15 січня 2021 року Справа № 480/4062/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4062/20 за позовом ОСОБА_1 до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області про визнання дій протиправними та стягнення майнової шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому повернути незаконно утримані з його пенсії суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
- стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 10850,16 грн. майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Свої вимоги мотивує тим, що він перебуває на обліку в Конотопському відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області з 20.10.2001 як одержувач пенсії за вислугу років, яка призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру». Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, який набув чинності 01.01.2015, були внесені зміни до п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 та деяких інших положень Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій. Змінами запроваджено справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми пенсії (включаючи суму індексації) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць, встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення. Відповідно до змін до п. 162.1, п.п.1.1 п.161 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками військового збору визнані платники податку на доходи фізичних осіб. В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 02.06.2016 №1411-VІІІ встановлено, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання оподатковуються, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року. Названі вище положення Податкового кодексу України діяли з 01.01.2015 до 27.02.2018. Керуючись вищезазначеними положеннями, Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області за період з лютого 2015 року по грудень 2016 року включно стягувало щомісяця із суми пенсії позивача податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15, а з 01.07.2016 - 18 відсотків та військовий збір у розмірі 1,5 відсотка від загальної суми нарахованої пенсії. Всього за вказаний вище період часу органом Пенсійного фонду з його пенсії було стягнуто і перераховано до Державного бюджету обов'язкових платежів на загальну суму 10850,16 грн., у тому числі податку на доходи фізичних осіб - 9874,25 грн. та військового збору - 975,91 грн., що підтверджується довідкою від 14.09.2018 за №11401/03-11, виданою Конотопським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України. Проте, запроваджене Верховною Радою України оподаткування пенсій не узгоджувалося з такими елементами конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість. Тому положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст.164 ПК України суперечило частині першій статті 8 Конституції України. У зв'язку з цим Конституційний Суд України своїм рішенням від 27.02.2018 № 1 -р/2018 (справа № 1-6/2018) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, яким передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, як таке, що визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Ухвалюючи зазначене Рішення Конституційний Суд дійшов висновку, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Пенсія не є заробітком громадян або іншим доходом, пов'язаним з будь-яким видом діяльності, а тому оподаткування пенсій є незаконним. Таким чином, за час дії закону, визнаного в подальшому неконституційним, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримувалися з суми пенсії позивача протиправно. Внаслідок таких неправомірних дій він був незаконно позбавлений частини належної йому від держави пенсії, на яку має гарантоване право, чим йому було завдано майнову шкоду. 04 червня 2020 року позивач звернувся до Конотопського управління Державної казначейської служби України у Сумській області з письмовою заявою, у якій просив повернути незаконно утримані кошти у сумі 10850, 16 грн. Однак, у поверненні цих коштів йому було відмовлено, про що повідомлено листом від 23.06.2020 № 05-04/412. Дії Казначейської служби позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17.08.2020 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що позивач, посилаючись на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок), просив Управління Казначейства повернути утримані з його пенсії органами Пенсійного фонду обов'язкові платежі в сумі 10 850,16 грн. Проте, відповідно до пункту 1 Порядку він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами, (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Вказана постанова не регулює даний спір, а стосується саме порядку виконання вже прийнятих рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів та боржників, у зв'язку з чим, Управління Казначейства вважає безпідставним посилання позивача на вказаний вище порядок. Управління Казначейства діє відповідно до Положення про Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №113 у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 №155 (далі-Положення). Підпунктом 14 пункту 4 Положення передбачено, що Управління казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Жодного рішення суду про стягнення коштів позивач до Управління Казначейства не надавав, тому і підстави для перерахування йому коштів були відсутні. Представник відповідача зазначає, що Управління Казначейства діяло відповідно до наданих повноважень та жодних прав позивача не порушувало.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області з письмовою заявою від 04.06.2020 р., у якій просив повернути утримані з пенсії як обов'язкові платежі кошти в сумі 10850,16 грн., у тому числі податку на доходи фізичних осіб - 9874,25 грн. та військового збору - 975,91 грн. (а.с.9).
Листом від 23.06.2020 № 05-04/412 Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області запропонувало позивачу звернутися до суду для отримання рішення про стягнення коштів з державного бюджету та у разі прийняття судом відповідного рішення подати до органу Казначейства документи, передбачені пунктом 6 Порядку. Вищевказані документи подаються у відповідності до пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845. Також зазначило, що Конотопське управління не наділене повноваженнями приймати рішення про повернення коштів, утриманих з пенсійних виплат громадян (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 163.1 статті 163 ПК України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об'єкта оподаткування щодо доходів.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.1.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 ПК України.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України викладено в наступній редакції: «суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».
Відповідно до ст. 7 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80 «Про Державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн.
Таким чином, у 2015 році до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб було включено суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання в частині, що перевищує 3654 грн на місяць.
Крім того, згідно зі змінами, внесеними до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України Законом України від 2 червня 2016 року № 1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій», базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - в частині такого перевищення.
Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом або представником платника податку.
Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Крім того, з 01.01.2015 на підставі пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, об'єктом оподаткування військового збору є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб. Водночас базою оподаткування щодо позивача у спірний період став загальний розмір пенсії.
Відповідно до матеріалів справи, на виконання вищезазначених норм податкового закону з лютого 2015 року до грудня 2016 року з пенсії позивача було утримано податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9874,25грн. грн та військовий збір у загальній сумі 975,91 грн, а всього 10850, 16 грн. (а. с.11).
27.02.2018 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
На думку позивача, визнання неконституційними змін, внесених до Податкового кодексу України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» і втратою ними чинності з мотивів ухвалення Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 свідчить про незаконне утримання коштів з його пенсії за період з лютого 2015 року до грудня 2016 року, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом компенсації відповідачем недоотриманих сум пенсії в розмірі 10850, 16грн. в порядку статті 152 Конституції України та статей 22, 1175 Цивільного кодексу України за рахунок Державного бюджету України.
Відтак 04.06.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним у розмірі 10850,16грн.
Листом № 05-04/412 від 23.06.2020 Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області повідомило позивача, що він може звернутися до суду для отримання рішення про стягнення коштів з державного бюджету та у разі прийняття судом відповідного рішення подати до органу Казначейства документи, передбачені пунктом 6 Порядку. Вищевказані документи подаються у відповідності до пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845. Також зазначило, що Конотопське управління не наділене повноваженнями приймати рішення про повернення коштів, утриманих з пенсійних виплат громадян (а.с.10).
Оцінюючи правомірність зазначеної відмови відповідача, як суб'єкта владних повноважень, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Окрім того, відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 (вказана вище справа № 1-31/2000), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абзаці 2 пункту 2 рішення від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, рішення Конституційного Суду від 27.02.2018 № 1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача 10850, 16 грн. майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, що завдана законом, який визнано неконституційним, оскільки на час утримання податків та зборів з пенсії позивача, а саме в період з лютого 2015 року до грудня 2016 року положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України були чинними та втратили чинність лише з 27.02.2018.
Додатково суд враховує висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 22.05.2018 у справі № 755/3939/15-а (К/9901/1250/18), від 24.10.2018 у справі № 552/1027/15-а (К/9901/1477/18), від 20.11.2018 у справі у справі № 825/552/18 (К/9901/53744/18), від 05.12.2018 у справі № 453/686/15-а (К/9901/6794/18), від 16.04.2019 у справі №318/2132/14-а (2а/318/97/2014) та від 16.05.2019 у справі № 336/5032/15-а (К/9901/5208/19). У вказаних рішеннях суд касаційної інстанції зазначив, що фактичне оподаткування пенсій припинено з 27.02.2018, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 1-6/2018. Отже, на час виникнення спірних правовідносин положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України були чинними та підлягали застосуванню.
Крім того, згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Водночас відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відноситься відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що суми утриманого податку на доходи фізичних осіб і військового збору з пенсії позивача не є збитками, вони не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В цьому контексті суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Під час розгляду справ за вказаною статтею Конвенції Європейський суд з прав людини наводить наступні критерії, за якими може здійснюватися втручання у право: (1) «на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права», (2) воно повинне мати легітимну мету («в інтересах суспільства») та (3) бути пропорційним (тобто має бути забезпечений справедливий баланс між інтересами особи з одного боку та інтересами суспільства з іншого. Інакше кажучи, на особу при втручанні в її права за статтею 1 Протоколу № 1 не повинен бути покладений «надмірний індивідуальний тягар».
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У спірний період положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України були чинними, а отже підлягали застосуванню. За цих обставин відсутні підстави вважати, що утримання податків та зборів з пенсії позивача здійснювалось не відповідно до закону.
Крім того, в цьому випадку не можна стверджувати і про наявність «особистого та надмірного тягара» для позивача, оскільки відповідні законодавчі норми щодо утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору застосовувались до невизначеного кола осіб.
Також суд вважає необхідним відмітити, що звернення позивача до відповідача з метою стягнення таких коштів є помилковим, оскільки управління не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
Так, відповідно до статті 43 Бюджетного Кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яка передбачає здійснення Казначейством: 1) розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Тобто, відповідно до наданих повноважень управління Казначейства виконують функцію обслуговуючого банку розпорядників і бюджетних коштів.
Протягом спірного періоду контроль за повнотою виплати пенсії позивача здійснювався відповідним органом ПФУ, яким проводилося нарахування та виплата пенсії за вислугу років.
При цьому, відповідач у даній справі лише здійснював розрахунково-касове обслуговування коштів, у вигляді нарахованих сум пенсії позивача, що надходили від ГУПФ для подальшої їх виплати отримувачу і жодним чином не вирішував питання щодо утримання з перерахованих сум пенсії спірних розмірів ПДФО та військового збору.
Тому у розглядуваному випадку відповідальність за виплату пенсії з утриманням відповідних видів податків, що стягувались на підставі норми ПК, положення якої визнані неконституційними згідно з Рішенням №1-р/2018, повинна нести інша особа, орган державної влади в повноваження якого входять забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
З урахуванням статті 139 КАС України витрати позивача на сплату судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конотопського управління Державної казначейської служби України Сумської області про визнання дій протиправними та стягнення майнової шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова