16 січня 2021 року м. Рівне № 460/8703/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 3) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року.
Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали позивач подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість причин пропуску позивачем строку звернення до суду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, приписами частини другої статті 123 КАС України регламентовано, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а відтак у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Більше того, суд роз'яснює, що грошова допомога, передбачена статтею 37 Закону № 796, спрямована компенсувати громадянам втрати, які ті зазнали у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, вказана грошова допомога не відноситься до соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування.
З огляду на вказане вище, при вирішенні даного спору не можуть застосовуватися строки звернення до суду, передбаченні чинним законодавством для вирішення спорів пов'язаних з отриманням соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, як от заробітна плата, пенсія та інші.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з даним позовом 24 листопада 2020 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позов було скеровано до суду.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 23 травня 2020 року включно заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивач покликається на те, що бездіяльність відповідача щодо виплати спірної допомоги є триваючим правопорушенням, а тому позов щодо оскарження такої бездіяльності може бути пред'явлений до суду протягом усього часу її тривання. Тому, позивач стверджує, що в даному випадку процесуальні строки для звернення до суду, встановлені частиною другою статті 122 КАС України, не можуть бути застосовані. Також позивач наголосила, що нею було подано заяву до відповідача (здійснено активні дії) з проханням виплатити спірну допомогу, проте листом від 03 листопада 2020 року за № 01/5-14-14547 відмовив в її проведенні. Відтак, якщо вважати, що право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло, виходячи з презумпції знання законодавства, а не з дати отримання листа відповідача про відмову у виплаті допомоги, то в такому випадку буде мати місце порушення принципу "належного урядування", оскільки відповідач як компетентний орган держави після отримання від позивача повідомлення про факт безпідставної невиплати спірної грошової допомоги не вжив жодних заходів для виправлення такої помилки. Крім того, у заяві позивач зауважила, що юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Відповідно до статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, держава не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.
Суд роз'яснює, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, набранням чинності (прийняттям) яких позивач обґрунтовує відновлення свого права на отримання спірної допомоги в розмірах, передбачених безпосередньо статтею 37 Закону № 796, були офіційно оприлюднені в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття таких Закону та Рішень позивач повинна була дізнатися та, відповідно, з дати набрання ними чинності (їх прийняття) розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні її права чи законні інтереси, то згідно з презумпцією знання законодавства вона мала знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
При цьому, суд критично оцінює твердження позивача про те, що в даному випадку, у зв'язку з допущенням відповідачем триваючої протиправної бездіяльності строки звернення до суду, встановлені частиною другою статті 122 КАС України, не можуть бути застосовані, з огляду на таке.
Як зазначено вище по тексту ухвали, відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз вказаної норми КАС України дозволяє прийти до висновку про те, що застосування строків звернення до суду в адміністративному судочинстві не залежить від того, яким чином відбулося порушення прав, свобод та інтересів позивача, - шляхом вчинення відповідачем протиправної дії, допущення протиправної бездіяльності чи прийняття протиправного рішення, а також від характеру таких дії, бездіяльності та рішення (одноразового, багаторазового, триваючого тощо). Визначальною обставиною в контексті даної норми є те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів, позаяк, з відповідного моменту розпочинається перебіг строку звернення до суду.
На переконання суду, в адміністративному судочинстві застосування приписів частини другої статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду є неможливим лише до позовів про оскарження бездіяльності по вчиненню дій чи прийняттю рішення, для вчинення (прийняття) яких чинним законодавством не визначенні строкові межі.
Разом з тим, суд зауважує, що грошова допомога, щодо якої виник спір, виплачується щомісячно, тобто чинним законодавством визначені часові межі її виплати, - один раз на місяць.
Таким чином, позивач мала знати про порушення своїх прав протиправною бездіяльністю відповідача кожне перше число місяця, наступного за місяцем, за який мала бути виплачена спірна грошова допомога, у зв'язку з чим розпочинався перебіг відповідного строку звернення до суду.
Щодо твердження позивача про порушення позивачем принципу "належного урядування", то суд зазначає наступне.
Дійсно частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, суд роз'яснює, що невиконання відповідачем приписів Закону № 796, в тому числі з урахуванням рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційними певних положень Закону № 796 або інших законів, якими вносилися зміни до Закону № 796, що виразилося у невиплаті (виплаті в меншому розмірі) позивачу спірної грошової допомоги (тобто, здійснення відповідачем неналежного урядування), фактично є підставою для звернення до суду з позовом про захист порушеного права та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з таким позовом, оскільки наведена обставина жодним чином не перешкоджала позивачу звернутися до суду в межах строку звернення, визначених КАС України.
Також суд вважає безпідставним покликання позивача на принцип pacta sunt servanda та Віденську конвенцію про право міжнародних договорів, оскільки в даному випадку право на отримання спірної грошової допомоги виникло у позивача на підставі закону України, а не міжнародного договору, ратифікованого (затвердженого, прийнятого, приєднаного) уповноваженим державним органом України.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Також інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосується нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 23 травня 2020 року включно, не можуть вважатися поважними.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 23 травня 2020 року включно, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі № 460/8703/20 в частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 23 травня 2020 року включно щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства; 2) зобов'язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати; 3) зобов'язання Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року по 23 травня 2020 року включно, - повернути без розгляду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Комшелюк