Справа № 640/13506/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
12 січня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020, -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення, призначення та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з обмеженням максимальною величиною фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів та зобов'язання відповідача здійснити з 22.05.2008 перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів).
Також просила зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити недоотриману пенсію, з урахуванням перерахунку такої пенсії без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів) з 22.05.2008 року та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про державну службу», без обмеження граничного окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), з урахуванням перерахунку.
Вважає, що відповідач в порушення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, з 2008 року обраховував та виплачував пенсію із обмеженням розміру заробітної плати (окладу), з якої обчислюється пенсія.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2020 позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у повному обсязі, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», без обмеження окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів).
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи убачається, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 6646,50 грн.
У лютому 2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із запитами про надання публічної інформації з приводу нормативного регулювання встановлення обмежень окладу померлого годувальника та встановлення ОСОБА_1 пенсії від окладу годувальника з урахуванням обмеження у період 2007-2018 за чинним законодавством та здійснення розрахунку розміру пенсії не від повного окладу померлого годувальника, а від його окладу з урахуванням обмеження.
Листами від 12.02.2019 року № 28777/02 та від 26.02.2019 року № 40160/02 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило представника позивача про те, що перерахунок пенсії здійснювався, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Заробіток для обчислення пенсії згідно Закону №3723 не може перевищувати сум заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Додатково повідомлено, що пенсії, призначені згідно Закону №3723, після 01.02.2008 року не перераховувались. П. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону №3723. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ скасовано, зокрема ст. 37 Закону №3723 (пункт 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону №889).
06.05.2019 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про здійснення з 22.05.2008 перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу2 № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів); виплатити недоотриману пенсію, з урахуванням перерахунку такої пенсії без обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів) з 22.05.2008 р. та без обмеження максимального розміру пенсії; виплачувати пенсію по втраті годувальника за Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. без обмеження окладу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), з урахуванням перерахунку.
04.06.2019 р. листом № 119809/02/Д-7019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що з 01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.
Закон № 3723 (крім статті 37) згідно з пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 втратив чинність.
Перерахунок пенсії особам, яким пенсію призначено відповідно до Закону України «Про державну службу», проводиться для визначення частини розміру, обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України «Про державну службу», проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ. Оскільки розмір пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» буде меншим, проведення перерахунку пенсії є недоцільним.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Позивачка вважає, що пенсія їй призначена до набрання чинності Законом № 3668-VІ від 08.07.2011р., а тому вона не може обмежуватися максимальним розміром, встановленим початковою редакцією Закону, так і внесеними до нього змінами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 37-1 Закону 3723-ХІІ у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям здійснювався в порядку та на умовах, що був визначений п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді та рангу, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Починаючи з 2005 року, розмір пенсії позивачки було обмежено у відповідності з п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, згідно з яким з дня набрання чинності цим Законом, при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку, тоді як статтею 93 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» було установлено з 1 січня 2005 року максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, в розмірі 4 100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 положення абзацу третього пункту 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з тих мотивів, що розмір пенсій для окремих категорій громадян, в тому числі і тих, яким пенсія призначається відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається у відсотках і не фіксується максимальним граничним розміром пенсії у грошовому еквіваленті. При цьому Конституційний Суд України наголосив на неприпустимості обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Отже, з дня прийняття Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 положення пункту 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягали застосуванню при визначенні пенсії.
Пп. 4 п. 35 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» було викладено у такій редакції: 4. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Положенням п. 37 ч. II р. II Закону №107-VI були внесені зміни до Закону №3723-ХІІ, а саме - у статті 37: а) y частинах другій та п'ятій слова "без обмеження граничного розміру пенсії" виключити; б) у частині четвертій: слова "у повному розмірі" виключити: доповните реченням такого змісту: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15).
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 положення, зокрема, підпунктів 1-6 пункту 35 та п. 37 II Закону №107-VI визнано неконституційними.
Статтею 19 Закону № 1058-1 (в редакції станом на квітень 2006 - лютий 2008) визначено, що до сум, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, віднесено суми витрат на оплату праці (грошового забезпечення), що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Вказане свідчить, що з 22.05.2008 перерахунок призначеної пенсії позивачці здійснювався без врахування висновків рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, відповідно до Закону України «Про державну службу» з застосуванням обмеження окладу годувальника (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів), що є протиправним.
Водночас, 01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.
Згідно з п. 3 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу (ситуації позивача не стосуються).
Згідно зі ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, пенсія позивачу має здійснюватися згідно чинного законодавства, а саме - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV, на який міститься посилання у ст. 90 Закону № 889-VІІІ, тоді як положення Закону № 3723-ХІІ мали бути враховані при попередніх перерахунках розміру пенсії позивача та її осучасненні згідно з положеннями Закону № 2148-VIII.
Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в часині та апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Таким чином, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 15.01.2021