13.01.2021 р. справа № 914/3212/20
м.Львів
За позовом Акціонерного товариства “Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Техенерго”, м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову 376408,35 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі: Зарицька О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
присутня: Кошенко С.М.
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про стягнення заборгованості у розмірі 376408,35 грн, з якої: 349440,00 грн. основного боргу, 13874,72 грн. 3% річних та 13093,63 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.01.2021.
Ухвалою суду від 06.01.2021 у задоволенні вказаної заяви сторони позивача про забезпечення проведення засідання 13.01.2021 в режимі відеоконференції.
В підготовче засідання 13.01.2021 з'явилася п.Кошенко С.М., яка повідомила, що являється представником позивача на підставі довіреності №713 від 21.07.2020, виданої головою правління АТ КІЕП - п.Ю.В.Малахов.
Разом з тим, ознайомившись із поданою довіреністю та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що п.Кошенко С.М. не є уповноваженим представником позивача на участь в розгляді даної справи з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України, в редакції Закону № 390-IX від 18 грудня 2019 року, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, прийнятий Закон визначає поняття "самопредставництва юридичної особи" шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, а для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а і за іншими уповноваженими особами.
Працівник юридичної особи підтверджує право на звернення від її імені в порядку самопредставництва, для чого надає суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти юридичну особу в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал або копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції в якій визначено, що особа має повноваження представляти юридичну особу в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси юридичної особи в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Як встановлено судом, виданою головою правління АТ КІЕП довіреністю № 713 від 21.07.2020 уповноважено юрисконсульта відділу юридичної та корпоративної роботи Кошенко Світлану Миколаївну серед іншого представляти інтереси АТ КІЕП «Енергопроект» в судових установах (судах загальної юрисдикції, господарських, адміністартивних, апеляційних, вищих та третейських судах тощо).
Проте, виключно довіреність, за відсутності інших передбачених ч.3 ст.56 ГПК України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва. Також виключно довіреність, за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України відомостей про те, що відповідна особа має статус адвоката і такого документа не було нею надано суду, не може належним чином підтверджувати її повноваження на здійснення представництва (подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року по справі № 924/440/19, від 13 березня 2020 року по справі № 922/2844/19, від 27 лютого 2020 року по справі № 902/593/19 ).
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (частини 1 і 2 статті 58 ГПК України).
Згідно із п.1 ч.1 ст.60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина 3 статті 60 ГПК України).
Таким чином, чинним процесуальним законом дійсно передбачено, що участь у розгляді малозначних справ можуть брати представники, які не мають статусу адвоката, на підставі довіреності учасника справи.
У той же час, відповідно до ч.5 ст. 12 ГПК України, малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою від 14.12.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову 376408,35грн. перевищує сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених станом на 2020 рік - 210200,00грн.
Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що позивачем не надано належних та достатніх доказів, передбачених ч.3 ст.56 ГПК України, на підтвердження наявності у представника (Кошенко Світлани Миколаївни) повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді (відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - самопредставництво. За таких обставин п.Кошенко С.М. вправі брати участь в розгляді цієї справи лише в якості вільного слухача, а не представника позивача.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що позивачем явки повноважного представника в підготовче засідання 13.01.2021 не забезпечено.
Відповідач явки повноважного представника в підготовче засідання 13.01.2021 не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив.
Зважаючи на неявку в судове засідання сторін, відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд” не здійснювалося.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901413628671 (ухвала суду від 14.12.2020) вбачається, що від 17.12.2020 міститься запис «відправлення не вручене під час доставки: інші причини», тобто ухвала суду відповідачем не отримана.
Окрім цього, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст.91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 91 ГПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у п.5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Копія документа - документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки чи їх частину.
Суд звертає увагу на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (про що зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено документи у копіях. Однак вказані копії не засвідчені належним чином, зокрема на них не зазначено дати засвідчення копії.
З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.
Відповідно до ч.11 ст.176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно із ч.ч.1,3 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (пункт 33) та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Суд визначає в межах, встановлених ГПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до основних засад (принципів) господарського судочинства та у своїй діяльності забезпечує непорушність балансу інтересів сторін, їх рівності та змагальності, у тому числі і шляхом запобігання зловживання процесуальними правами окремими учасниками судового процесу.
Оскільки після відкриття провадження у справі, а саме в підготовчому засіданні 13.01.2021р. встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 ГПК України, суд приходить до висновку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч.ч.12,13 ст.176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене вище, позовна заява залишається без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.162, 164, ч.11 ст.176, ст.234 ГПК України, суд -
1. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства “Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” вих.№61720000.315.7583-КР-П від 01.12.2020 (вх.№3408 від 09.12.2020) - без руху.
2. Встановити позивачу строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- подання належним чином засвідчених копій та належної якості всіх документів, долучених до позовної заяви, оформлених відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та в порядку встановленому чинним законодавством.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.
4. Попередити позивача проте, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений законом, згідно ч.13 ст.176 ГПК України має наслідком залишення позовної заяви без розгляду.
Суддя С.Б. Кітаєва