Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2021 року № 520/13768/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564587) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 30.01.2016 року по день остаточного розрахунку 18.09.2020 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 40 копійок, за кожний день затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564587) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що затримка розрахунку при звільненні зумовлює виникнення обов'язку виплатити компенсацію середнього заробітку у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою від 16.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах та на підставі наданих повноважень.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 17.10.2020 по 29.10.2020 та з 31.10.2020 року по 15.11.2020 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
З 06 лютого 2015 року по 29 січня 2016 року позивач проходив службу в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27), після реорганізації та зміни назви Державна установа «Харківський слідчий ізолятор» на посаді інспектора відділу режиму і охорони.
З 29 січня 2016 позивача звільнено за власним бажанням.
Однак, відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач не провів зі ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні та не виплатив всіх належних сум заробітної плати (грошового забезпечення).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 по справі №610/1175/17 клопотання ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача по справі №610/1175/17- задоволено.
Здійснено заміну відповідача - Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27) код ЄДРПОУ 08564587 на Державну установу «Харківський слідчий ізолятор», код ЄДРПОУ 08564587.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27) (вул. Полтавський шлях, буд. 99,м. Харків,61093, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано незаконними дії Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (27), щодо припинення виплати належної ОСОБА_1 суми індексації заробітної плати.
Зобов'язано Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриману суму індексації заробітної плати в період з 01 травня 2015 року по 29 січня 2016 року в сумі 6042 (шість тисяч сорок дві) гривні 54 коп.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 по справі №610/1175/17, відповідач здійснив остаточний розрахунок 18.09.2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритого у Філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» вул. Соборна 90, м. Балаклія, Харківська область.
Тобто остаточний розрахунок з позивачем з дня звільнення проведено з затримкою.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок вирішення трудових спорів та розрахунку з працівником при звільненні встановлений нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що днем звільнення позивача є 29 січня 2016, проте остаточний розрахунок, на виконання рішення суду, проведено 18.09.2020, що підтверджується випискою з банківського рахунку, тобто із затримкою.
Оскільки, у день звільнення позивача - 26.01.2016 відповідачем не здійснено з ним остаточного розрахунку позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині сплати відповідачем середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати таке.
Аналіз наведених вище норм матеріального права (116, 117 КЗпП України) дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15.
У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про доходи № 12/9-3311/Мл від 18.09.2020 заробітна плата за останніх два повних місяці перед звільненням (листопад-грудень 2015 року) становить 7893,32 грн.
Згідно змісту позовної заяви позивач вказує, що довідка про доходи містить інформацію стосовно того, позивач працював 30 із 30 днів (листопад 2015 року) та 31 із 31 дня (грудень 2015 року). Позивач не погоджується з вказаним, оскільки за останніх два повних місяці перед звільненням (листопад-грудень 2015 року) в позивача було 45 робочих днів, а не 61 робочий день, як зазначає відповідач, адже ОСОБА_1 працював з понеділка по п'ятницю, субота та неділя вихідні дні.
Також з відповіді Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» від 18.09.2020 року №12/9-3311/Мл вбачається, що табелі обліку робочого часу надати не має можливості у зв'язку з закінченням терміну їх зберігання.
З огляду на те, що позивач зазначає відомості про кількість відпрацьованих днів, у сторону зменшення, з урахуванням неможливості отримання табелів робочого часу, суд дійшов до висновку, що слід врахувати вказані обставини.
Відтак, слід застосувати наступний розрахунок середньоденної заробітної плати 7893, 32 грн. / 45 = 175,40 грн.
Таким чином середньоденна заробітна плата складає 175,40 грн.
Відтак, саме з вказаного показника має бути здійснено середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 30.01.2016 року по день остаточного розрахунку 18.09.2020 року.
Стосовно строку звернення до суду.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 р. по справі №610/1175/17 виконано відповідачем 18.09.2020 р., шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритого у Філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» вул. Соборна 90, м. Балаклія, Харківська область.
Таким чином, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 18.09.2020 та саме з цієї дати починається перебіг тримісячного строку звернення до суду із даним позовом.
Подібні висновки щодо застосування строків звернення до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі 802/28/16-а, від 20 червня 2018 року у справі 823/761/17, від 25 липня 2019 року у справі №2140/1471/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, від 21 січня 2020 року у справі № 826/15879/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19, від 04 червня 2020 року у справі № 815/1606/18, від 09 червня 2020 року у справі № 420/5797/18, від 30 червня 2020 року у справі № 360/4889/19.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судового збору здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у рахуванням ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 30.01.2016 року по день остаточного розрахунку 18.09.2020 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 175,40 грн., за кожний день затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.
Суддя Севастьяненко К.О.