 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14405/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020
за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 184 881,08 грн.,
25.11.2020 (згідно з відміткою на конверті) акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, скаржник) звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 (дата складення повного тексту постанови - 02.11.2020) зі справи № 910/14405/19; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржник просив зупинити дію оскаржуваного акту місцевого суду від 28.01.2020 у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 касаційну скаргу Залізниці у справі № 910/14405/19 залишено без руху, оскільки скаржником в порушення вимог: пункту 5 частини першої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неналежним чином обґрунтовані підстави (підстава), на яких (якій) подається касаційна скарга із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України; пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України належним чином не обґрунтовано підстав відкриття провадження у малозначній справі; пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; частини першої статті 56 та частини першої статті 58 ГПК України скаржником не підтверджено повноважень щодо представництва/самопредставництва інтересів Залізниці у Верховному Суді; частини другої статті 288 ГПК України, зважаючи на пропуск скаржником строку на касаційне оскарження оспорюваних судових актів й відсутності клопотання про поновлення строку; надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги. При цьому Судом зазначено, касаційна скарга Залізниці не містить детального опису правовідносин в контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою із чітким посиланням на норму права, а саме: на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України. До того ж ненадання судом попередньої інстанції оцінки усім обставинам справи та невірне застосували норм права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України. Поряд із цим, доводи касаційної скарги, щодо відкриття провадження у малозначній справі не відповідають імперативному змісту пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
31.12.2020 (згідно з відмітками на конверті) скаржник звернувся із заявою про усунення недоліків касаційної скарги, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24.12.2020. Водночас вказана заява повторно оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав для оскарження спірної постанови апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого суду. При цьому, Залізниця, посилаючись на зміст частини третьої статті 310 ГПК України й опосередковано на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судом не досліджені зібрані у справі докази, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду після його перегляду судом апеляційної інстанції. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
В той же час касаційна скарга Залізниці, як і заява про усунення недоліків, не містять належного обґрунтування мотивів взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Скаржником повторно не наводиться обґрунтування мотивів взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України. При цьому, посилаючись на зміст пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (у сукупності) частини другої статті 287 ГПК України, й усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності такого звернення є скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Отже, вказана підстава для звернення із касаційною скаргою є взаємонеузгодженою з вимогами про прийняття нового рішення у справі та доводами скаржника про недослідження судом попередньої інстанції доказів по справі, щодо встановлення фактичних обставин у ній. Фактично скарга Залізниці зводиться до власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду підкреслює, що відповідно до імперативного змісту норм ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та визначених судом строків на усунення її недоліків.
Таким чином, протягом встановленого вказаним Судом строку, Залізницею не усунуто недоліків касаційної скарги, оскільки зі змісту заяви від 31.12.2020 не вбачається належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку із частиною третьою статті 310 ГПК України, зважаючи на доводи скаржника про недослідження судом зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми та змісту.
З огляду на те, що касаційна скарга Залізниці зі справи № 910/14405/19 підлягає поверненню без розгляду, клопотання про зупинення дії оскаржуваного акту місцевого суду від 28.01.2020 у цій справі не розглядається.
Керуючись статтею 234, частиною п'ятою статті 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 зі справи № 910/14405/19 повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова