16.01.2021 р. Справа № 914/2533/20
Господарський суд Львівської області у складі судді У.І.Ділай, розглянувши матеріали справи за позовом
позивача-1: Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Вашингтон
позивача-2: Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів
до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуко Лтд", м. Львів
до відповідача-3: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України, м. Київ
третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерство культури України, м. Київ
третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів
третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання незаконним та скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 264 та свідоцтва про право власності від 22.03.2004, виданого на підставі розпорядження № 264 Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради; ухвал Львівської міської ради: - № 3235 від 09.02.2006 "Про затвердження ТзОВ "Яблуко Лтд" проекту відведення земельної ділянки на вул. Базарній, 11 у м. Львові"; - № 115 від 13.07.2006 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 09.02.2006 № 3235"; - № 1313 від 01.12.2016 "Про продовження ТзОВ "Яблуко Лтд" терміну оренди земельної ділянки на вул. Базарній, 11"; про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2017, кадастровий № 4610137500:01:001:0028 та застосування наслідків його недійсності (застосування реституції); скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий №4610137500:01:001:0028; скасування записів про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий № 4610137500:01:001:0028
встановив:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 прийнято справу № 914/2533/20 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.11.2020.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
13.01.2021 представником відповідача-2 подано на адресу суду заяву про відвід судді О.З. Долінської за вх. № 616/21.
Ухвалою від 13.01.2021 визнано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуко Лтд" про відвід судді О.З. Долінської за вх. № 616/21 від розгляду справи №914/2533/20 необґрунтованою. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуко Лтд" про відвід судді Долінської О.З. від розгляду справи № 914/2533/20 та матеріали справи № 914/2533/20 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 розгляд заяви про відвід призначено судді У.І.Ділай.
У заяві ТзОВ "Яблуко Лтд" про відвід головуючого судді у справі № 914/1445/19 в обґрунтуванні заявленого відводу судді О.З. Долінської заявник посилається на такее.
Відповідачу-2 стало відомо із засобів масової інформації, а в подальшому і з тексту рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі № 914/1445/19, оприлюдненого 14.12.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що головуюча суддя О.З. Долінська у даній справі № 914/2533/20, розглядала справу № 914/1445/19 у складі колегії суддів. Вказана справа № 914/1445/19 розглядалась за участю Позивача-1, Позивача-2, Відповідача-1, Відповідача-3 та тих самих третіх осіб, що і в даній справі № 914/2533/20. Зазначає, що висновки суду, які містяться у тексті рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі № 914/1445/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчать про аналогічні підстави та предмет позову, а також знаходження земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна поряд з оспорюваною власністю відповідача-2 у даній справі № 914/2533/20. Посилається, зокрема на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, відповідно до якого суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Також у вказаній заяві представник відповідача-2 посилається на те, що оскільки головуюча суддя у даній справі розглядала та робила висновки у іншій справі з аналогічними підставами та предметом позову, майже із тим самим складом учасників, за винятком Відповідача-2, то останній вважає, що як у сторін, так і в стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо неупередженості та об'єктивності головуючого судді під час розгляду даної справи, тому що головуючою суддею вже фактично висловлено свою позицію щодо даного спору, заявленого з аналогічних підстав та щодо того самого предмета. На підставі викладеного, представник відповідача-2 просить вирішити питання про відвід та постановити ухвалу про відвід головуючого судді Долінської О. З. від розгляду даної справи №914/2533/20.
При прийнятті ухвали суд виходив із такого.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня коли заявник дізнався про таку підставу.
Приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Таким чином, зважаючи на положення вищенаведеного п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним.
Відповідно до змісту заяви про відвід судді, заявник не погоджується із розглядом цієї справи суддею О.З.Долінською, оскільки вона, в складі колегії суддів приймала рішення від 30.11.2020 у справі № 914/1445/19 майже із тим самим складом учасників, за винятком відповідача-2, та розглядом такого ж предмету спору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
В свою чергу, частиною 4 статті 35 ГПК України обумовлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року вказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Щодо посилань заявника на те, що суддя О.З.Долінська розглядала справу №914/1445/19, що викликає обґрунтовані сумніви щодо її об'єктивності та неупередженості при розгляді цієї справи, відтак, це дає йому як відповідачу-2 право на заявлення відводу судді, то такі за своєю суттю зводяться до припущень, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Натомість незгода учасника процесу з судовим рішенням у справі виражається у формі оскарження судового рішення до суду вищої інстанції в порядку, передбаченому ГПК України.
При цьому, заявником в порушення приписів ст. 74 ГПК України не надано жодного доказу на підтвердження викладених в заяві обставин щодо упередженості чи заінтересованості судді О.З.Долінської у розгляді справи №914/1445/19 та справи №914/2533/20. Наведені у заяві обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 ГПК України, для відводу судді О.З.Долінської.
Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований, це зокрема, означає, що відвід повинен бути підтвердженим фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на суб'єктивній правовій позиції учасника справи, в даному випадку відповідача-2, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді, в розумінні ст.35 ГПК України.
Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до сторін у справі, оскільки наявність чи відсутність підстав у відводі судді не може ставитися в залежність до результату застосування норм чинного законодавства. При цьому, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддю у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, як вже зазначено вище, сторона по справі чи інший учасник справи не позбавлена можливості оскаржити постановлене рішення чи ухвалу у порядку і строки визначені чинним процесуальним Законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia (серед іншого), на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.
Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу (рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010).
Також Європейський Суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Разом із цим, висновки місцевого суду про обґрунтованість у кожному конкретному випадку стороною по справі їх сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді мають ґрунтуватися на наведених фактичних обставинах, які наводяться у відповідних заявах, що узгоджується з мотивами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні від 03 вересня 2019 року (заява №26220/10) у справі «Елена Іліє проти Румунії» (п.37-48).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В порушення приписів ст. 74 ГПК України заявником не надано жодного доказу на підтвердження викладених в заяві обставин
В зв'язку із наведеним вище, посилання заявника на упередженість та об'єктивність судді у результаті розгляду справи № 914/1445/19 та цієї справи суд розцінює як припущення.
Крім того, судом перевірено інформацію на офіційному сайті Господарського суду Львівської області щодо відображення інформації у справі № 914/2533/20 та у справі № 914/1445/19 в розділі «Стан розгляду справи» та встановлено наявність звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями, в яких зазначено підстави обрання судді О.З.Долінської . Водночас, суд звертає увагу, що на офіційному сайті Господарського суду Львівської області в розділі «Стан розгляду справи» розміщені Правила відображення інформації по справах, в яких зазначено, що для перегляду доступні звіти про автоматизований розподіл, що сформовані з 01 вересня 2015 року.
Відтак, доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вищенаведеним нормам чинного в Україні законодавства та висновкам Європейського Суду з прав людини щодо застосування таких норм права. Натомість, твердження заявника про наявність підстав для відводу не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак, судом не приймаються до уваги.
Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуко Лтд" про відвід головуючого судді О.З.Долінської у справі № 914/2533/20 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 74, 86, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви про відвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя У.І. Ділай