15 січня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/800/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В. розглянувши клопотання ОСОБА_1 №б/н (вх. №189) від 12.01.2021 про скасування заходів забезпечення позову у справі №921/800/20 по розгляду заяви Приватного підприємства "Онікс" №б/н (вх. №939) від 22.12.2020 про забезпечення позову до пред'явлення позову
особи, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову:
Петриківська сільська рада Тернопільського району, вул. Шептицького, 118А, с. Петриків, Тернопільська область, 47720
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
за участю представників сторін:
ПП "Онікс": Ханкевич Р.М. - адвокат;
ОСОБА_1 : Вербіцька М.В. - адвокат
22.12.2020 ПП "Онікс" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758;
- накладення арешту на цілі споруди силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну стану земельної ділянки площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758;
- заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну стану чи руйнування цілих споруд силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 24.12.2020 заяву Приватного підприємства "Онікс" №б/н (вх. №939) від 22.12.2020 про забезпечення позову задоволено частково, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну стану земельної ділянки площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 та заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну стану чи руйнування споруд силосних ям, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
12.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням №б/н (вх.№189) про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 24.12.2020. Вважає, що ПП "Онікс" не належить право вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілі споруди силосних ям чи заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну чи руйнування цілих споруд силосних ям, оскільки жодні майнові права та інтереси даного підприємства не зачіпаються та не можуть зачіпатися у майбутньому внаслідок дій ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.145 Господарського процесуального кодексу України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. Відтак, учасники справи про дату , час та місце розгляду клопотання додаткового повідомлялися телефонограмами.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заявлене клопотання підтримав, вважає, що з огляду на наведені ним обставини застосовані заходи по забезпеченні позову мають бути судом скасовані.
Натомість, Приватне підприємство письмово ( пояснення за вхідними номерами 301 та 302 від 14.01.2021), а його представник у судовому засіданні усно, вказують на відсутність правових підстав для скасування застосованих заходів, посилаючись при цьому на те, що заявником не надано суду доказів того, що після їх вжиття змінилися обставини, з яких вони були застосовані.
Орган місцевого самоврядування у судове засідання свого повноважного представника не направив. причини неявки не повідомив, з огляду на що клопотання розглядається судом за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову слід задовольнити, з наступних міркувань.
Згідно із частинами 1,3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтями 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При застосуванні заходів до забезпечення позову судом враховані письмові докази та обставини, що були повідомленні Приватним підприємством. Зокрема:
- рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року у справі №2-63/10, яким, поряд із іншим, вирішено повернути цілі силосні ями в селі Петриків Тернопільського району приватному підприємству "Онікс";
- рішення Тернопільської районної ради від 31.08.1995 про передачу Агрофірмі "Поділля" у колективну власність 1750,6 га землі для сільськогосподарського використання, Державний акт на право колективної власності на землю серії ТР №0095 від 17.09.1995 та посилання заявника на те , що спірна земельна ділянка під громадськими будівлями площею 0,4 га, яка відноситься до земель колективної власності належала Агрофірмі "Поділля" (ТВ "Поділля"), правонаступником якої є ПП "Онікс".
Натомість, подані ОСОБА_1 письмові докази, вказують на те, що у спірних правовідносинах мали місце обставини, які Приватному підприємству були відомі, але суду не повідомлені.
Зокрема, за наслідками неодноразового розгляду судами різних інстанцій спору у справі №3/21-271, Львівським апеляційним господарським судом 19.01.2012 року винесена постанова, що залишена без змін судом касаційної інстанції та у встановленому порядку набрала законної сили.
У даному судовому акті, поряд із іншим, судом апеляційної інстанції зазначено, що підстави і порядок оформлення правонаступництва реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств регулюються Указом Президента України від 29.01.2001 року № 62/ 2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" та Порядком оформлення право наступництва за зобов'язання ми реорганізованих колектив них сільськогосподарських підприємств, затвердженого На казом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 року № 63 т а зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 року за № 306/5497.
Відповідно до п. 14 вищевказаного Порядку, у процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства кожен з членів КСП має право прийняти одне з таких рішень:
- приєднатися до однієї з ініціативних груп із с творення нового підприємства;
- приєднатися до від повідної установчої угоди і прийняти участь у створенні підприємства - правонаступника;
- здійснити у процес і реорганізації вихід з КСП з отриманням індивідуально ви значеного майна для господарських потреб, створення селянського (фермерського) господарства, здійснення підприємницької діяльності тощо ;
- отримати майно спільно з іншими членами КСП шляхом укладання договору про спільне володіння та користування майном з подальшою пере дачею його в оренду єдиним комплексом;
- поступитись належним йому майновим паєм на кори сть будь-якого іншого члена підприємства або третьої особи за згодою інших співвласників.
Відповідно до п. 15 Порядку, майно, на загальну суму не витребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процес і реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.
Позивачем не доведено, які і з членів КСП вийшли із нього та отримали індивідуально визначене майно, а також яке майно на суму не витребуваних паїв залишилось на балансі ПП "Онікс".
Крім того, відповідно до п. 18 Порядку, до статутних фондів підприємств - правонаступників КСП передається майно лише в частині, вартість якої дорівнює сукупній вартості майнових паїв членів КСП - засновників такої юридичної особи - правонаступника.
Позивачем не доведено, що вартість майна, на яке ПП "Онікс" просить визнати право власності, дорівнює сукупній вартості майнового паю члена КСП - засновника Приватного підприємства .
Як наслідок, ПП "Онікс" було відмовлено у позові про визнання за ним права власності на нерухоме майно.
Посилання Підприємства на те, що відсутність реєстрації спірних об'єктів в Державному реєстрі речових прав не позбавляє його права на ці об'єкти оцінюється судом критично. Адже, нормами права, що викладені у главі 24 ЦК України, обумовлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , ОСОБА_1 є власником : силосної ями А , загальною площею 730 м. кв. та силосної ями Б, загальною площею 1022 м.кв.
Зазначені нерухомі об'єкти придбані ним у гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2019 року, що посвідчений цього ж числа приватним нотаріусом Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №835.
У заяві про забезпечення позову та у судовому засіданні 15.01.2021 року Приватне підприємство зазначає, що ці два нерухомі об'єкти попереднього належали йому, оскільки в процесі реорганізації Товариства власників "Поділля" на підставі Передавального акту від 31.10.2007 року та акту передачі від 21.01.2008 року передані ПП "Онікс".
Зокрема, у цьому акті під номером 123 значиться "Силосна яма №1 с. Петриків", а під номером 124 "Силосна яма ферми №2 від с. Петриків".
Однак, матеріали судової справи №3/21-271 ці обставини не підтверджують. Адже, у ній, як самим ПП "Онікс" у позовній заяві так і судами вказано, що місцезнаходженням об'єкту "Силосна яма ферми №2 від с. Петриків" є смт. В. Березовиця, вулиця Подільська,59 А, а не АДРЕСА_2 , як зазначає у своїй заяві про забезпечення позову Приватне підприємство.
Таким чином, щодо об'єкту "Силосна яма ферми №2 від с Петриків" у заяві про забезпечені позову заявником наведені обставини які не відповідають фактичним.
Окрім цього, із матеріалів справи №3/21-271, а саме долученої до неї ПП "Онікс" Інвентаризації основних засобів ТВ "Поділля" слідує, що станом на 01.01.2001 року цьому Товариству власників належало всього дев'ять об'єктів нерухомості із назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". До акту передачі від 21.01.2008 року включені лише 4 із них. В свою чергу, на цій стадії судового процесу, з огляду на обставини встановлені вище, не видається за можливе зробити висновок про те, що ОСОБА_1 є власником саме двох силосних ям, що були передані ПП "Онікс" на підставі акту передачі від 21.01.2008 року, а не об'єктів нерухомості, які хоча попередньо і належали ТВ "Поділля", але ПП "Онікс" не передані.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як наслідок, набувши, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.07.2019 року право власності на нерухомі об'єкти, з моменту його державної реєстрації, ОСОБА_1 набув право володіти, користуватися та розпоряджатися ним.
Надані суду 15.01.2021 року письмові докази, а саме договір №15/12/1 від 15.12.2020 та акт №19/20/1 від 19.12.2020 року вказують на те що зазначеними правомочностями він скористався, демонтувавши силосні ями. При цьому знесення цих об'єктів було завершено 19 грудня 2020 року, тобто ще до звернення ПП "Онікс" до суду із заявою про забезпечення позову та прийняття судом щодо цього майна відповідної ухвали. Наведена обставина також стала відома суду лише 15.01.2021року.
За відсутності інших, судом при застосуванні заході до забезпечення позову щодо земельної ділянки враховувалися відомості Державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0095 від 17.09.1995 та посилання заявника на те, що спірна земельна ділянка під громадськими будівлями площею 0,4 га, яка відноситься до земель колективної власності належала Агрофірмі "Поділля" (ТВ "Поділля"), правонаступником якої є ПП "Онікс".
Однак, як випливає із документів, що надані до матеріалів справи ОСОБА_1 ці обставини станом на 23 травня 2003 року змінилися.
Так, земельна ділянка площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 Петриківською сільською радою - Орендодавцем передана у строкове платне користування підприємцю ОСОБА_1 для провадження ним власної діяльності.
В той же час, у Технічній документації із землеустрою міститься заява голови ТВ "Поділля" від 25.03.2003 року, що адресована сільському голові с. Петрики про виділення землі в кількості 0,40 га в оренду ОСОБА_3 , оскільки ТВ "Поділля" нею користуватися не буде. В подальшому наведена заява слугувала підставою для прийняття Петриківською сільською радою рішень №86 від 23.05.2003 року та №1032 від 19.12.2003 року.
Як наслідок, доводи Підприємства у заяві про забезпечення позову про те, що перереєстрація земельної ділянки площею 0,3953 га з кадастровим номером 6125286700:01:001:0758 відбулася поза волею ПП "Онікс", відомостями. що викладені у заяві ТВ "Поділля" від 25.03.2003 року не підтверджуються.
Відповідно до частини 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зазначає що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Водночас, з огляду на перелічене вище суд прийшов до висновку, що застосовані заходи до забезпечення позову цю рівновагу та пропорційність не забезпечують. На переконання суду, нові обставини є істотними. Вони безпосередньо впливають на необхідність забезпечення позову. Про їх існування ПП "Онікс" було обізнане, однак до відома суду не довело, а відтак на момент вжиття заходів забезпечення дані обставини суду були не відомі.
З наведеного в сукупності суд констатує, що у спірних правовідносинах змінилися обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову. Відтак, останні слід скасувати , за правилами , що викладені у статті 145 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
2.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року у справі № 921/800/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст складено 16.01.2021 року.
Суддя О.В. Руденко