79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.12.2020р. справа № 914/2677/16
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Іванчук С.В., суддів Долінська О.З. та Синчук М.М., секретар судового засідання Пукач М.В., за матеріалами позовної заяви: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке”, с.Гірське Миколаївського району Львівської області
до відповідача 1: Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с.Гірське Миколаївського району Львівської області
до відповідача 2: Державного реєстратора на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Практики Андрія Григоровича, м.Миколаїв Львівської області
про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс “Адмінкорпусу” Гірської сільської ради” та скасування рішення державного реєстратора на нерухоме майно Практики Андрія Григоровича Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 12.08.2016 року.
За участю представників:
від позивача: Петришин Петро Васильович - голова товариства; Оприско Микола Васильович - представник;
від відповідача-1: не викликався;
від відповідача-2: не викликався
Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми учасниками справи не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке”, с.Гірське Миколаївського району Львівської області до відповідача 1: Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с.Гірське Миколаївського району Львівської області, відповідача 2: Державного реєстратора на нерухоме майно Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Практики Андрія Григоровича, м.Миколаїв Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс “Адмінкорпусу” Гірської сільської ради” та скасування рішення державного реєстратора на нерухоме майно Практики Андрія Григоровича Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 12.08.2016 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано оспорюване рішення; зобов'язано Державного реєстратора скасувати рішення від 05.09.2016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31232098 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16222031) на об'єкт нерухомого майна - "Адмінкорпус" загальною площею 648, кв.м, який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гірське, вул. Шевченка, буд. 15, з реєстраційним номером 1017491946230 спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно; стягнуто з Сільради на користь Товариства 2756грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у задоволенні апеляційної скарги Сільради відмовлено; рішення місцевого господарського суду змінено, викладено пункт 3 резолютивної частини цього рішення у такій редакції: "Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, Практики Андрія Григоровича, Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 05.09.2016 р. № 31232098 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна, за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області на адміністративний будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул. Шевченка, 15, кадастровий номер земельної ділянки 4623083200:01:003:0335"; у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 року по справі №914/2677/16 касаційну скаргу Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 зі справи №914/2677/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Ухвалою суду від 02.10.2017р. прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.10.2017 року. Ухвалами Господарського суду Львівської області від 17.10.2017р., від 07.11.2017р., від 28.11.2017р. продовжувався строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 13.12.2017 року.
Ухвалою суду від 13.12.2017 року провадження у справі №914/2677/16 зупинено, призначено проведення судової експертизи .
22.02.2018р. через канцелярію суду за вх.№6459/18 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №7106 судово-будівельної експертизи від 31.08.2018р. із супровідним листом від 31.08.2018р. №7106. У висновку судово-будівельної експертизи №7106 зазначено, що матеріали справи №914/2677/17 залишаються в Львівському НДІСЕ для виконання судово-економічної експертизи.
13.08.2019р. через канцелярію суду за вх.№929 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №914/2677/17 із супровідним листом від 07.08.2019р. №7105 та повідомленням експерта №7105 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2019 року провадження у справі №914/267717 поновлено, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.10.2019 року. Ухвалами суду від 22.10.2019р., від 12.11.2019р. продовжено строк розгляду підготовчого провадження та розгляд справи відкладено до 10.12.2019 року. Ухвалою суду від 10.12.2019 року призначено колегіальний розгляд справи №914/2677/16 у складі трьох суддів. На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області та згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.12.2019р., проведено автоматизований розподіл та ухвалою від 17.12.2019р. прийнято справу №914/2677/16 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Кидисюк Р.А. та Трускавецький В.П. та підготовче засідання призначено на 28.01.2020р.
У зв'язку із перебуванням судді Кидисюк Р.А. 28.01.2020р. у відпустці, ухвалою суду від 22.01.2020р. підготовче засідання призначено на 29.01.2020р. Ухвалою суду від 29.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та підготовче засідання відкладено на 19.02.2020р. В судових засіданнях 19.02.2020р., 11.03.2020р. розгляд справи відкладався до 17.03.2020р. У зв'язку із відпусткою судді Кидисюка Р.А. та настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 16.03.2020р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Кидисюка Р.А. замінено суддею Долінська О.З. Ухвалою суду від 17.03.2020р. прийнято справу №914/2677/16 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Долінська О.З. та Трускавецький В.П. та відкладено підготовче засідання на 28.04.2020р.
Враховуючи розумні строки розгляду справи, продовження на території України карантинних заходів, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, ухвалами суду від 28.04.2020р., від 09.06.2020р., від 07.07.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та розгляд справи відкладався до 23.07.2020р. У зв'язку із відпусткою судді Трускавецького В.П. автоматизованою системою документообігу суду (витяг з протоколу від 22.07.2020р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Трускавецького В.П. замінено суддею Синчук М.М.
Ухвалою суду від 23.07.2020р. прийнято справу №914/2677/16 до розгляду колегіально у складі головуючої судді Іванчук С.В., суддів Долінська О.З. та Синчук М.М., відкладено підготовче засідання на 16.09.2020р. Ухвалою суду від 16.09.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено розгляд справи на 21.10.2020р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 24.11.2020р. Ухвалою суду від 24.11.2020р. розгляд справи відкладався на 09.12.2020р.
03.12.2020р. від позивача подано пояснення за вх.№34703/20 від 03.12.2020р.
В судове засідання 09.12.2020р. позивач явку повноважних представників забезпечив, які надали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали .
В судове засідання 09.12.2020р. відповідач 1 явки повноважного представника не забезпечив. Старостою Гірського Старостинського округу подано клопотання за вх.№35092/20 від 08.12.2020р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Відповідачем 1 у справі виступає Гірська сільська рада Миколаївського району, жодних доказів реорганізації, ліквідації і т.ін. суду не надано. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не поступало. Враховуючи строк розгляду даного спору судом, неодноразове відкладення розгляду справи, зокрема за клопотанням відповідача 1, вжиття достатніх заходів для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, та те, що неявка представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду спору по суті, визнання явки представників відповідачів 1та 2 не обов'язковою, відсутні правові підстави для відкладення справи та для задоволення заявленого клопотання.
В судове засідання 09.12.2020р. відповідач 2 явки повноважного представника не забезпечив. Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача 2, за адресою зазначеною у ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та у позовній заяві, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду від 24.11.20р., поштовою рекомендованою кореспонденцією. Від відповідача 2 подано заперечення на позовну заяву за вх.№43018/16 від 31.10.2016р.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників відповідачів не обов'язковою, та те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що спірне приміщення є власністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке”, знаходиться в нього на балансі з 1977 року, що підтверджується наступним. 02 лютого 1992 року, як зазначає позивач, колгосп імені Мічуріна був перейменований у Виробничий сільськогосподарський кооператив “Горуцький”. В подальшому на виконання Указу Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" зборами уповноважених працівників ВСГК "Горуцький" 20.01.2000р. прийнято рішення про реорганізацію ВСГК "Горуцький" шляхом розпаювання майна кооперативу після збирання врожаю, яке оформлене протоколом зборів уповноважених даного кооперативу. 29.01.2000р. зборами засновників СТзОВ "оруцьке" прийнято рішення про створення товариства та затвердження його статуту. СТзОВ "Горуцьке" зареєстроване Миколаївською РДА 24.03.2000р., включене до ЄДРПОУ 27.03.2000р. Згідно із статутом СТзОВ "Горуцьке", товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК "Горуцький" в частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу, майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства.
Позивач зазначає, що будівництво спірного приміщення - адмінкорпусу, розглядалося на зборах уповноважених у ім.Мічуріна (протокол №5 від 25.12.1972р., протокол №1 від 01.02.1974р, протокол №1 від 27.01.1975р., протокол №4 від 13.12.1975р., протокол №1 від 31.01.1977р., протокол №9 від 20.08.1977р., протокол №4 від 09.12.1977р., протокол №1 від 30.01.1978 р.) загальною площею 648,5 м2, двохповерховий на що було витрачено 166793 крб. Спірному приміщенню було надано назву “Адмінкорпус” тому, що в ньому були виділені кімнати для сільської ради і “Ощадбанку”, а також кімнату для урочистих подій - реєстрацію шлюбів так, як цього вимагала політична система СРСР. Позивач стверджує, що всі без винятку виробничі будівлі і споруди, в тому числі і “адмінкорпус”, збудовані господарським способом колгоспу - будівельною бригадою, яка нараховувала 45 чоловік. Зазначена обставина також підтверджується довідкою управління агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 13.12.2010р. за №375 і пояснюючою запискою бухгалтера ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що до 1990 року все будувалося в селі тільки за кошти колгоспу. Позивач стверджує, що наведеними доказами підтверджено, що вказаний адміністративний корпус побудований у 1977 р. за кошти колгоспу і правомірно був розпайований, як основний засіб ВСГК “Горуцький”. Перед проведенням розпаювання майна ВСГК “Горуцький” була проведена “експертна оцінка основних засобів в усіх кооперативах”. Позивач зазначає, що майно кооперативу - основні засоби (будівлі виробничого характеру, конторські будівлі, техніка, робоча худоба і оборотні кошти в тому числі і приміщення “Адмінкорпусу” (1977 року побудови було розпайоване між членами кооперативу та передане в тимчасове користування СТзОВ „Горуцьке", правонаступнику ВСГК “Горуцький” співвласниками майнових паїв у тимчасове користування на підставі угоди від 23.06.2000р., яка затверджена зборами пайовиків реформованого ВСГК “Горуцький”, в якій у розділі “перелік майна, яке передається співвласниками майнових паїв у тимчасове користування СТзОВ “Горуцьке”, під 5 порядковим номером записано “Адмінкорпус” (Протокол №3 від 23.06.2000р.)
Позивач зазначає що, Протоколом зборів уповноважених громадян - співвласників майнових паїв “Горуцьке” від 18 листопада 2010 року затверджено договір оренди і схову у якому затверджено перелік майна, яке передається на схов - “адмінкорпус”, записаний під 5 порядковим номером. Протокол даних зборів та договори оренди і схову надані на зберігання у Гірську сільську ради, про що засвідчує відмітка голови Гірської сільської ради і поставлена гербова печатка. Позивач стверджує, що колгосп імені Мічуріна витратив на будівництво даного “Адмінкорпусу” 166793 крб., дана сума затрат відображена у “Звіті про експертну оцінку будівель і майна ВСГК “Горуцький” с.Гірське Миколаївського району Львівської області”, яку проводило ТзОВ “Пошук”, м. Радехова у 2000 році. Беручи до уваги дану дольову участь, згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської районної ради депутатів трудящих, загальна сума становить 177793 крб. 11 тисяч крб., як дольова участь, становлять 6,2% від загальної суми затрат, а якщо ці проценти відтворити у корисну площу даного приміщення, яка становить 648 квадратних метрів, то це буде всього 40 квадратних метрів. Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що рішення Гірської сільською радою №120 від 07.06.2016р. прийняте на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів трудящих №324 від 09.07.1975 р. “Про виділення коштів на будівництво приміщень сільських рад” за яким з обласного бюджету було виділено кошти в розмірі 615,0 тис.крб. на будівництво приміщень сільських Рад. Відповідно до додатку до зазначеного рішення додатково на будівництво приміщень сільських Рад депутатів трудящих Миколаївського району було виділено 30 тис. крб. На виконання вказаного рішення, як зазначає відповідач 1, виконавчий комітет Миколаївської районної Ради депутатів трудящих 03 грудня 1975 року прийняв рішення № 432 “Про виділення коштів на будівництво адмінбудинків сільських рад”, згідно з яким для оплати будівництва адмінбудинку Гірської сільради було направлено 11,0 тис. крб.
Відповідач 1 зазначає, що замовником будівництва адміністративного будинку Гірської сільської ради виступала Гірська сільська рада, що підтверджується, зокрема актом прийому виконаних робіт без номера за листопад 1975 року. За цим актом замовником будівельних робіт на суму 11,0 тис. крб. була Гірська сільська рада, а виконавцем (підрядником) колгосп ім.Мічуріна. Відповідач 1 зазначає, що адміністративний будинок в 70-х роках в с.Гірське Миколаївського району Львівської області будувався на замовлення Гірської сільської ради та як адміністративний будинок Гірської сільської ради, тому, відповідач-1 правомірно прийняв рішення про взяття на баланс адміністративного будинку. Заперечуючи позовні вимоги відповідач 1 вказує на те, що відповідно до п.6.2 статуту виробничо-сільськогосподарського кооперативу “Горуцький” “реорганізація/злиття, приєднання, виділення, перетворення кооперативу проводиться за рішенням його зборів уповноважених”, при цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність рішення зборів уповноважених кооперативу щодо обрання одного із видів реорганізації. В статутах позивача міститься фраза, що “товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК “Горуцький” в частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу його майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства України”, при цьому позивачем не надано розподільчого (передавального) акту або балансу на дату реорганізації ВСГК “Горуцький”. Відповідач 1 зазначає, що п.2.3. статуту позивача передбачає, що “склад учасників товариства, порядок формування статутного фонду, розмір частки кожного члена товариства, терміни та порядок внесення ними вкладів визначається Установчим договором”, при цьому позивачем не надано такого установчого договору.
Відповідач 1 вказує, що статут позивача в редакціях від 24.03.2000р., від 26.02.2003р., від 09.02.2009р. та від 17.12.2014р. містить положення, що розмір статутного фонду СТзОВ “Горуцьке” складає 13000 (тринадцять тисяч) гривень, який розподілений між 5-6 учасниками. При цьому, що членами ВСГК “Горуцький” були більше 100 осіб. Позивачем також не надано протокольні рішення зборів власників (учасників/засновників) товариства про затвердження зазначених редакцій статуту Позивача. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001р. № 63 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 253 від 11.04.2013р.) «обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП». Відповідач 1 зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували спосіб реорганізації ВСГК «Горуцький», не надано передавальний (роздільний) акт (баланс), складений на дату реорганізації ВСГК «Горуцький». З огляду на вищенаведене відповідач вважає, що будь-які правові підстави того, що позивач є правонаступником ВСГК “Горуцький”, а тим більше колгоспу ім. Мічуріна, відсутні.
Відповідач 2 в запереченнях на позовну заяву за вх.№43018/16 від 31.10.2016р. зазначає, що державна реєстрація права власності ним проведена відповідно до п.44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015р. за №1127, якою встановлено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної та комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013 р. за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної та комунальної власності на такий об'єкт подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що посвідчує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності) та документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Відповідач 2 зазначає, що 05.09.2016р. державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31232098 на підставі поданих документів визначених вказаним Порядком, а саме рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 07.06.2016р. №120; довідки РВ ФДМАУ у Львівській області від 05.08.2016р. №05-13-05080; рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 26.07.2016р. №23; технічний паспорт виданий 20.06.2016р. ФОП Федів А.М. З огляду на вищенаведене відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову в частині скасування рішення державного реєстратора.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2016 року Гірська сільська рада прийняла рішення №120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради”, яким вирішено прийняти на баланс адміністративний будинок в с. Гірське по вул. Шевченка, 15 загальною балансовою вартістю 1038348 грн. загальною площею 684,5 кв. м.
05.09.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Практикою Андрієм Григоровичем було прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Гірською сільською радою на адміністративний будинок, що знаходиться в Миколаївському районі, с. Гірське по вул. Шевченка, 15.
12.08.2016р. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 16222031 про реєстрацію комунальної власності в розмірі частки 1/1 нерухомого майна - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017491946230- адмінбудинок загальною площею 648,5кв.м. за адресою Львівська область, Миколаївський р-н, с. Гірське, вул. Шевченка, будинок 15.
У позовній заяві позивач зазначає, що рішення Гірської сільської ради №120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради” є незаконним, оскільки суперечить нормам Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. Позивач стверджує, що Гірська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірним адмінбудинком, оскільки останній побудований за кошти членів колгоспу ім. Мічуріна, який був реформований у Виробничий сільськогосподарський кооператив “Горуцький”.
Позивач стверджує, що питання будівництва спірного приміщення - адмінкорпусу, розглядалося на зборах уповноважених членів колгоспу ім.Мічуріна, що підтверджується протоколами загальних зборів №5 від 25.12.1972р., №1 від 01.02.1974р, №1 від 27.01.1975р., №4 від 13.12.1975р., №1 від 31.01.1977р., №9 від 20.08.1977р., №4 від 09.12.1977р., №1 від 30.01.1978 р. Спірному приміщенню було надано назву “Адмінкорпус” оскільки в ньому були виділені кімнати для розміщення сільської ради і “Ощадбанку”, а також для урочистих подій.
Позивач зазначає, що всі виробничі будівлі і споруди, в тому числі і “адмінкорпус”, збудовані за кошти колгоспу, що зокрема підтверджується довідкою управління агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 13.12.2010р. за № 375 і пояснюючою запискою бухгалтера ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що колгосп імені Мічуріна витратив на будівництво даного “Адмінкорпусу” 166793 крб., що відображено у “Звіті про експертну оцінку будівель і майна ВСГК “Горуцький” с.Гірське Миколаївського району Львівської області”.
Згідно рішення загальних зборів уповноважених членів колгоспу імені Мічуріна, оформленого протоколом б/н від 02.02.1992 року, колгосп ім. Мічуріна був реформований у Виробничий сільськогосподарський кооператив “Горуцький”.
Як вбачається матеріалів справи із долучених позивачем, зокрема згідно інформації витягів з акта ревізії від 10.12.1977р колгоспу ім. Мічуріна с.Гірське Миколаївського району Львівської області затрати по будівництву приміщень до колгоспу ім. Мічуріна за 1977 р. п.6 адмінкорпус складають 73291,00крб.
Відповідно до довідок №301,303 від 30.10.17р. від 31.10.17р.відділу агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області (арк. 163 том 5) та №375 від 13.12.2010р. Управління Агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області видана Стрийському МБТІ, будівля адмінкорпусу (нова контора) 1977 року будівництва, що знаходиться за адресою с.Гірське була побудована господарським способом колишнім колгоспом імені Мічуріна, що на даний час СГ ТзОВ «Горуцьке і являється пайовим фондом власників майнових паїв бувшого ВСГК «Горуцький».
20.01.2000 року, на виконання Указу Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, зборами уповноважених працівників ВСГК “Горуцький” було прийнято рішення про реорганізацію ВСГК “Горуцький” шляхом розпаювання майна кооперативу після збирання врожаю, яке оформлене протоколом №1.
29.01.2000р. зборами засновників СГ ТзОВ “Горуцьке” прийнято рішення про створення товариства та затвердження його статуту.
Згідно із п. 1.12. Статуту Сільськогосподарського ТзОВ “Горуцьке” (в редакція станом на 29.01.2000 року), останнє є правонаступником реорганізованого ВСГК “Горуцький” в частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу його майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства.
СГ ТзОВ “Горуцьке” зареєстроване Миколаївською РДА 24.03.2000р., включене до ЄДРПОУ 27.03.2000р., що підтверджується довідкою № 1852 Львівського обласного управління статистики.
23.06.2000 року членами кооперативу та співвласниками майнових паїв майно ВСГК “Горуцький” було передане в тимчасове користування СТзОВ “Горуцьке” на підставі угоди від 23.06.2000р., в якій у розділі “перелік майна, яке передається співвласниками майнових паїв у тимчасове користування СТзОВ “Горуцьке” зазначено “Адмінкорпус”. Зазначена угода затверджена зборами пайовиків реформованого ВСГК “Горуцький” (Протокол №3 від 23.06.2000р.).
Протоколом зборів уповноважених громадян - співвласників майнових паїв “Горуцьке” від 18 листопада 2010 року затверджено договори оренди і схову, зокрема, щодо адмінкорпусу.
На підставі зазначеного протоколу зборів та договорів оренди і схову було надано Гірській сільській раді на зберігання, зокрема, адмінкорпус (що підтверджується відміткою голови Гірської сільської ради на Протоколі від 18.11.2010 року).
В силу ст. 7 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” № 2114-Х11 від 14.02.1992р., об'єктами права власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени -в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Статтею 9 названого Закону, в редакції, що була чинною на момент розпаювання майна ВСГК “Горуцький”, передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств.
Стаття 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” в редакції 1992р., не передбачала передачі об'єктів соціальної сфери, житлового фонду до комунальної власності.
Пунктом п.3 постанови КМУ від 05.09.1996р.№ 1060 “Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ та організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності”, чинної на момент розпаювання майна, було передбачено передачу до комунальної власності об'єктів соціальної сфери та житлового фонду за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених.
Жодних рішень про передачу адміністративного будинку в с. Гірське по вул. Шевченка, 15 загальною площею 684,5 кв.м. у комунальну власність загальні збори членів кооперативу чи збори уповноважених не приймали.
При цьому, як вбачається із заперечень відповідача, відповідач стверджує, що адміністративний будинок будувався на замовлення та за кошти Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, як адміністративний будинок сільської ради .
Так, в підтвердження даних обставин, зокрема долучено рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 09.07.1975 №324 "Про виділення коштів на будівництво приміщень сільських рад", згідно якого вирішено виділити з обласного бюджету 615,0тис. крб на будівництво приміщень сільських Рад за рахунок вільних лишків бюджетних коштів і додатково виявлених і одержаних доходів при складанні і виконанні бюджету згідно з додатком. Відповідно до додатку до рішення виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 09.07.1975р. №24, зазначено про додаткове виділення коштів на будівнтцтво приміщень сільських Рад депутатів трудящих, та зокрема на Миколаївський район в розмірі 30тис. крб.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської районної ради депутатів трудящих від 03.12.1975 №432 "Про виділення коштів на будівництво адміністративних будинків сільських рад"; вирішено направити на оплату дольової участі в будівництві адмінбудинку Гірської сільської ради 111,0тис.крб.
Згідно інформації з акта приймання виконаних робіт будування Адмінбудинку за листопад 1975 року, замовником будівельних робіт на суму 11 тис.крб. була Гірська сільська рада, підрядником визначено колгосп ім.Мічуріна;
Відповідно до Довіреності виконкому Гірської сільської ради депутатів трудящих Миколаївського району Львівської області про те, що виконком Гірської сільської Ради довіряє колгоспу ім. Мічуріна доручає одержати, зокрема водогазопровідні труби від облпостачзбуту, який веде будівництво будинку Гірської сільської ради.
За прямим річним договором підряду від 01.04.1977 №20, укладеним між Сільською радою с. Гірське (як замовником) та Львівською пересувною мехколоною №586 погоджено здійснення сантехнічних робіт. (т.1, а.с.159-173).
Відтак, як вбачається із матеріалів справи колгоспом ім. Мічуріна здійснено будівництво спірного адмінкорпусу господарським способом за дольової участі Гірської сільської ради депутатів трудящих Миколаївського району Львівської області.
З інформацією висновку експерта №7106 судової оціночно-будівельної експертизи від 31.08.18р. на виконання ухвали суду від 13.12.17р., зокрема зазначено, що акт виконаних робіт за листопад 1975р. відображає лише частину виконаних робіт і використаних матеріалів та виконані роботи по усьому збудованому об'єкту - адмінкорпусу №15 по вул. Шевченка в с. Гірське, такі як: підготовчі, земляні, роботи по влаштуванню підлог в приміщеннях оздоблювальні роботи, роботи по облаштуванню даху та покрівлі, водовідведення іт. ін. не відображені актами виконаних робіт. Також в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи на використані матеріали та на виконані роботи по усьому збудованому об'єкту -адмінкорпусу , відсутня звітна документація (акти виконаних робіт) договори підряду та додатки до них, відомості списання матеріалів, фінансові документи на використані матеріали (чеки, квитанції та накладні), калькуляція транспортних витрат, журнали ведення робіт, документ про прийняття об'єкта в експлуатацію, відповідно встановити, на яку суму підтверджується будівництво господарським способом СГ ТзОВ «Горуцьке» (колишній колгосп ім. Мічуріна) та Гірською сільською радою адміністративного будинку пл.648,5кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гірське, вул. Шевченка, будинок15 на момент здачі об'єкта в експлуатацію та відповідно встановити, який розмір складає частка СГ ТзОВ» «Горуцьке та сільської ради від загальної вартості адміністративного будинку площею 648,5 кв.м. на даний час не надається можливим.
При цьому, як вбачається із відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна №69393325, адмінбудинок загальною площею 648,5кв.м. за адресою Львівська область, Миколаївський р-н, с. Гірське, вул. Шевченка, будинок 15 зареєстровано право комунальної власності за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області в розмірі частки 1/1.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом .
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, яка кореспондується із положеннями частини третьої статті 24 Закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи матеріали справи та встановлене вище судом, аналізуючи повноваження сільських рад, які передбачені статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” суд встановив, що при прийнятті рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради” та зареєструвавши за собою право власності на спірне нерухоме майно, сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки розпорядилась майном, яке в розмірі частки 1/1, (про що зазначено у записі про право власності №1622031), не на належить до комунальної власності сільської ради.
Згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69393325, підставою виникнення права власності визначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 20.05.16р.видавник: ФОП Федів А.М., Довідка РВ ФДМ України 05-13-05080 від 05.08.16р. в якій зазначено, що відсутня інформація про реєстрацію державної власності на спірний об'єкт, та Рішення Гірської сільської Ради Миколаївського району №120 від 07.06.16р..
Рішенням Гірської сільської Ради Миколаївського району №120 від 07.06.16р.. вирішено прийняти на баланс Гірської сільської ради адміністративний будинок розташований в с.Гірське по вул. Шевченка,15 загальною балансовою вартістю 1038348грн загальною площею 648,5кв.м..
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Як вбачається із змісту рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради” , дане рішення є актом індивідуальної дії.
Згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69393325, підставою виникнення права власності визначено Рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року та на підставі даного рішення вчинено спірний запис 16222031 про державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно реєстраційний номер 1017491946230.
Відтак, спірне рішення було реалізовано, виконано, та 12.08.2016р. право власності на спірне майно було зареєстровано в розмірі 1/1 частки за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області. Тому, юридична чинність (формальна обов'язковість) Рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року вичерпана його одноразовою реалізацією. Відтак, заявлені позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власностi набувається на пiдставах, що не забороненi законом, зокрема iз правочинiв. Вiдповiдно до ст. 328 ЦК України набуття права власностi - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власностi на певнi об'єкти.
У Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за № 336/22868 визначено, що баланс підприємства це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (такої правової позиції притримується Верховний Суд (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 08.02.2019 № 915/1344/17).
Прийняття на баланс не визначає підстав знаходження /набуття майна у власність, а тому ані перебування спірного майна на балансі відповідача, ані спільне користування позивачем та відповідачем частиною цього майна не свідчать про набуття останнім на нього права власності.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", від 01.07.2004, № 1952-IV чинного на момент прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №31232098 від 05.09.16р., та вчинення запису про державну реєстрацію права власності №16222031, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень завтердженого постановою КМ України від 25.12.15р. №1127 (чинної на момент спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Наведений перелік правовстановлювальних документів на нерухоме майно, не містить такий правовстановлювальний документ, як рішення про прийняття майна на баланс. Відтак, визначення державним реєстратором рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 120 від 07.06.2016 року “Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради” - підставою набуття права власності відповідачем, суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч.2 ст.5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із п.10 ст.37 Закону України № 1952-IV ( чинної на момент спірних правовідносин ) рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952-IV викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України №1952-IV (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, законодавець виключає такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, який в практичному аспекті зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, та надати особі ефективний захист її прав.
Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Відтак, у зв'язку із викладенням статті 26 Закону України № 1952-IV у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020р., зазначений закон не визначає такого способу захисту порушених прав та інтересів позивача як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, отже, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною Законом України № 1952-IV. Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.06.20р.у справі №922/2589/19.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року №367/2022/15-ц (14-376цс18) зазначено, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи встановлені обставини справи, представлені докази в їх сукупності, надані пояснення, враховуючи необхідність застосування ефективного способу захисту щодо обставин справи та заявлених позовних вимог, що відповідає змісту порушеного права, характеру порушення, що має своїм наслідком відновлення порушених прав та інтересів заявника, належним способом захисту, за даних умов є скасування запису 16222031 про проведену державну реєстрацію права.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування визнаються встановленими та позовні вимоги в частині скасування запису 16222031 про проведену державну реєстрацію права є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із виникненням спору із вини відповідача -1 судовий збір віднести на відповідача 1 пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Скасувати Запис про державну реєстрацію права комунальної власності № 16222031 за Гірською сільською радою Миколаївського району Львівської області (ЄДРПОУ 04373985) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на адмінбудинок заг. пл.648,5кв.м., що знаходиться за адресою Львівська область, Миколаївський р-н, с. Гірське вул. Шевченка, будинок 15, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017491946230.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (ЄДРПОУ 04373985) 81625 Львівська область Миколаївський район,с.Гірське вул.Шевченка,15 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке 81625 Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське вул. Козловського,79 (ЄДРПОУ 03760964) 1378 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 11.12.20р.
Суддя С.В. Іванчук
Суддя О.З.Долінська
Суддя М.М. Синчук