11 січня 2021 року справа № 580/4551/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2016 по 11.03.2019 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2016 по 11.03.2019 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 26.02.2016 по 11.03.2019 проходив військову службу та є учасником бойових дій. При звільненні позивача з військової служби відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Позивач вважає вказану невиплату протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 13.11.2020 отримав ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі від 09.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.05.2015 позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 26.02.2016, правонаступники А1708 та НОМЕР_1 (відповідач у справі) та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №50 від 11.03.2019 був виключений з 06.03.2019 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №50 від 11.03.2019 вбачається, що компенсація за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 26.02.2016 по 11.03.2019 позивачу не виплачувалась.
06.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Відповідач листом №1822 від 29.10.2020 відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-Х11), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі- Закон №3551-Х11) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі- Закон №504/96-ВР).
Порядок надання відпусток військовослужбовцям врегульований ст. 101 Закону №2011-Х11.
Так, згідно ч. 1 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Згідно ч. 9 ст. 101 Закону №2011-Х11 військовослужбовцю надається відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення.
За змістом вказаних норм надання додаткових відпусток із збереженням грошового забезпечення, крім відпусток, передбачених ч. 4 ст. 101 Закону №2011-Х11, не передбачено.
Разом з цим, згідно ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Так, п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачає, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже надання військовослужбовцям як учасникам бойових дій додаткової відпустки строком до 14 календарних днів передбачено Законом №3551-ХІІ
Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до ч.ч. 17, 18 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Таким чином, надання в особливий період додаткових відпусток тривалістю 14 днів згідно пункту 12 статті 12 Закону України №3551-ХІІ припинено.
Разом з цим, норми Закону №2011-Х11, припиняючи надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачених Законом №3551-Х11, не припиняють права учасника бойових дій на отримання у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вказані правові висновки викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Отже спірні правовідносини щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням з військової служби виникли в особливий період, протягом якого надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік припинено на підставі ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-Х11.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що справа, яка розглядається, є типовою справою по відношенню до справи №620/4218/18.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №620/4218/18, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої Закону №3551-ХІІ, за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби суд зазначає наступне.
Для виплати компенсації за невикористану відпустку необхідний розрахунок середньоденної заробітної плати військовослужбовця за розрахунковий період.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, яким врегульовано обчислення середньої заробітної плати у випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки.
Пунктом 2 Розділу ІІ Постанови №100 від 08.02.1995 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Отже, розрахунок середнього заробітку для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки має бути здійснений з розміру середньої заробітної плати, обчисленої згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” №100 від 08.02.1995.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині розрахунку середньої заробітної плати виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому розподіл судових щодо сплати судового збору відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Головуючий А.В. Руденко