15 січня 2021 р. Справа № 520/4957/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 26.08.20 року по справі № 520/4957/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
про скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області - повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності від 24.03.2020 за №39.0/39.1-057/374-20;
- зобов'язати ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зареєструвати згідно із заявою ФОП ОСОБА_1 від 18.03.2020 потужність оператора ринку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності від 24.03.2020 за № 39.0/39.1-057/374-20.
Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію потужності від 18.03.2020 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 2102,00 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції зробив необґрунтований та незаконний висновок про те, що позивачем у поданій до відповідача заяві про державну реєстрацію потужності від 18.03.2020 вказано усі обов'язкові відомості, передбачені ч. 3 ст. 25 Закону № 771/97-ВР, адже позивач фактично просить здійснити дії щодо надання дозволу на господарчу діяльність з реалізації харчових продуктів з квартири, яка не переведена у нежитловий фонд, а отже не може вважатися потужністю у розумінні пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України № 771/97-ВР. Вказує на неврахування судом першої інстанції вимог пункту 51 частини 1 статті 1, статті 37 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Зазначає про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 520/1670/19 (адміністративне провадження № К/9901/17503/19).
За результатами апеляційного розгляду ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення у цій частині, яким в позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції підтверджено, що позивач здійснює господарську діяльність, зокрема, неспеціалізовану оптову торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач 18.03.2020 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію потужності (вид діяльності - реалізація).
Як зазначено у заяві, вказана діяльність (реалізація) здійснюватиметься оператором ринку за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначену заяву подано позивачем з урахуванням вимог частини третьої статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі по тексту - Закону України № 771/97-ВР), у якій у графі «назва (опис) потужності» зазначено: ізольована окремо розташована від інших житлових та нежитлових приміщень квартира приватної форми власності у багатоквартирному будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду заяви позивачу листом від 24.03.2020 за № 39.0/39.1-057/374-20 відповідачем повідомлено про відмову у державній реєстрації потужності з посиланням на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам частини третьої статті 25 Закону України № 771/97-ВР, а саме: зазначення у заяві неповної інформації щодо назви (опису) потужності, її адреси.
Фактичною підставою для відмови у державній реєстрації потужності слугувало твердження контролюючого органу про те, що житловий будинок, на думку відповідача, не є потужністю у розумінні пункту 69 частини першої статті 1 Закону України № 771/97-ВР, а також не відповідає за своїм призначенням та характеристиками гігієнічним вимогам до потужностей, що передбачені пунктами 2, 3, 4, 5 частини першої статті 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». У зв'язку з викладеним, на думку відповідача, подана позивачем заява про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію: не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість, зазначено житловий будинок та його адресу.
Позивач, не погодившись з прийнятими рішенням відповідача, звернувся до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення про відмову позивачу у державній реєстрації потужності за адресою: АДРЕСА_1 , діяв не на підставі та не у спосіб, які передбачені Законом України № 771/97-ВР, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача у спірних відносинах, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Відповідно до пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.
Згідно з положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Частинами другою та третьою цієї ж статті передбачено, що державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер. Зміна найменування оператора потужності у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для звернення оператора до компетентного органу із заявою про внесення змін до реєстру потужностей у частині найменування такого оператора та не є підставою для внесення таких змін до реєстру. У разі звернення оператора, найменування якого було змінено, до компетентного органу з письмовою заявою про внесення змін до реєстру в частині нового найменування такого оператора компетентний орган безоплатно вносить такі зміни до реєстру, про що письмово повідомляє оператора.
Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб'єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб'єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 25 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.
Рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10 лютого 2016 року № 39, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2016 року № 382/28512 (далі - Порядок № 39).
Пунктом 1.3 Порядку № 39 встановлено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.
Пунктом 1.4 Поряду № 39 встановлено, що оператор ринку, який провадить діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів рослинного походження, не подає до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, на яку цим оператором ринку отримано експлуатаційний дозвіл.
Пунктом 1.7 Порядку № 39 передбачено, що адресою потужності, яка є транспортним засобом або іншим рухомим майном, вважається місцезнаходження (місце проживання) оператора ринку, в управлінні якого перебуває така потужність.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Житлового кодексу Української PCP до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Адреса потужності повинна відповідати вимогам, визначеним статтею 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», а саме: 1) підтримуватися в чистому та робочому стані; 2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів; 3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати; 4) забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; 5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що квартира в багатоквартирному житловому будинку не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19, яка враховується колегією суддів з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до яких суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заяву від 18.03.2020 про державну реєстрацію потужності: заяву за формою, передбаченою додатком 1 до Порядку № 39, в якій зазначено адресу потужності оператора ринку: вулиця Блюхера, будинок 27, корпус А, квартира, 106, місто Харків, 61146, та види діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності, а саме, діяльність, пов'язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму і можуть зберігатися при температурі вище 10 оС і залишатися придатними для споживання людиною; діяльність закладів громадського харчування; виробництво харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження; роздрібна торгівля харчовими продуктами, інші види діяльності.
Також, судовим розглядом встановлено, що вказана позивачем адреса реєстрації потужності є квартирою в багатоквартирному будинку, яка не виведена з житлового фонду.
Отже, позивач фактично просить здійснити дії щодо надання дозволу здійснити господарчу діяльність з реалізації харчових продуктів з квартири, яка не переведена у нежитловий фонд.
Колегія суддів зазначає, що квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність з виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував установлених обставин справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 4 Житлового кодексу Української PCP, статті 383 Цивільного кодексу України, статті 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та, необґрунтовано скасувавши оскаржуване рішення, неправомірно вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію потужності з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.
Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а також у зв'язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Зміна розподілу судових витрат здійснюється з урахуванням приписів статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 по справі № 520/4957/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності від 24.03.2020 за № 39.0/39.1-057/374-20, зобов'язання Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію потужності від 18.03.2020 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та стягнення судового збору.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 №520/4957/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк