Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" січня 2021 р. Справа № 922/3208/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича, м. Харків
про стягнення 118413,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Ободовська Н.С. (ордер ПТ № 080562 від 02.11.2020);
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 118413,00 грн., з яких:
79502,00 грн. заборгованості за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, з яких: 45988,00 грн основного боргу, 33377,00 грн пені, 137,00 грн 3% річних;
20347,00 грн. заборгованості за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, з яких: 11770,00 грн основного боргу, 8542,00 грн пені, 35,00 грн 3% річних;
18564,00 грн. заборгованості за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 , з яких: 10739,00 грн основного боргу, 7793,00 грн пені, 32,00 грн 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 щодо своєчасного проведення розрахунків за користування майном, яке є предметом суборенди за вказаними договорами .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.11.2020.
У зв'язку з відпусткою судді Байбака О.І., на підставі рішення зборів суддів господарського суду Харківської області від 14.05.2014, сторін повідомлено про перенесення судового засідання у справі № 922/3208/20 з 02.11.2020 о 14:40 год. на 16.11.2020 о 15:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2020 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича (вх. № 24861 від 26.10.2020) про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження; подальший розгляд справи № 922/3208/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 07.12.2020; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 24862 від 26.10.2020) про залучення до участі в справі третіх осіб та (вх. № 25464 від 02.11.2020) про об'єднання справ в одне провадження.
Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 27861 від 30.11.2020), в якій просить суд за результатами розгляду справи стягнути з відповідача:
71026,25 грн. заборгованості за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, з яких: 38811,00 грн. основного боргу, 32083,76 грн. пені, 131,49 грн. 3% річних;
18177,93 грн. заборгованості за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, з яких: 9933,00 грн. основного боргу, 8211,28 грн. пені, 33,65 грн. 3% річних;
16585,79 грн. заборгованості за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 , з яких: 9063,00 грн. основного боргу, 7492,08 грн. пені, 30,71 грн. 3% річних.
Дана заява обґрунтована з посиланням на те, що відповідачем після відкриття провадження у даній справі не сплачуються суборендні платежі за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 після 31.08.2020, внаслідок чого позивачем додатково нараховано орендну плату та санкції за прострочення її оплати за період після вказаного в позовній заяві.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2020 заяву позивача (вх. № 27861 від 30.11.2020) про збільшення розміру позовних вимог задоволено, продовжено розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням та відкладено підготовче засідання на 21.12.2020.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24863 від 26.10.2020), в якому доводить до відома суду, що він не визнає позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Свої твердження відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірності надання ним, як господарюючим суб'єктом, ринкових послуг підприємцям, які здійснюють торгівельну діяльність; що договори № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 укладено позивачем без належних правових підстав та без відповідних повноважень, як суб'єкта, що має право надавати такі послуги; що майно, яке передано позивачем в суборенду за вказаними договорами, останньому не належить та орендується відповідачем в ТОВ "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4", м. Харків за відповідними договорами оренди; що позивач свідомо не приймає від відповідача орендних платежів за договорами № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 з метою подальшого розірвання цих договорів; що позивачем незаконно вживаються заходи щодо блокування проїзних та під'їзних шляхів до місць де відповідач здійснює торгівельну діяльність на ринку.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 25395 від 02.11.2020) в якій спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, та зокрема зазначає, що на підтвердження наявності у нього прав на передачу майна, яке є предметом договорів суборенди № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, ними надано копії договорів № 020119/С-2 від 02.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3", № 020119 від 02.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джондир». Позивач зазначає, що за умовами цих договорів суборендодавець має право передавати майно в суборенду. Також позивач наголошує на тому, що договори суборенди № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 є дійсними, укладеними на основі вільного волевиявлення сторін, за якими у відповідача виник обов'язок сплачувати орендну плату на умовах та в розмірі, які передбачені зазначеними договорами, при цьому наявність заборгованість за цими договорами відповідачем не оспорюється. Позивач також спростовує доводи відповідача про те, що останній орендує майно, яке одночасно предметом суборенди за договорами суборенди № Ж-1/1-20, № Ж-1/2-20 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5", оскільки по-перше предметом укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5" договорів оренди є торгівельні місця, по-друге, одним з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5" є саме відповідач; по-третє, жодного відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5" позивач не має.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2021.
На судове засідання 11.01.2021 прибув представник позивача.
Відповідач на судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Оскільки неявка на судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а останньому були створені всі умови для реалізації власних процесуальних прав, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
В судовому засіданні 11.01.2021 представник позивача звернувся до суду з заявою (вх. № 388 від 11.01.2021), в якій просить суд прийняти відмову позивача від позовних вимог (збільшених), а основні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач відмовляється від позовних вимог збільшених ним згідно з заявою про збільшення позовних вимог (вх.. № 27861 від 30.11.2020), яка в подальшому була задоволена судом згідно з ухвалою від 07.12.2020 по даній справі, та наполягає на задоволенні позовних вимог в редакції зазначеній в позовній заяві (вх.. № 3208/20 від 05.10.2020).
Розглянувши матеріали справи та подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Заява позивач про відмову від позову в частині збільшених позовних вимог згідно з заявою про збільшення позовних вимог (вх.. № 27861 від 30.11.2020) подана у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України та не порушує права та інтереси іншої сторони спору.
За таких обставин у суду достатньо підстав для задоволення відповідної заяви позивача, прийняття його відмови від позову в частині в частині збільшених позовних вимог згідно з заявою про збільшення позовних вимог (вх.. № 27861 від 30.11.2020), та закриття провадження у справі в відповідній частині позову.
Також в судовому засіданні 11.01.2021 представник позивача на стадії судових дебатів заявив клопотання про розподіл понесених позивачем витрат на оплати професійної правничої допомоги на підставі документів поданих протягом п'яти днів з моменту прийняття судом рішення (п. 8 ч. 5 ст. 129 ГПК України.)
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як суборендодавцем, та відповідачем, як суборендарем, укладено договори суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 (т. с. 1, а. с. 19-20, 22-23, 25-26), за змістом п. 1 яких суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 90,00 кв.м. (за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020), площею 57,00 кв. м. (за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020) та площею 52,0 кв. м. (за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020). Об'єкти суборенди розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21.
Згідно з п. 2.1. вказаних договорів, зазначений в пункті 1.1. об'єкт суборенди передається суборендодавцем у відповідності з актом прийому-передачі не пізніше 01 січня 2020 року в технічно справному стані, придатному до експлуатації.
За змістом п. 3.1 договору суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020 сторони погодили, що плата за використання суб'єкта суборенди встановлюється угодою сторін та становить дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 00 копійок в місяць, ПДВ не передбачений. Плата за користування об'єктом суборенди включає в себе витрати суборендодавця із утримання об'єкта оренди (у тому числі комунальні, загальногосподарські та інші, окрім електроенергії). Розмір плати за використання суб'єкта оренди за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування місячної плати за використання об'єкта суборенди за попередній місяць на індекс інфляції та поточний місяць згідно Держкомстату України. Плата за використання об'єкта суборенди здійснюється суборендарем щомісяця, у строк до 15 числа поточного місяця, за поточний.
За змістом п. 3.1 договору суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 сторони погодили, що плата за використання суб'єкта суборенди встановлюється угодою сторін та становить три тисячі триста одинадцять гривень 00 копійок в місяць, ПДВ не передбачений. Плата за користування об'єктом суборенди включає в себе витрати суборендодавця із утримання об'єкта оренди (у тому числі комунальні, загальногосподарські та інші, окрім електроенергії). Розмір плати за використання суб'єкта оренди за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування місячної плати за використання об'єкта суборенди за попередній місяць на індекс інфляції та поточний місяць згідно Держкомстату України. Плата за використання об'єкта суборенди здійснюється суборендарем щомісяця, у строк до 15 числа поточного місяця, за поточний.
За змістом п. 3.1 договору суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 сторони погодили, що плата за використання суб'єкта суборенди встановлюється угодою сторін та становить три тисячі двадцять одна гривень 00 копійок в місяць, ПДВ не передбачений. Плата за користування об'єктом суборенди включає в себе витрати суборендодавця із утримання об'єкта оренди (у тому числі комунальні, загальногосподарські та інші, окрім електроенергії). Розмір плати за використання суб'єкта оренди за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування місячної плати за використання об'єкта суборенди за попередній місяць на індекс інфляції та поточний місяць згідно Держкомстату України. Плата за використання об'єкта суборенди здійснюється суборендарем щомісяця, у строк до 15 числа поточного місяця, за поточний.
Відповідно до п. 4.2. договорів, суборендар зобов'язаний своєчасно та у повному об'ємі сплачувати плату за використання об'єкта суборенди, вартість спожитої суборендарем електроенергії, витрат за обслуговування електромереж або втрат електроенергії, у відповідності до умов договору.
Пунктом 7.3 договорів сторони погодили, що суборендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати негайного повернення об'єкта суборенди суборендарем в разі порушення останнім хоча б одного з п. п. 3.1, 3.2, 3.4, 4.1, 4.2, 4.4 - 4.7, 4.10., 4.10.1., 4.11 - 4.17 договору. У цьому випадку договір визнається сторонами розірваним з моменту отримання суборендарем письмового повідомлення суборендодавця про відмову від договору.
Згідно з п. 8.3 договорів за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі 2% суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України, при наявності таких обтяжень.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі об'єктів в суборенду відповідачу, про що 01.01.2020 між сторонами підписано акти прийому-передачі до договорів № Ж-1/1-20 (т. с. 1, а. с. 21), № Ж-1/2-20 (т. с. 1, а. с. 24), № Ж-1/11-20 (т. с. 1, а. с. 27).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договорів № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 розрахунок за використання об'єктів суборенди, здійснив не у повному обсязі, а саме, остання сплата була здійснена відповідачем на користь позивача наступним чином:
- за договором суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020 відповідачем сплачено 13.03.2020 суму 12937,00 грн. за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 включно.
- за договором суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 відповідачем сплачено 13.03.2020 суму 3311,00 грн. за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 включно;
- за договором суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 відповідачем сплачено 13.03.2020 суму 3021,00 грн. за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 включно.
Разом з тим, як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із запровадженням в Україні карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ним в односторонньому порядку було зменшено відповідачу орендну плату за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 за період з 18 березня 2020 року по 11 травня 2020 року на 80 %. За таких обставин, плата за користування об'єктами суборенди становила:
- по договору суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020 - за період з 18.03.2020 року по 31.03.2020 року суму у розмірі 1168,50 грн., з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року суму у розмірі 2587,40 грн., з 01.05.2020 року по 11.05.2020 року суму у розмірі 918,10 грн.
- по договору суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 - за період з 18.03.2020 року по 31.03.2020 року суму у розмірі 299,05 грн., з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року суму у розмірі 662,20 грн., з 01.05.2020 року по 11.05.2020 року суму у розмірі 234,90 грн.
- по договору суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 - за період з 18.03.2020 року по 31.03.2020 року суму у розмірі 272,90 грн., з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року суму у розмірі 604,20 грн., з 01.05.2020 року по 11.05.2020 року суму у розмірі 214,39 грн.
За таких обставин, з урахуванням проведених відповідачем 13.03.2020 оплат за договорами, у відповідача станом на 12.05.2020 була наявна переплата:
- по договору суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020 - 1169 грн.;
- по договору суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 - 299 грн.;
- по договору суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 - 1949 грн.
В подальшому, після 12.05.2020 позивачем здійснювалося нарахування орендної плати в порядку, визначеному умовами договорів суборенди. Однак, відповідач після 13.03.2020 не здійснював оплат за вказаними вище договорами суборенди.
Позивач вказує, що внаслідок несплати відповідачем суборендних платежів відповідач має перед ним заборгованість за період користування об'єктами суборенди з 01.05.2020 по 31.08.2020 у наступних розмірах:
- по договору суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020 - 45988 грн.;
- по договору суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 - 11770 грн.;
- по договору суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 - 10739 грн.
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з несплатою відповідачем суборендних платежів за договорами, позивач направив до відповідача претензію № 7 від 02.07.2020 (т. с. 1, а. с. 28-33), в якій вимагав погашення існуючої заборгованості за договорами № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, а також на підставі п. 7.3 договорів повідомив відповідача про розірвання договорів в односторонньому порядку та вимагав повернення орендованих приміщень з підписанням актів приймання-передачі (які були додані до цієї претензії).
Однак, зазначена претензія не була вручена відповідачу відділенням поштового зв'язку та повернулася на адресу позивача 04.08.2020 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. с. 1 а. с. 34-35)
З посиланням на зазначені обставини позивач зазначає про розірвання договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 на підставі п. 7.3. договору з 04.08.2020, оскільки позивач, в зв'язку з несплатою відповідачем суборендних платежів, користуючись правом передбаченим вказаним пунктом договору направив відповідне повідомлення (претензію) про розірвання договору на адресу відповідача, а відповідач до 04.08.2020 мав можливість отримати відповідне повідомлення (претензію), проте цією можливістю з невідомих причин не скористався.
Обставини щодо стягнення з відповідача існуючої заборгованості за договорами суборенди в загальній сумі 68497 грн., а також додатково нарахованих у зв'язку з простроченням її оплати - пені в загальній сумі 49712 грн. та 3% річних в загальній сумі 204 грн. за період прострочення кожного з суборендних платежів по 28.08.2020 стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як свідчать укладені між сторонами договори суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, вони надають позивачу право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку невиконання відповідачем певних його умов, в т.ч. умови щодо внесення орендної плати.
Зокрема, пунктом 7.3 договорів сторони погодили, що суборендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати негайного повернення об'єкта суборенди суборендарем в разі порушення останнім хоча б одного з п. п. 3.1, 3.2, 3.4, 4.1, 4.2, 4.4 - 4.7, 4.10., 4.10.1., 4.11 - 4.17 договору. У цьому випадку договір визнається сторонами розірваним з моменту отримання суборендарем письмового повідомлення суборендодавця про відмову від договору.
В даному випадку, в зв'язку з тривалою несплатою відповідачем орендних платежів позивач на підставі п. 7.3. договорів скористався своїм правом на їх розірвання направивши на адресу відповідача претензію № 7 від 02.07.2020 (т. с. 1, а. с. 28-33). Суд зазначає, що хоча зазначена претензія і не була безпосередньо вручена відповідачу, зазначене не може бути перешкодою для реалізації позивачем свого права на розірвання договорів, оскільки по-перше, надіславши відповідну претензію на адресу відповідача позивач вжив можливих заходів з метою отримання відповідачем відповідного повідомлення про розірвання договору, і по-друге, до 03.08.2020 зазначена претензія перебувала в відділенні поштового зв'язку за місцем реєстрації відповідача чекаючи прибуття відповідача з метою її отримання, тобто останній мав можливість її отримати, проте цією можливістю з невідомих причин не скористався.
Таким чином, доводи позивача про розірвання договорів суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 з 04.08.2020, коли претензія № 7 від 02.07.2020 повернулася на адресу позивача, суд вважає правомірними.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, позивачем нараховано до стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги суборенди за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 за період з 01.05.2020 по 31.08.2020 в загальній сумі 68497 грн.
Однак, оскільки названі договори вважаються розірваними з 04.08.2020, відповідно правових підстав для нарахування плати за період з 05.08.2020 по 31.08.2020, та відповідно її стягнення з відповідача відсутні. Зазначені обставини є підставами для відмови в задоволенні позову в частині стягнення 11267,71 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, в частині стягнення 2883,78 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та в частині стягнення 2631,20 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.
Разом з тим враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати решти основного боргу за вказаними договорами за період користування об'єктами суборенди з 01.05.2020 по 04.08.2020, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 34720,29 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, 8866,22 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, та 8107,80 грн. основного боргу за договором суборенди № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач нібито не має права на передачу майна, яке є предметом суборенди за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, в суборенду, оскільки нібито не є його ні власником ні законним користувачем. Як свідчать матеріали справи, позивачем надано суду копії договору № 020119/С-2 від 02.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3", та договору № 020119 від 02.11.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 3" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джондир». Предметом названих договорів є суборенда Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" майна, частина якого і була передана останнім в суборенду відповідачу за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020. При цьому, договори № 020119/С-2 від 02.11.2019 та № 020119 від 02.11.2019 не містять будь-яких заборон на передачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" орендованого майна в суборенду іншим суб'єктами господарювання.
До того ж, укладені між позивачем та відповідачем договори суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 були діючими з моменту їх укладання і по 04.08.2020, а тому породжували для стороні визначені цими договорами права та обов'язки, в т.ч. для відповідача вносити плату в передбаченому розмірі.
Посилання відповідача на те, що позивач нібито ухилявся від прийняття від нього плати за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 свого підтвердження матеріалами справи не знайшли. До того ж, договори містять відомості про банківський рахунок позивача, на який відповідач і міг внести оплату.
Крім того, згідно з вимогами ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори зокрема в разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.
Інші викладені у відзиві доводи відповідача також не спростовують його обв'язко вносити плату за договорами суборенди № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 в передбачений строк.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати платежів за договорами підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.
Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення кожного орендного платежу по 28.08.2020.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує, що в його здійснено з певними арифметичними помилками. Перевірка розрахунку річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон”. Суд зазначає, що можливість використання зазначеного інструменту визнається і Верховним Судом, зокрема, в постанові від 14.02.2018 у справі № 917/1622/16.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 126,91 грн 3% річних за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, 32,48 грн. 3% річних за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та 29,64 грн. 3% річних за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.
В решті позову про стягнення 3% річних слід відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось, п. 8.3 договорів за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором, суборендар сплачує суборендодавцю пеню у розмірі 2% суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України, при наявності таких обтяжень.
Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі своєчасного внесення орендних платежів, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 8.3 укладених між сторонами договорів.
Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 33377,00 за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, 8542,00 грн за договором № Ж-1/2-20 та 7793,00 грн за договором № Ж-1/11-20 пені за допущені відповідачем прострочення кожного з платежів по 28.08.2020 включно .
Однак, при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано обмеження щодо можливого розміру її нарахування, визначеного Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а саме, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Необхідність врахування такого обмеження також передбачено і пунктом 8.3 договорів суборенди.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в части ні стягнення 507,63 грн. пені за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, 129,92 грн. пені за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020 та 118,54 грн. пені за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020.
В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 934,42 грн.
Суд також зазначає, що на стадії судових дебатів представником позивача в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявлено клопотання про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі документів, які будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Таким чином, у випадку надання таких документів, зазначені обставини можуть бути підставами для винесення додаткового рішення з цього приводу.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" (вх. № 388 від 11.01.2021) задовольнити, та прийняти його відмову від позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича заборгованості заявленої згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 27861 від 30.11.2020), а саме:
71026,25 грн. заборгованості за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, з яких: 38811,00 грн основного боргу, 32083,76 грн пені, 131,49 грн 3% річних;
18177,93 грн. заборгованості за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, з яких: 9933,00 грн основного боргу, 8211,28 грн пені, 33,65 грн 3% річних;
16585,79 грн. заборгованості за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020, з яких: 9063,00 грн основного боргу, 7492,08 грн пені, 30,71 грн 3% річних.
Провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігоря Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 4" (610073, м. Харків, вул. Бекетова, буд. 21; код ЄДРПОУ 39163452):
35354,83 грн. заборгованості за договором № Ж-1/1-20 від 01.01.2020, з яких: 34720,29 грн. основного боргу, 507,63 грн. пені, 126,91 грн. 3% річних;
9028,62 грн. заборгованості за договором № Ж-1/2-20 від 01.01.2020, з яких: 8866,22 грн. основного боргу, 129,92 грн. пені, 32,48 грн. 3% річних;
8255,98 грн. заборгованості за договором № Ж-1/11-20 від 01.01.2020 з яких: 8107,80 грн. основного боргу, 118,54 грн. пені, 29,64 грн. 3% річних;
934,42 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "16" січня 2020 р.
Суддя О.І. Байбак