16 грудня 2020 року Справа №480/3739/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кошлякової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офіса Генерального прокурора Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.,-
Позивачка звернулась до суду з позовом, який мотивує тим, що працювала в органах прокуратури з 2001 року. Має стаж роботи на прокурорських посадах 11 років 10 місяців. Була призначена на посаду прокурора відділу роботи з кадрами 05.04.2017.
Наказом прокурора Сумської області від 29.04.2020 № 101к була звільнена з посади з 06.05.2020 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”. Попереджена про звільнення у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України не була. Вважає наказ незаконним.
З наказу вбачається, що підставою для звільнення зазначено п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” у відповідності до вимог якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації прокуратури, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Конкретної підстави звільнення у наказі відповідача не зазначено, з його змісту неможливо встановити дійсні підстави звільнення. Крім того, зазначено дві підстави звільнення: п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” та рішення кадрової комісії у якому відсутні відомості про реорганізацію, ліквідацію чи скорочення. Зазначена норма закону передбачає звільнення з посади, а не звільнення з органів прокуратури. Відповідачем застосовано п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” дія якого зупинена до 01.09.2021 у відповідності до ст. 60 цього закону та абз. 4 п. 2 розділу II закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.
Стаття 51 закону України “Про прокуратуру” визначає загальні умови звільнення прокурора. Порядок звільнення у зв'язку зі скороченням, ліквідацією чи реорганізацією визначено ст. 60 цього закону, але її дія зупинена. Посилання відповідачем на п. 9 ч. 1 ст. 51 закону як на підставу звільнення є необґрунтованим, оскільки поняття підстави та умови звільнення не є тотожними. Крім того, не могла бути звільнена на підставі цієї норми, оскільки станом на 29.04.2020 рішення про скорочення посад прокурорів прокуратури Сумської області не приймалось. Також не проводилась ліквідація чи реорганізація прокуратури Сумської області.
Законом для прокурорів передбачено проведення атестації. Позивачка подавала заяву про намір переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, але зробила це лише усвідомлюючи, що неподання такої заяви матиме наслідком автоматичне звільнення. Для прокурорів регіональних прокуратур наказом Генерального прокурора було збільшено кількість тестових питань, порівняно з їх кількістю для тестування прокурорів Генеральної прокуратури України. Тим самим створено не рівні умови проведення атестації. За результатами анонімного тестування кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Вважає таке рішення протиправним.
Під час тестування мали місце збої у роботі програми для тестування. Не могла бути впевненою, що була прийнята відповідь, яка нею надавалась. Перехід до наступних питань проходи з затримками, що зменшувало кількість часу для проходження тестування. У зв'язку з цим була знервованою, не могла належним чином зосередитися. Вважає, що ці обставини призвели до необ'єктивного результату по кількості набраних балів.
Відповідно до наказу Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 рішення кадрової комісії може бути оскаржено. Таке оскарження можливе після ознайомлення зі змістом рішення та отриманням його копії. На момент звільнення з рішенням ознайомлена не була. Більшість норм закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” суперечить вимогам Конституції України та є дискримінаційними.
Оспорюваним наказом порушено права позивачки,у тому числі право на працю та вільний вибір професії. Просить визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області від 29.04.2020 № 101к про звільнення ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2109 від 09.04.2020 про неуспішне проходження атестації. Поновити позивачку на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області або на посаді, що є рівнозначною у Сумській обласній прокуратурі з 07 травня 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 158353,05 грн. .
Відповідачі у письмових відзивах позов не визнали. Пояснили, що законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, який набрав чинності з 25.09.2019, передбачено реформування органів прокуратури. З моменту набрання чинності законом усі прокурори вважаються попередженими про можливе наступне звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”. Прокурори регіональних прокуратур можуть бути переведені на посаду прокурора обласних прокуратур лише у разі успішного проходження ними атестації. Порядок проведення атестації затверджено Наказом Генерального прокурора № 2211 від 04.10.2019. У відповідності до встановленого порядку ОСОБА_1 була подана заява про намір пройти атестацію. Атестація складається з трьох етапів. Прохідний бал іспиту з використанням комп'ютерної техніки встановлено у 70 балів. Відповідно до п. 5 розділу II Порядку прокурор, який набрав меншу кількості балів, ніж прохідний, не допускається до наступного етапу іспиту, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія приймає рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. ОСОБА_1 на етапі іспиту з використанням комп'ютерної техніки набрала менше 70 балів, а тому рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації є правомірним.
Атестація проводилась у відповідності до Порядку, затвердженого Генеральним прокурором. До початку її проведення позивачкою не було висловлено незгоди з процедурою її проведення. Наказом Генерального прокурора від 04.02.2020 № 65 внесено зміни до порядку. Передбачено право кадрової комісії приймати рішення про складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки та іспиту на загальні здібності в один день.
Визначення складу кадрових комісій, вимог до їх членів, порядку роботи є повноваженнями Генерального прокурора. Ніяких зауважень щодо складу комісії до початку атестації позивачкою не заявлено.
Ні закон, ні порядок проведення атестації не передбачають врахування спеціалізації прокурорів під час формування тестових запитань.
Відповідно до п.п. 2 п. 19 розділу II прикінцевих і перехідних положень закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” прокурори регіональних прокуратур звільняються з посади керівником регіональної (обласної) прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Наказ про звільнення ОСОБА_1 видано правомірно, на підставі відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації. Просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивачка та представник відповідача - Сумської обласної прокуратури вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав. Представник відповідача - Офіса Генерального прокурора у судове засідання не з'явися.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_1 . Працювала в органах прокуратури на різних посадах з 2001 року. З квітня 2017 року на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області (т.1 а.с. 38-42, 45).
Наказом прокурора Сумської області № 101к від 29.04.2020 на підставі ст. 11 закону України “Про прокуратуру”, п.п. 2 п. 19 розділу II “Прикінцевих і перехідних положень” закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” ОСОБА_1 звільнена з посади прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області з 06.05.2020. Підставою для звільнення зазначено рішення кадрової комісії № 209 (т.1 а.с. 43).
Відповідно до копії рішення № 209 кадрової комісії № 2 від 09.04.2020 ОСОБА_1 . За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 66 балів , що є меншим прохідного балу, не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв'язку з цим ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію (т. 1 а.с. 44).
Відповідно до п. 7 розділу II “Прикінцевих і перехідних положень” закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Відповідно до пункту 9,11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення", зазначеного закону, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Наказом Генерального прокурора від 07.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі Порядок). Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 78 створено другу кадрову комісію з атестації регіональних прокуратур (т. 1 а.с. 202-203).
Відповідно до п.п. 2 - 4 розділу I Порядку атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Згідно з п.п. 6, 8, 9, 10 розілу I Порядку атестація включає такі етапи:1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява підписується прокурором особисто.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 11.10.2019 подано заяву за встановленим зразком про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т. 1 а.с. 139).
Відповідно до наданих матеріалів матеріалів іспиту та відомості результатів тестування ОСОБА_1 брала участь у тестуванні на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора за результатами якого набрала 66 балів (т. 1 а.с. 140-155).
06.03.2020 ОСОБА_1 подана заява про визнання результатів тестування недійсними та призначенні іншого дня для складання іспиту. Рішенням кадрової комісії від 09.04.2020 у задоволенні заяви відмовлено та прийнято рішення № 209 від 09.045.2020 про неуспішне проходження позивачкою атестації (т. 1 а.с. 156-178).
Процедура проведення цього етапу атестації врегульована розділом II Порядку “Складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора”. Відповідно до вимог п.п. 3-5 цього розділу тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Аналізуючи наведені норми у сукупності з вимогами п. 8 розділу I Порядку, суд вважає, що у випадку набрання прокурором на етапі тестування з використанням комп'ютерної техніки кількості балів меншої за 70, за відсутності підстав для призначення нового часу для складання іспиту, у дисциплінарної комісії є лише один правомірний варіант поведінки, а саме прийняття рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. Судом не можуть бути прийняті до у ваги твердження позивачки про відсутність критерії при відборі членів комісії та у зв'язку з цим недовіру її складу, оскільки на етапі комп'ютерного тестування іспит є анонімним. Визначення правильних відповідей та кількості балів проводиться комп'ютерною програмою без участі кадрової комісії. Також судом не можуть бути прийняті до уваги твердження позивачки про формування тестових запитань без врахування спеціалізації, збільшення кількості запитань, порівняно з атестацією прокурорів Генеральної прокуратури, призначення двох етапів тестування в один день, оскільки вони не стосуються предмету доказування у справі, яка розглядається, та не впливають на правомірність рішення кадрової комісії, що оскаржується.
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення № 209 від 09.04.2020 про неуспішне проходження позивачкою атестації прийнято у відповідності до вимог “Порядку проходження прокурорами атестації”. Підстави для його скасування відсутні.
Як було зазначено, відповідачем видано наказ про звільнення позивачки на підставі ст. 11 закону України “Про прокуратуру”, п.п. 2 п. 19 розділу II “Прикінцевих і перехідних положень” закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”.
Стаття 11 закону України “Про прокуратуру” визначає повноваження керівника обласної прокуратури, у тому числі призначати на посади та звільняти з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку, шляхом видання відповідних наказів.
Відповідно до п.6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”. Відповідно до п.п. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до вимог ч.ч. 5,6 ст. 13 закону України “Про судоустрій і статус суддів” Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 Верховний Суд дійшов висновку про наявність у п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” двох окремих підстав для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1. ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2. скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Наявність двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Вказівка в наказі про звільнення на зазначену вище норму без відповідної конкретизації підстави для звільнення, породжує для звільненої особи негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Також судом зроблено висновок про те, що сама лише зміна назви Генеральної прокуратури на Офіс Генерального прокурора не створює підстав для видання наказу про звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”.
У наказі № 101к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 також не зазначено конкретної підстави звільнення з передбачених п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”. За таких обставин оскаржуваний наказ не відповідає вимогам щодо юридичної визначеності.
Відповідно до наказу Офіса Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 проведено перейменування без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі назву юридичної особи “Прокуратура Сумської області” змінено на “Сумська обласна прокуратура” (т. 2 а.с. 35-37).
Відповідно до наказу Офіса Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 (т. 1 а.с. 34).
Ніякими дослідженими судом доказами не підтверджується вчинення будь-яких дій, пов'язаних з ліквідацією чи реорганізацією прокуратури Сумської області. З наведених же наказів вбачається, що було проведено лише зміну назви відповідача на “Сумську обласну прокуратуру”. Крім того, таке перейменування відбулось значно пізніше видання наказу про звільнення позивачки.
Також відповідачами не подано ніяких доказів для підтвердження скорочення посади, яку обіймала позивачка до звільнення. З копій штатних розписів прокуратури Сумської області станом на 05.05.2020 та Сумської обласної прокуратури станом на 01.09.2020 вбачається, що кількість посад відділу кадрової роботи та державної служби не змінилась та становить 6 осіб, у тому числі посада прокурора відділу (т.2 а.с. 92-95, 118-126).
За таких обставин, суд вважає обгрунтованими твердження позивачки про те, що на момент видання наказу № 101к 29.04.2020 та на момент фактичного припинення трудових відносин 06.05.2020 не існувало обставин, визначених як підстава для звільнення п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру”.
Суд не може погодитись з твердженням відповідачів про те, що сам факт неуспішного проходження позивачкою атестації є достатньою підставою для її звільнення. За змістом п.п. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 закону України “Про прокуратуру” за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Наведена норма не визначає факт неуспішного проходження атестації як самостійну та окрему підставу для звільнення прокурора, а містить посилання на п. 9 ч. 1ст. 51 закону України “Про прокуратуру”, яка у свою чергу передбачає підстави для звільнення прокурора, але така підстава як непроходження атестації серед них відсутня. Застосування п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру” можливе лише за наявності факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Виходячи зі змісту наведених норм, суд вважає, що звільнення прокурора у такому випадку можливе за умови існування обставин у вигляді неуспішного проходження прокурором атестації та ліквідації, реорганізації прокуратури, скорочення посад.
На підставі викладеного, суд вважає, що наказ прокуратури Сумської області № 101к від 29.04.2020 є протиправним та підлягає скасуванню. Необхідним та ефективним способом порушеного права ОСОБА_1 поновлення її на посаді, з якої вона була незаконно звільнена. Враховуючи, що прокуратура Сумської області змінила назву на Сумську обласну прокуратуру, суд вважає необхідним поновити позивачку на посаді прокурора саме у Сумській обласній прокуратурі.
Позивачка просить стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період після її звільнення з 06.04.2020 по день розгляду справи судом. Суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню. Спеціальним законом, яким у даному випадку є закону України “Про прокуратуру” порядок відшкодування заробітку за час вимушеного прогулу не врегульовано. Суд вважає необхідним керуватися ст. 235 КЗпП України, відповідно до вимог частини 2 якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Вимушеним прогулом є час протягом якого працівник не міг виконувати трудові обов'язки з вини роботодавця. Судом встановлено, що трудові обов'язки позивачки та прокуратури Сумської області припинились 06.04.2020. Наказом прокурора Сумської області № 128 від 29.05.2020 ОСОБА_1 з 01.06.2020 призначено на посаду головного спеціаліста відділу роботи з кадрами прокуратури Сумської області. Зазначена посада передбачена штатним розписом прокуратури Сумської області та штатним розписом Сумської обласної прокуратури після зміни відповідачем назви (т. 2 а.с. 116-126). Тобто, з 01.06.2020 трудові відносини позивачки з відповідачем поновились. Вона працювала у тому ж структурному підрозділі, але за іншою посадою. Суд вважає, що у стані вимушеного прогулу ОСОБА_1 перебувала з 06.04.2020 до 01.06.2020.
Відповідно до довідок, наданих відповідачем заробітна плата позивачки на посаді прокурора відділу була більшою за розміром ніж заробітна плата на посаді головного спеціаліста. Фактично мало місце виконання нею нижчеоплачуваної роботи. Середньоденний заробіток на посаді прокурора відділу становив 1092 грн. 09 коп. (т.1, а.с. 111, т. 2 а.с. 127).
Суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2020 до 01.06.2020 в сумі 17473,44 грн. (16 днів*1092,09 грн.). За період з моменту прийняття на посаду головного спеціаліста фактично ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 113849,08 грн. Виходячи з середньоденного заробітку за на посаді прокурора відділу мала за ей час отримати 151800,51 грн. ( 139 днів*1092,09 грн.). Різниця становить 37951,43 грн, які суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки.
На підставі ст. 371 ч. 1 п.п. 2,3 КАС України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 17473,44 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офіса Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Сумської області від 29 квітня 2020 року № 101к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу кадрової роботи та державної служби Сумської обласної прокуратури з моменту звільнення 06 травня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва 33, код ЄДРПОУ 03527891) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 44 коп. та різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 37951 (тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 43 коп.
У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 209 від 09 квітня 2020 року кадрової комісії № 2 про неуспішне складання іспиту та неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17473, 44 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.01.2021.
Суддя О.В. Соп'яненко