16 січня 2021 р. м. ХерсонСправа № ЗП-3/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивачів про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про забезпечення їх позову до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, та до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, шляхом:
- зупинення дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11 грудня 2020 року №46 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області земельних ділянок кадастрові номери 6520984000:03:001:0536, 6520984000:03:001:0539, 6520984000:03:001:0538, 652098400003:001:0532, 6520984000:03:001:0537, 6520984000:03:001:0533;
- заборони будь-якому державному реєстратору речових прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії щодо реєстрації права комунальної власності відносно земельних ділянок, кадастрові номери 6520984000:03:001:0536, 6520984000:03:001:0539, 6520984000:03:001:0538, 652098400003:001:0532, 6520984000:03:001:0537, 6520984000:03:001:0533, розташованих на території Новопавлівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області до набрання чинності рішенням суду по справі.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту заяви слідує, що позивачі мають на меті звернутися до суду із позовною заявою, в якій оскаржуватиметься відмова ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, оформлена наказами від 30.12.2020 року №№ 12735-СГ, 12736-СГ, 12738-СГ, 12739-СГ, 12741-СГ, 12744-СГ, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , загальною площею 29,4054 га, розташованих за межами населених пунктів на території Новопавлівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Представник позивачів стверджує, що 11.12.2020 року відповідачем 1 видано наказ №46, яким означені земельні ділянки передано до Великоолександрівської селищної ради. Між тим, згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 13.01.2021 року право власності на запитувані позивачами земельні ділянки за Великоолександрівською селищною радою не зареєстровано. Зазначає, що наведеними діями відповідач 1 намагається уникнути відповідальності за видання завідомо неправомірних наказів, які будуть оскаржуватися позивачами, та тим самим унеможливити в подальшому виконання рішення суду, яке буде ухвалено за результатами вирішення спору. Наведене на думку представника позивачів є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу про передачу земельних ділянок у комунальну власність та заборони будь-якому державному реєстратору речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 6520984000:03:001:0536, 6520984000:03:001:0539, 6520984000:03:001:0538, 652098400003:001:0532, 6520984000:03:001:0537, 6520984000:03:001:0533.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4 цієї частини статті).
Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, заборони вчинення дій, що стосуються предмета спору.
Суд враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.
Крім того, при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Таким чином, виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Крім того, значення вжитого законотворцем поняття "очевидні ознаки" необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується в суді.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивачів посилається на наказ відповідача від 11.12.2020 року №46, яким запитувані позивачами земельні ділянки передано Великоолександрівській селищній раді. При цьому, заявник стверджує, що виконання наведеного наказу унеможливить в подальшому виконання рішення суду.
Водночас, суд вважає, що наведені доводи ґрунтуються виключно на його припущеннях без наведення відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивачів в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття заходів забезпечення позову. Зазначаючи про імовірні наслідки дії означеного рішення на права позивачів, представник обмежився узагальненими доводами.
Отже, заявником не доведено існування реальної можливості завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивачів внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що захист прав, свобод та інтересів позивачів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також суд звертає увагу заявника на те, що без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, тобто згода суду із доводами заявника зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.В. Гомельчук