11 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2612/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №7432-СГ від 22.07.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у 10-ти денний строк з дня набрання чинності рішенням суду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 та, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області та подати звіт про виконання постановленого судового рішення у 15- денний строк з моменту набрання чинності рішенням суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року по справі №540/737/20 відповідачем повторно після звернення позивача розглянуто його заяву та винесено оскаржуваний наказ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, на підставі ч. 5 ст.ст. 116, 141 ЗК України, за відсутністю документів, які підтверджують припинення права постійного користування земельною ділянкою. Позивач вважає вказаний наказ протиправним, так як ч.7 ст. 118 ЗК України не передбачає такої підстави для відмови, як неподання документа, який підтверджує припинення права постійного користування померлого користувача ділянки, жодною нормою закону не передбачено подання такого документа. За переконанням позивача, жоден закон не містить таких підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як наявність акту на право постійного користування на особу, яка померла. Звертає увагу, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,отже, право постійного користування вказаною земельною ділянкою припинено з моменту його смерті.
18.09.2020 року ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.10.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки спірний наказ прийнято правомірно. Відповідач зазначає, що, згідно з ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка на праві користування належить ОСОБА_2 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 14 березня 2002 року за № 612. Головне управління немає правових підстав надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян, оскільки відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України смерть фізичної особи не є підставою для припинення права постійного користування. Крім того, відповідач вказує, що інформація стосовно припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії 11-ХС № 001443 у Головного управління відсутня. Окрім того, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може зобов'язати останнього надати такий дозвіл.
Також, до відзиву відповідачем додано клопотання щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою від 18.11.2020 суд відмовив в задоволені клопотання, залучив до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача Михайлівську сільську раду, вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09.12.2020, строк розгляду справи в підготовчому провадженні продовжено на 30 днів.
03.12.2020 до суду надійшло пояснення від позивача про те, що бажана земельна ділянка знаходиться хоч і на території Михайлівської сільської ради, проте за межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, тому належним відповідачем є саме Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Ухвалою від 09.12.2020 суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 11.01.2021 на 14 год. 00 хвил.
У зв'язку з неявкою в судове засідання позивача або його преставника, наявністю заяви позивача про розгляд справи без його участі, неявкою представника третьої особи, та поданням представником відповідача заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, справа розглядається в письмовому провадженні.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини.
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5 га, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 20.01.2020 за № 798-СГ у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, на підставі ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. В наказі відповідач зазначив, що бажана земельна ділянка обліковується за іншою особою, а саме відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443 земельна ділянка належить ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 оскаржив таку відмову до суду. Рішенням по справі №540/737/20 Херсонського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.02.2020 р. за № 798-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області. Також, судом зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області та за результатами його розгляду прийняти рішення у формі наказу у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув клопотання позивача та видав наказ №7432-СГ від 22.07.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області. Відмова обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка на праві користування належить ОСОБА_2 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 14 березня 2002 року за № 612. Згідно із частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Позивач не погоджується з законністю вказаного наказу та вважає його таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.
Відповідач, доводячи правомірність оскаржуваної відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до його наказу, посилається на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, перебуває, зокрема, у постійному користуванні померлого громадянина ОСОБА_2 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 14 березня 2002 року за № 612. Вищезазначений Державний акт виданий громадянину та посвідчує, що йому у постійне користування надано земельну ділянку, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно із статтями 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
У частині 2 статті 92 ЗК України визначено коло суб'єктів, що можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності, і громадяни до них не належать.
Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до пунктів 2, 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного суду України від 26.09.2011 року № 6-14цс11).
Обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп 2005 (справа № 1-17 2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. При цьому Конституційний суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею) виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013) встановлено, що документ, яким було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції Земельного кодексу України. Відтак, у осіб, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов'язок вчиняти дії, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.
Разом з тим, суд звертає увагу, що свідоцтвом про смерть від 13.10.2009 Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області серії НОМЕР_1 підтверджено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_2 , якому надавалась у постійне користування, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 14 березня 2002 року за № 612, земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_1 . Варто зазначити, що Земельний кодекс України розмежовує поняття права власності та права користування земельною ділянкою. Права власників земельних ділянок закріплені у статті 90, а права землекористувачів - статтею 95 Земельного кодексу України. Власник земельної ділянки має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Натомість, землекористувач позбавлений права розпоряджатися земельною ділянкою на свій розсуд. Аналогічні правові норми закріплені статтями 317, 319, 373 Цивільного кодексу України. Також, за нормою частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Коло питань, пов'язаних із спадкуванням, врегульовано главою 84 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як висновок, за нормами цивільного законодавства успадкувати можливо те майно, яке на момент смерті спадкодавця належало йому на праві власності, а не на праві постійного користування. Отже, з моменту смерті ОСОБА_2 право постійного користування земельної ділянкою в останнього припинилося, а земельна ділянка не вважається закріпленою за ним.
Позивачем, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.
Проте відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами Земельного кодексу України. Головним управлінням, як підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, зазначено, зокрема, що бажана земельна ділянка на праві користування належить ОСОБА_2 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 001443.
Однак, як вже було досліджено відповідно до наявних у матеріалах справи документів, спірна земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої бажає отримати позивач, не є закріпленою на праві користування за ОСОБА_2 . Не вчинення дії щодо повернення земельної ділянки до державної власності не повинно ставитись у вину позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що ГУ Держгеокадастру в Херсонській області неправомірно, з порушенням вимог статей 118 та 122 Земельного кодексу України було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №7432-СГ від 22.07.2020 року.
Щодо позовної вимоги стосовно зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
За таких обставин, керуючись частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги щодо встановлення судового контролю, шляхом зобов'язання відповідача протягом місяця подати звіт про виконання рішення, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки позивачами не надано обґрунтованих пояснень та відповідних документальних доказів того, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду. При цьому, суд звертає увагу на тому, що ч.2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачу відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №7432-СГ від 22.07.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області;
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,5 та, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Михайлівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, згідно заяви від 19.12.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення підписано 16.02.2021.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 109020100