ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2021Справа № 910/15896/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін
За позовом Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ"
пр-кт. Героїв Сталінграду, 6, корпус 4, літера А, м. Київ, 04210
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКЕРН"
просп. Героїв Сталінграду 6, корп.9, м. Київ, 04210
про стягнення 665 062,19 грн.
Приватне підприємство "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКЕРН" про стягнення 665 062,19 грн. заборгованості за Договором оренди від 12.07.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 відкрито провадження у справі №910/15896/20, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за такою адресою.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15896/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
12 липня 2016 року між Приватним підприємством «Творча майстерня «ПРЕСТИЖ» (надалі іменується Позивач або Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНКЕРН» (надалі іменується Відповідач або Орендар) укладено Договір оренди № 2/ГС6/9, згідно якому Орендодавець зобов'язався надати Орендарю в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 359,7 кв. м. (надалі Приміщення), які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда 6, корпус 9, а Орендар - прийняти ці Приміщення та належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
Положеннями п.7.1. Договору передбачено, що строк оренди починається не пізніше 01.10.2019 р., а сам Договір діє до 31.08.2022 р.
Положеннями п.4.1.1. Договору оренди передбачено, що Орендодавець зобов'язується передати Орендарю орендовані Приміщення по Акту прийому-передачі у строк не пізніше 01.10.2019 р.
Як вбачається з Акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.10.2019 р. (Додаток № 1 до Договору оренди), вказані вище нежитлові Приміщення були передані Орендодавцем Орендарю в оренду 01.10.2019 р..
Крім того, в цей же день Орендодавцем Орендарю були передані в оренду по Акту прийому-передачі:
обладнання, яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду 6, корпус 9 (Додаток № 2 до Договору оренди);
обладнання системи охоронної сигналізації, яке знаходиться в приміщені за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду 6, корпус 9 (Додаток № 3 до Договору оренди);
обладнання системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду 6, корпус 9 (Додаток № 4 до Договору оренди).
Положеннями пунктів 3.1.1. та 3.2 Договору оренди передбачено, що місячна орендна плата за 1 кв. м. сплачується в національній валюті України в розмірі, еквівалентному 9 (дев'яти) доларам СІ1ІА, в т.ч. 20 % ПДВ, за офіційним курсом Національного банку України, на перший робочий день календарного місяця оренди.
Розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця за який здійснюється оплата згідно Договору, шляхом перерахування Орендарем суми у національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Положеннями п.3.3. Договору оренди передбачено, що орендна плата нараховується з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі орендованих приміщень.
Положеннями п.3.4. Договору оренди передбачено, що Орендар також зобов'язується відшкодовувати Орендодавцю вартість комунальних послуг, згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі наданих комунальних послуг, а також копій документів відповідних постачальників комунальних послуг про фактичну вартість таких послуг протягом трьох робочих днів, наступних за днем отримання від Орендодавця відповідного рахунку.
Положеннями п.2.3. Договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії Договору оренди чи його достроковому припиненні, Приміщення повертаються в аналогічному порядку, по Акту прийому-передачі впродовж 5-ти (п'яти) робочих днів з моменту припинення цього Договору.
Приміщення вважаються поверненими Орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного Акту приймання-передачі.
Положеннями п.2.5. Договору оренди передбачено, що обов'язок по складанню Акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає Приміщення іншій стороні Договору.
Положеннями п.п.4.3.2. та 4.3.5. Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість комунальних послуг на умовах, зазначених у цьому Договорі, а у разі припинення або дострокового розірвання Договору повернути Орендодавцю орендовані Приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.
06.05.2020 р. між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до вказаного вище Договору оренди, у відповідності до умов якої сторони, беручи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», дійшли згоди про звільнення Орендаря від сплати орендної плати у період з 01 травня 2020 року до 31 липня 2020 року.
Положеннями п.2 вказаної вище Додаткової угоди передбачено, що у період звільнення Орендаря від сплати орендної плати Орендар зобов'язується відшкодувати Орендодавцю земельний податок та податок на нерухомість, виходячи із загальної суми по двох податках разом у розмірі 28.512,12 грн., у тому числі 20 % ПДВ, на місяць.
31 серпня 2020 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору оренди № 2/ГС6/9 від 12.07.2016 р., згідно якій сторони, керуючись положеннями ст.651 ЦК України та п.7.8. Договору оренди дійшли згоди про дострокове припинення дії Договору оренди з 31 серпня 2020 року за взаємною згодою сторін.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 від 31.08.2020 р. сторони визначили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди Орендар має заборгованість перед Орендодавцем зі сплати орендних та інших платежів в загальній сумі 486.610,19 (чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот десять гривень 19 копійок) грн., а саме: заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 81.027,67 грн. за лютий 2020 року; заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 79.605,20 грн. за березень 2020 року; заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 89.443,00 грн. за квітень 2020 року; заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 89.607,82 грн. за серпень 2020 року; заборгованість з відшкодування комунальних платежів у сумі 15.052,72 грн. за січень 2020 року; заборгованість з відшкодування комунальних платежів у сумі 12.434,12 грн. за лютий 2020 року; заборгованість з відшкодування комунальних платежів у сумі 8.845,62 грн. за березень 2020 року; заборгованість з відшкодування комунальних платежів у сумі 14.037,01 грн. за квітень 2020 року; заборгованість з відшкодування комунальних платежів у сумі 11.020,67 грн. за липень 2020 року; заборгованість з відшкодування земельного податку та податку на нерухомість в сумі 28.512,12 грн. за травень 2020 року; заборгованість з відшкодування земельного податку та податку на нерухомість в сумі 28.512,12грн. за червень 2020 року; заборгованість з відшкодування земельного податку та податку на нерухомість в сумі 28.512,12грн. за липень 2020 року.
При цьому сторони зазначили, що дана заборгованість складена без врахування комунальних платежів за травень, червень, серпень 2020 року, які Орендар також зобов'язаний відшкодувати Орендодавцю.
Підписуючи дану Додаткову угоду, сторони не визначили строк (термін) виконання Орендарем обов'язку щодо погашення вказаної вище заборгованості.
Положеннями п.3 Додаткової угоди № 2 від 31.08.2020 р. також передбачено обов'язок Орендаря повернути орендоване майно протягом 5-ти (п'яти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.
За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, взяті на себе договірні зобов'язання Відповідач - не виконав; зазначену вище заборгованість - не погасив, орендовані Приміщення та обладнання - не повернув, чим порушив майнові права та охоронювані законом інтереси Позивача.
В порядку досудового врегулювання спору Позивач 22.09.2020 р. звернувся до Відповідача з Вимогою за вих. № 63, у якій вимагав погасити наявну заборгованість з орендної плати в загальній сумі 486.610,19 грн.
Водночас, як зауважує Позивач, вказана вище Вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Позивач змушений звернутися з даним позовом до господарського суду.
Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором Договір оренди № 2/ГС6/9. Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктами оренди за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що Позивач 22.09.2020 р. звернувся до Відповідача з Вимогою за вих. № 63, у якій вимагав погасити наявну заборгованість з орендної плати в загальній сумі 486.610,19 грн.
Жодного заперечення відповідача стосовно суми заборгованості по договору №2/ГС6/9 в матеріалах справи також не міститься.
Оскільки, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по договору оренди №2/ГС6/9 настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача з орендної плати у розмірі 339 683,69 грн., 61 390,14 грн. - заборгованість із відшкодування комунальних платежів та 85 536,36 грн. - заборгованість із відшкодування земельного податку підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 178 452,00 грн. неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.
Положеннями п.3 Додаткової угоди № 2 від 31.08.2020 р. передбачено обов'язок Орендаря повернути орендоване майно протягом 5-ти (п'яти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.
В силу положень ст. 785 ЦК України та п.3 Додаткової угоди № 2 від 31.08.2020 р. договору відповідач був зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди протягом 5-ти (п'яти) днів з 31.08.2020. Однак, матеріали справи доказів повернення об'єкту оренди за актом приймання-передавання не містять.
За вищенаведених обставин суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повернення об'єкту оренди.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України, зокрема наслідки встановлені ч. 2 ст. 785 ЦК України щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14.
Крім того, при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі №913/155/17, дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
У даному випадку суд враховує, що будь-яких доказів відсутності можливості передати майно позивачу у період протягом 5-ти (п'яти) днів з 31.08.2020, а також доказів відсутності вини у неповерненні об'єкта оренди у означений строк, матеріали справи не містять.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 178 452,00 грн.
Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань по договору, не надав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
З огляду на вказані вище приписи законодавства та встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕНКЕРН" (просп. Героїв Сталінграду 6, корп.9, м. Київ, 04210, ідентифікаційний код 36939091) на користь Приватного підприємства "Творча майстерня "ПРЕСТИЖ" (пр-кт. Героїв Сталінграду, 6, корпус 4, літера А, м. Київ, 04210, ідентифікаційний код 31902622) 339 683,69 грн. - заборгованості з орендної плати, 61 390,14 грн. - заборгованості із відшкодування комунальних платежів, 85 536,36 грн. - заборгованості із відшкодування земельного податку, 178 452,00 грн. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати та витрати по сплаті судового збору в сумі 9975,94 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Лиськов