16 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3615/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що згідно постанови КМУ від 21.02.18 № 103 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року з урахуванням 70% сум грошового забезпечення.
Встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 70% грошового забезпечення відповідних посад у Державній кримінально-виконавчій службі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.01.2018 року пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 20.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справи та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.11.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що статтею 13 Закону України № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла на момент здійснення перерахунку, передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, відповідач зазначає, що видатковою частиною бюджету Пенсійного фонду України не передбачено кошти на проведення виплат зазначеній категорії пенсіонерів, тому їх здійснення є порушенням чинного бюджетного законодавства. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з статтею 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонської області та отримує пенсію за вислугою років з 10.01.2001 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену у розмірі 85 % сум грошового забезпечення, з 01.01.2003 року перераховано у розмірі 90 % сум грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами пенсійної справи № N/A - 1900.
Згідно довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3.3/2270/Ярм від 05.03.2018 року, виданої ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами чинними на 01.03.2018 року, за посадою "начальник відділення соціально-психологічної служб Білозерської виправної колонії - УДДУПВП у Херсонській області" становить 8990,00 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою № N/A - 1900 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 70% від грошового забезпечення, вказаного у довідці Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3.3/2270/Ярм від 05.03.2018 року, починаючи з 01.01.2018 року.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції із змінами, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1 , максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
В подальшому, редакція частини другої зазначеної статті Закону № 2262-ХІІ змінювалась, зокрема, розмір процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Так, пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668- VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни та цифра "90" замінено цифрою " 80 ".
Згідно пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, внесено зміни та цифра "80" замінено цифрою "70".
Таким чином, з 1 травня 2014 року положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. по справі № 240/5401/18.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2018 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Як встановлено судом, позивачу з 10.01.2001 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 85 % грошового забезпечення згідно Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення), з 01.01.2003 року перераховано у розмірі 90 % грошового забезпечення.
В подальшому відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018, проте, обчисленої з розрахунку 70 % від розміру грошового забезпечення, вказаного у довідці Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3.3/2270/Ярм від 05.03.2018 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказаний перерахунок пенсійних виплат здійснено відповідачем всупереч вищевказаним нормам діючого законодавства, а тому вимоги позивача про визнання таких дій ГУ ПФУ в Херсонській області протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з розрахунку 90 % суми грошового забезпечення, підлягають задоволенню.
Щодо позиції відповідача про відсутність у видатковій частині бюджету Пенсійного Фонду України коштів на проведення виплат зазначеній категорії пенсіонерів, а їх здійснення є порушенням чинного бюджетного законодавства, то суд вказує про наступне.
Суд зауважує, що зазначені доводи відповідача суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі "Кечко проти України", " Ромашов проти України" згідно яких реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 52705810 від 17.11.2020 року.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 1 січня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 112010201