вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
16 січня 2021 року Справа № 480/6149/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6149/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Лан», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № СМ 8129/178/НП/СП-ФС від 21 липня 2020 року.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 04 червня 2020 року представники позивача не допустили інспектора праці до проведення інспекційного відвідування, в зв'язку з тим, що вважають таке інспекційне відвідування незаконним. 05 червня 2020 року інспектор праці вручив позивачу Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № СМ8129/178/НП від 05 червня 2020 року, на підставі якого винесено постанову про накладення штрафу № СМ 8129/178/НП/СП-ФС від 21 липня 2020 року.
Позивач вважає, що проведення інспекційного відвідування є незаконним, оскільки така форма державного нагляду (контролю) - не відповідає законодавству. На думку позивача це зумовлює незаконність дій інспектора Держпраці, незаконність акта від 05 червня 2020 року та незаконність накладення штрафу.
Також позивач вважає, що реалізував своє право на недопуск у зв'язку з відсутністю затвердженої форми акта інспекційного відвідування, тому в його діях відсутнє порушення, що виключає накладення штрафу, оскільки п.п.3 п.13 Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 передбачено, що об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування.
На офіційному веб-сайті Мінсоцполітики був опублікований Наказ № 1338 від 18 серпня 2017 року «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який було винесено на підставі та на виконання Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. по справі № 826/8917/17 вказану вище постанову КМУ № 295 від 29 квітня 2017 року - визнано нечинною.
Позивач стверджує, що не може бути застосовано наказ Мінсоцполітики, який виданий на виконання постанови КМУ № 295, визнаної нечинною в судовому порядку.
Крім того, позивач зазначає, що в Акті про неможливість інспекційного відвідування як порушення вказано ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування. Однак, з жодними письмовими вимогами інспектор праці до Агрофірми не звертався. В зазначеному Акті вказано, що він складений у відповідності до ст. 259 КЗпП, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 16 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 295 від 26 квітня 2017 року, яка визнана нечинною.
На переконання позивача незаконність Акта про неможливість інспекційного відвідування робить незаконною і постанову № СМ 8129/178/НП/СП-ФС про накладення штрафу.
Також позивач вважає, що постанова про накладення штрафу - не відповідає встановленій формі, оскільки 19 травня 2020 року форма постанови про накладення штрафу, яку виніс відповідач втратила чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 920 від 19 травня 2020 року.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує з огляду на таке.
Представник відповідача зазначає, що проведення інспектування передбачене Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві та Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, які були ратифіковані Законом № 1986-ІV (1986-15) від 08.09.2004 та Законом №1985-ІV (1985-15) від 08.09.2004 відповідно.
Також відповідач стверджує, що форма акту, яка була використана під час спроби проведення позапланової перевірки позивача затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Наразі, цей наказ є чинним, жодним нормативно-правовим актом не скасований та не визнаний протиправним. Тому, недопуск посадових осіб управління Держпраці у Сумській області до проведення заходу державного контролю з підстав відсутності на сайті Держпраці опублікованого уніфікованого акту є таким, що не грунтується на дійсних обставинах справи, так як наказ №1338 на сайті Держпраці опублікований.
Також відповідач стверджує, що посилання на п.16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року №295 є закресленим. Посадова особа, яка проводила захід державного контролю не керувалася цим пунктом.
Крім того, щодо форми оскаржуваної постанови, відповідач зазначає, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 19 травня 2020 року №920, набрав чинності 24.07.2020 року, тоді як оскаржувана постанова винесена 21.07.2020.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Управління Держпраці у Сумській області №543 від 03.06.2020 призначено інспекційне відвідування ТОВ «Лан» з питань додержання законодавства про працю в частині забезпечення роботодавцем гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків та видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 03.06.2020 №356/СМ/8129 (а.с. 31 - 32).
Під час виходу за адресою позивача, інспектор праці Управління Держпраці у Сумській області не був допущений до проведення інспекційного відвідування представниками ТОВ «Лан». Підстави недопуску позивач виклав у письмовому поясненні - відмові (а.с. 18 - 20).
В зв'язку із зазначеним 05 червня 2020 року інспектором праці Управління Держпраці у Сумській області було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № СМ8129/178/НП від 05 червня 2020 року, на підставі якого контролюючим органом винесено постанову № СМ 8129/178/НП/СП-ФС від 21 липня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 14196 грн. відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, за перешкоджання виконанню державним органом повноважень, предбачених ст.259 Кодексу законів про працю України (а.с. 7, 11 - 12).
Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю
юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами.
Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20 квітня 2015 року за № 438/26883, Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно з Положенням про Головне управління Держпраці у Сумській області, Головне управління Держпраці у Сумській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Підпунктом 5 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що ГУ Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
За приписами статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Закон № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Диспозицією частини четвертої статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Проте відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4 1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
08 вересня 2004 року Законом України №1985-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі Конвенція №81) та Законом України №1986-IV була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві(далі - Конвенція №129).
За приписами статті 12 Конвенції №81, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;
b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та
c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:
i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;
ї) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Аналогічні норми містить і ст.16 Конвенції №129.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.08.2019, № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).
Відповідно до пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Пунктами 6, 8 Порядку №823 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
За приписами пункту 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання (п.11).
Пунктом 13 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов'язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об'єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.
У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою (п.14 Порядку №823).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок №509).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються, зокрема, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.
Відповідно до п.3, п.4 Порядку №823, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка.
Відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем не було допущено інспектора праці до проведення інспекційного відвідування, призначеного наказом Управління Держпраці у Сумській області від 03.06.2020 №543, що є порушенням вище перелічених норм законодавства та є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що така форма державного нагляду (контролю) як інспекційне відвідування не відповідає законодавству, оскільки форма контролю у вигляді інспекційних відвідувань передбачена нормами Конвенцій Міжнародної організації праці № 81 та №129, які були ратифіковані Україною та на підставі яких Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 823.
Також безпідставним суд вважає твердження позивача про те, що позивач реалізував своє право на недопуск до проведення інспекційного відвідування у зв'язку з відсутністю затвердженої форми акта інспекційного відвідування.
Суд зазначає, що на момент існування спірних правовідносин був чинним наказ Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338, яким була затверджена та оприлюднена на сайті Держпраці форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та форма акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
При цьому посилання позивача на те, що наказ № 1338 від 18 серпня 2017 року було прийнято на підставі Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, який постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. по справі № 826/8917/17 визнано нечинним, суд також вважає безпідставним.
Суд зазначає, що визнання Постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 нечинною не тягне за собою автоматичної втрати чинності наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. Посилання позивача на те, що форма бланків на яких було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 05.06.2020 містять посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено Постановою КМУ від 26.04.2017р. №295 не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо складання відповідного акту, оскільки як свідчить примірник цього акту (а.с.11) посилання на даний Порядок було на бланках при їх заповненні відповідачем викреслено.
Крім того, суд вважає необгрунтованим посилання позивача на те, що форма постанови про накладення штрафу, яку виніс відповідач втратила чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 920 від 19 травня 2020 року. Суд зазначає, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 19 травня 2020 року №920, яким затверджено нову форму постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, набув чинності 24.07.2020 року, шляхом опублікування його у Офіційний вісник України - 2020 р., № 57, стор. 198, стаття 1818, код акта 99989/2020 (дана інформація також підтверджується за посиланням https://zakon.rada.sov.ua/laws/show/z065 7-20/card4i+Futiire). Постанова, якою на позивача була накладена штрафна санкція винесена 21.07.2020, тобто до набрання чинності наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 19 травня 2020 року №920.
Отже судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що посадовими особами Держпраці були дотримані вимоги діючого законодавства України при притягненні позивача до відповідальності.
Суд вирішуючи даний спір виходить з критеріїв правомірності та законності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене також виходить із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є такими, що відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № СМ 8129/178/НП/СП-ФС від 21 липня 2020 року. - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек