14 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8356/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПІ у Кіровоградській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (суддя Голобутовський Р.З., м. Дніпро, повний текст рішення складно 17.09.2020 року) в справі №160/8356/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПІ у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
17.01.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року на суму 10339,80 грн., № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року на суму 36438,00 грн., № 22921-5207-1128 від 27.05.2020 року на суму 36438,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для винесення оскаржуваних рішень є витяг є реєстру прав власності. Джерелом інформації для нарахування податку є договір оренди земельної ділянки ,укладений з міською радою від 21.08.2009 року № 185 про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,01417 га, договір діє до 02.08.2021 року. Земельний податок є обов'язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів, апелянт вказував, що земельна ділянка щодо якої нараховано податок перебуває у користуванні позивача. У реєстрі відсутні дані про державну реєстрацію права власності чи постійного користування на іншу особу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що використання землі є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону, землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Суд першої інстанції вказував, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, припинення договору оренди з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, встановлено законом та не залежить від волі сторін, оскільки перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбані будівлі, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, прямо передбачено Земельним кодексом України. Платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов'язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права. Суд першої інстанції вказував, що платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов'язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права. Плата за землю здійснюється особою, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), а тому з часу набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду. Позивач передав право власності на комплекс будівель, які розташовані на земельній ділянці за яку стягувалась плата, отже позивач з моменту передачі права власності на будівлю, не є платником плати за користування земельною ділянкою.
Матеріалами справи встановлено, що договором оренди земельної ділянки №185 від 21.08.2009 року Кіровоградською міською радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,01417 га для розміщення магазину та добудови магазину до аптеки за адресою: АДРЕСА_1 , строк дії договору на 10 років.
Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 116,1 кв.м з дати державної реєстрації 20.07.2016 року належить на праві власності ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР».
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою за 2018 рік на суму 10339,80 грн.
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019 рік на суму 36438,00 грн.
27.05.2020 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 22921-5207-1128 яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою за 2020 рік на суму 36438,00 грн.
Головне управління ДПС у Кіровоградській області, нараховуючи плату за користування земельною ділянкою за 2018 - 2020 роки, вказувало, що керується наявним договором оренди земельної ділянки №185 від 21.08.2009 року, укладеним Кіровоградською міською радою з ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки. Відповідач вважає, що оскільки позивач є користувачем земельної ділянки, тому повинен сплачувати відповідну плату. У свою чергу, ОСОБА_1 вказував, що з 20.07.2016 року не є власником нежитлового приміщення - об'єкта нерухомості, який розташований на земельній ділянці, щодо користування якою, нарахована плату. Вказує, що оскільки власником нерухомості, розташованої на земельній ділянці є не він, тому і платником є не він а платником є власник нерухомості, розташованої на земельній ділянці щодо якої йдеться мова.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР» отримавши у власність нерухоме майно загальною площею 116,1 кв.м, користується земельною ділянкою площею 0,01417 га. Більше того, Головне управлінням ДПС у Кіровоградській області обізнане про отримання у користування земельної ділянки ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР», як користувач Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У підпункті 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно пп. 271.1.1 та п. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 285.1 ст. 285 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 286.1, п. 286.5, п. 286.6 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, передбачено, що земельний податок нараховується для фізиних осіб за користування земельною ділянкою, яка перебуває у їх власності чи користуванні, право користування може виникнути якщо на земельній ділянці розташоване нерухоме майно.
Відповідно до п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Отже, суд враховує, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
ОСОБА_1 не є власником чи користувачем нежитлової будівлі, отже не є власником чи користувачем земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно.
Податковим органом невірно розраховано суму плати за землю, не враховано хто є платником.
При вирішені спору, суд апеляційної інстанції керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2018 року у справі № П/811/1839/16, від 13.12.2018 року у справі №826/16887/16, від 14.02.2019 року у справі №820/855/17, від 13.03.2019 року у справі №808/8734/15, від 12.03.2019 року у справі №826/11633/16, від 23.01.2020 року у справі №809/2498/14, від 21.05.2020 року у справі №804/5484/16, від 06.11.2020 року справа №826/10186/17. Верховний Суд у своїх рішення вказує на те, що платником плати за землю є власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці.
12.01.2021 до суду від Головного управління ДПІ у Кіровоградській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції не враховує доводи податкового органу, викладені у клопотанні, оскільки податковим органом не заявлялось таке клопотання у суді першої інстанції та не надано доказів пропуску строків звернення до суду позивачем ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПІ у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року в справі №160/8356/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова