Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 січня 2021 року № 520/13660/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул. Конєва, буд. 4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000040/2 від 09.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000040/2 від 09.04.2020 є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою від 16.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах та на підставі наданих повноважень, відтак підстави для скасування рішення відсутні.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 17.10.2020 по 29.10.2020 та з 31.10.2020 року по 15.11.2020 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 15.01.2020 між TOB «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» (в якості покупця) та YAGMUR VIDA SANAYI VE TICARET ITH. IHR. LTD. STI., (Туреччина) (в якості продавця) укладено контракт №YGM02-2020.
Відповідно до умов вказаного контракту, продавець поставляє по даному контракту товари згідно додатків, а покупець приймає поставлені товари.
На виконання вимог контракту, сторони уклали відповідні додатки на поставку товару.
Поставка товару відбувалася згідно додатку №3 від 30.03.2020 року, яким визначили найменування, кількість, характеристику, ціну, умови поставки та оплати за товар, вантажовідправника.
Додатком №3 від 30.03.2020 року до контракту сторони узгодили поставку гвинта з потайною головкою і хрестоподібним шліцом, з цинковим покриттям, DIN965, розміром М5*45 в кількості 10080,0 кілограм за ціною 1,10 доларів США за кілограм, вартістю 11088,0 доларів США. Всього на загальну суму 11088,0 доларів США.
Пунктом 1.2. додатку №3 встановлено, що умови поставки товарів за цим додатком FCA, Istambul /Kumport/Marport, Туреччина згідно з «Інкотермс-2010».
На виконання умов додатку №3 (п.1.3.), позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті №249 від 14.05.2020 року перераховано на рахунок продавця 100% від вартості партії товару, що складає 11088,0 доларів США.
Представником позивача 09.04.2020 подано митну декларацію №UA500130/2020/212188 в електронному вигляді.
За цією декларацією митницею надано картку відмови №UA500130/2020/00104 від 09.04.2020, у зв'язку з неможливістю здійснення митного оформлення товарів в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000040/2 від 07.02.2020.
Разом з митною декларацією подано всі необхідні документи, подання яких передбачено чинним законодавством України для оформлення товару у режимі імпорту, в тому числі, але не виключно, документи, що підтверджують митну вартість товару згідно з 4.2 ст. 53 МКУ: декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, довідку про транспортні видатки з доставки вантажу №06-04/5 від 06.04.2020, рахунок на оплату транспортних витрат до митної території України №СФ-9193 від 04 лютого 2020, копії контракту №YGM02-2020 від 15.01.2020 року між ТОВ «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» та YAGMUR VIDA SANAYI VE TICARET ITH. IHR. LTD. STL, (Туреччина); додатку №3 до нього, рахунок-фактури (інвойсу) №YIH2020000000018 від 31.03.2020 року на суму 11088,0 доларів США, пакувальний лист №YIH2020000000018 від 31.03.2020, коносамент №KTLIST200559 від 05.04.2020, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №03-10/1 від 03.10.2019.
Банківські платіжні документи надавалися митному органу після фактичної оплати згідно умов контракту разом із листом вих. № 2506 від 25.06.2020.
Також, разом з митною декларацією подано пакувальний лист №YIH2020000000018 від 31.03.2020, коносамент №KTLIST200559 від 05.04.2020, договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №03-10/1 від 03.10.2019.
Відділом митного оформлення №1 митного поста «Південний» UA500130 Одеської митниці Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000040/2 по ВМД № UA500130/2020/212188 від 09.04.2020.
Під час оформлення митної декларації №UA500130/2020/212188 від 09.04.2020, декларанту надано два електронних повідомлення Одеської митниці Держмитслужби текст яких фактично дублюється в рішенні, а також, інформаційне повідомлення про те, що: «...митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом.».
Не погодившись із визначеною митним органом митною вартістю та з метою випуску товарів у вільний обіг Товариство здійснило оформлення митної декларації №UA500130/2020/212324 від 07.02.2020 в порядку ст. 55 Митного кодексу України з наданням фінансової гарантії, разом із якою додатково були надані договір із перевізником №2018-1206 від 12.06.2018 та звіт про оцінку майна № Б-07/04/20/02 від 07.04.2020.
Для підтвердження митної вартості товарів, заявленої у митній декларації UA500130/2020/212324 від 10.04.2020, та керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем листом вих. №2506 від 25.06.2020 надано пояснення щодо наданих документів та надані наступні додаткові документи: експортну декларацію країни відправлення від 01.04.2020 №20343100ЕХ084829 із перекладом українською мовою; заявку №14 от 17.01.2020 до договору транспортного експедирування №2018-1206 від 12 червня 2018; платіжне доручення на оплату транспортного експедирування №2608 від 22.04.2020; виписку по рахунку № НОМЕР_1 від 22.04.2020, що підтверджує оплату перевізнику, посвідченої банком; виписки з бухгалтерської документації №1206 від 12.06.2020, що підтверджує оплату постачальнику за поставлений товар в повному обсязі; виписку з бухгалтерської документації №1206-1 від 12.06.2020, що підтверджує оплату доставки до митної території України; комерційну пропозицію від 15.01.2020; висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №1068 від 26.05.2020; платіжне доручення в іноземній валюті № 249 від 14.05.2020, що підтверджує оплату за поставлений товар в повному обсязі; виписку по рахунку № НОМЕР_1 за 14.05.2020, що підтверджує переведення коштів по зазначеному вище платіжному дорученні; свіфтовка від 14.05.2020.
В межах строку 80 днів з моменту випуску товару у вільний обіг (товар випущено у вільний обіг за №UA500130/2020/212324 від 10.04.2020), позивачем 25.06.2020 надано додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості.
Проте, за результатами розгляду Одеською митницею Держмитслужби наданих документів товариством отримано відповідь про те, що, враховуючи подані документи, митний орган не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та скасуванні рішення.
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 52 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною першою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов'язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В оскаржуваному рішенні митним органом вказано:
1)відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2020 №YGM02-2020 найменування товару, кількість, ціна, вартість, умови поставки і рахунки вказуються в кожному інвойсі або Додатку окремо, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2)в поданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 01.04.2020 №20343100ЕХ084829 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) та номер інвойсу відрізняється від номеру інвойсу поданого до митного оформлення, що унеможливлює здійснити пов'язання наданої експортної декларації з даною поставкою товару;
3)у поданому до митного оформлення коносаменті від 05.04.2020 № KTLIST200559 не зазначені умови поставки та не зазначено жодних відомостей і про вартість навантажувальних робіт, крім цього, у коносаменті зазначено FREIGHT COLLECT, що також не відповідає задекларованим умовам поставки FCA.
4)відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства і транспорту України від 05.02.2001 № 65, собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Підпунктом 8 пункту 29 даних Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг (транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню.
Стосовно першого пункту оскаржуваного рішення.
Митним кодексом не передбачено обов'язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Це є лише правом Декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість Товару за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), та не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за основним методом (за ціною Контракту). Процес формування ціни товару належить виключно продавцю товару.
Зазначення в контракті (п. 6 контракту) того факту, що товар поставляється в експортній упаковці, відповідно до кожного типу товару і стандартам країни продавця та відсутність в контракті будь-яких додаткових домовленостей про окрему оплату пакування, маркування та послуг з пакування цілком достатньо для розуміння того факту, що зазначена у додатку ціна контракту включає в себе всі ці складові. Більше того, формування ціни є внутрішньою комерційною умовою постачальника та він не зобов'язаний нам надавати таку інформацію, для покупця цілком достатньо розуміння певної ціни на певних умовах поставки.
На виконання вимоги митниці та на підтвердження заявленої декларантом ціні товару, надано до відповідача калькуляцію ціни товару, що поставлявся, вихідний номер б/н від 06.04.2020, яка включає, в тому числі, інформацію про вартість маркування та пакування товару.
Стосовно другого пункту оскаржуваного рішення.
Подана до митного оформлення експортна декларація країни відправлення від 01.04.2020 №20343100ЕХ084829 містить інформацію про постачальника та покупця, назву, кількість та вартість товару, умови поставки та посилання на номер контейнера. Таку ж саме інформацію містить пакувальний лист, який також містить посилання на номер контракту та інвойсу. Таким чином, при комплексному аналізі всіх поданих митниці документів не виникає сумнівів щодо того факту, що подана митна декларація стосується партії товару, яка проходила митне оформлення. Надаємо із цим листом копію експортної декларації разом із перекладом, що дасть змогу додатково переконатися в цьому.
Більше того, заявник не є особою, відповідальною за оформлення декларації в країні відправлення, та жодним чином не може впливати на процес її оформлення, а тому, не може нести несприятливі наслідки такого оформлення.
Стосовно другого пункту оскаржуваного рішення.
Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Згідно положень Міжнародної конвенції об унификации некоторых правил о коносаменте 1924 года, прийнятої в Брюселі 25 серпня 1924 року фрахт може бути сплачено в порту призначення, що жодним чином не вступає в протиріччя з умовами поставки FCA, які узгоджені між сторонами в договорі поставки.
Стосовно четвертого пункту оскаржуваного рішення.
З наданої перевізником довідки про вартість транспортування №06-04/05 від 06.04.2020 вбачається, що у вартість, зазначену у вказаній довідці, включені всі витрати на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України.
З тексту заявки №14 от 17.01.2020 вбачається, що сума, зазначена в рахунку та довідці і є узгодженою міх сторонами вартість перевезення товару до митної території України та до неї включені витрати на транспортно-експедиційні послуги експедитора до митної території України.
Оплата наданих послуг з перевезення в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням №2608 від 22 квітня 2020, випискою по рахунку № НОМЕР_2 від 22.04.2020, що підтверджують оплату перевезення та транспортно-експедиторських послуг до митної території України в повному обсязі.
Стосовно посилання митного органу на те, що декларантом не виконані вимоги статті 254 кодексу, тобто не забезпечено переклад з англійської мови документів, які підтверджують митну вартість товару та подаються разом з митною декларацією до ДФС, передбачених п. 3 ст. 335 Кодексу, суд зазначає, що у рішенні не зазначено, переклад яких саме документів необхідно подати для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, всі надані митниці документи перекладені українською мовою.
Як вже встановлено судом, декларантом надавались додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, проте позивачем отримано відповідь ДФС вих. № 7.10- 1/28.3-01/13/10412 від 07.07.2020, в якій зазначено, що: «...За результатами розгляду додатково наданих документів встановлено, що у висновку про рівень ціни на металопродукцію від 26.05.2020 №1068 оцінювач (експерт) не зазначає об'єм партії, якій оцінювався експертом. Також, відсутня конкретна інформація щодо вартості подібних (аналогічних) товарів в країні - експортері, зазначений лише джерела інформації: інтернетресурси - alibaba.com, made-in-china.com, bigl.ua, prom.ua таін. без конкретних посилань. На момент реєстрації супроводжувального листа з додатково наданими документами 01.07.2020 за №15537/13 строк дії висновку закінчився.
Судом встановлено, що ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» є державним підприємством, засновником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, здійснює експертне обслуговування державних органів та установ, адміністрацій спеціальних економічних зон.
Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи» №1068 від 26.05.2020 направлено митному органу 26.06.2020 разом із листом вих. №2506 від 25.06.2020, тобто, протягом строку його дії. Більше того, на думку позивача, висновок підтверджує рівень цін на товари, що діяли на момент перетину товаром митного кордону України та він в будь-якому разі цю інформацію підтверджує, не залежно від того, коли саме його було надано митному органу.
Стосовно ненадання декларантом акту надання послуг згідно договору транспортного експедирування від 12.06.2018 №2018-1206, що унеможливлює перевірити наявність витрат на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України та включення їх до митної вартості, суд вказує, що акт надання послуг №612 від 07 квітня 2020 позивачем долучено до матеріалів адміністративної справи та судом досліджено.
Крім того, оскільки місцем поставки є порт на території Туреччини та згідно узгоджених сторонами умов поставки ТСА обов'язок з завантаження товару покладається на постачальника, транспортно-експедиційні послуги за межами митної території України не надавалися.
Відносно ненадання декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Разом із тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Разом із цим, обставини щодо наявної у відповідача інформації митної вартості ідентичних товарів суд зазначає, що вказані обставини не створюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
В цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Суд зауважує, що за змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, оскаржуване рішення таких даних не містить.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Отже, суд приходить до висновку, що у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.
У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак жодним чином не зазначено, які саме.
Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.
Отже, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000040/2 від 09.04.2020.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕКС ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000040/2 від 09.04.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕКС ТРЕЙДИНГ" (вул. Конєва, буд. 4, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 34469408) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,0 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.
Суддя Севастьяненко К.О.