12 січня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7143/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Павлюка І.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зіньківська районна рада Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виплати заробітної плати,
ОСОБА_1 03.12.2020 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зіньківська районна рада Полтавської області, у якому просив:
стягнути на його користь середній заробіток за час перебування у вимушеному прогулі за період з 11.05.2017 по 11.03.2020 у розмірі 515066,90 грн;
стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 165280,85 грн та 39348,60 грн за невикористані відпустки за 2018-2019 роки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
22.12.2020 судом одержано заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду у цій справі, у якій заявник просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Підготовче засідання 29.12.2020 не проводилось з огляду на тимчасову непрацездатність судді.
У підготовчому засіданні 12.01.2021 позивач та його представник проти задоволення вищезгаданої заяви заперечували, посилаючись на її безпідставність.
Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у підготовче засідання 12.01.2021 не забезпечили, про його проведення повідомленні належним чином.
Заслухавши думку позивача та його представника, розглянувши подану відповідачем заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Як визначено частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до суду іншими законами.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, на позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час перебування у вимушеному прогулі строки звернення до суду не поширюються.
У свою чергу, щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати суд зазначає, що за відсутності факту проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні відсутні підстави для обчислення строку звернення до суду з позовом у цій частині з дати звільнення ОСОБА_1 з посади голови райдержадміністрації.
З урахуванням наведених обставин, у задоволенні заяви відповідача належить відмовити.
Керуючись статтями 44, 122, 179, 180, 205, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 16 січня 2021року.
Суддя О.О. Кукоба