Справа № 420/12024/20
15 січня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29 жовтня 2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відносить до житлового фонду. Згідно ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. При цьому, відповідно до звіту, виконаного експертом домоволодіння по АДРЕСА_1 можливо експлуатувати, як об'єкт в якості житлового будинку. Таким чином, відмова Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29 жовтня 2020 року є протиправною.
Представником Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що зі змісту наданих документів вбачалось, що за адресою, за якою позивач просив його зареєструвати знаходиться дачний будинок. Разом з тим, наразі нормативно закріплено механізм реєстрації місця проживання, який не дозволяє зареєструвати місце проживання фізичної особи у дачному будинку, оскільки такий будинок не належить до об'єктів житлової нерухомості та не призначений для постійного проживання у нього. Таким чином, відмова в реєстрації місця проживання позивача прийнята з дотриманням вимог діючого законодавства України є обґрунтованою та вмотивованою.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шестидесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи та заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг ОМР із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви надано копію договору дарування, інформаційну довідку, довіреність та витяг про реєстрацію довіреності, паспорт громадянина України ОСОБА_1 , довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, квитанцію про сплату адміністративного збору (а.с. 5, 32, 45-58).
Рішенням Департаменту надання адміністративних послуг ОМР від 29.10.2020 року, викладеному у заяві позивача від 29.10.2020 року, у реєстрації місця проживання відмовлено. У рішенні зазначено, що особа не подала необхідних документів або інформації (а.с. 5, 32 з.б.)
Так, відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
02 вересня 2014 року прийнято Закон України № 1673-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання”, який набрав чинності 29.09.2014 року.
Так, Законом України № 1673-VII внесено зміни до Житлового кодексу Української РСР, ЦКУ, Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зокрема, а Житловий кодекс Української РСР внесено зміни в перше речення статті 6 після слів "для постійного" доповнено словами "або тимчасового". Стаття 6 цього Кодексу визначає призначання житлових будинків і житлових приміщень, а саме після внесення зазначених змін відповідно до цієї статті жили будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Також Кодекс доповнений статтею 8-1 “Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків”, якою встановлено, що громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування".
Також, внесено зміни в ст. 29 та в ст. 379 ЦКУ, а саме ч. 1 ст. 29 викладена у новій редакції “Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово". Крім того, у статті 379 слова "інше приміщення" замінені словами "інше жиле приміщення", а після слова "постійного" доповнено словами "або тимчасового". Стаття 379 ЦКУ визначає поняття житла. У зв'язку з внесеними змінами відповідно до ст. 379 ЦКУ житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Крім того, Законом України № 1673-VII від 02.09.2014 року внесені зміни в Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, а саме абзаци п'ятий і сьомий ст. 3 викладені в новій редакції: "місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово"; "реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла".
Законодавством у Порядках, Інструкціях, будівельних нормах використовуються різні назви житла фізичних осіб - житловий будинок, квартира, дачний будинок, індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий будинок, котедж та інші.
З внесенням змін в законодавство Законом України №1673-VII від 02.09.2014 року для реєстрація фізичної особи визначальними є поняття житло (житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них) та місце проживання.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що реєстрація може бути здійснена лише у житловому будинку, а тому позивач повинен спочатку здійснити переведення садового будинку.
Згідно п. п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до п. п. 8, 9 Правил реєстрації місця проживання документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративні послуги”. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 11 вказаних Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно приписів ст. ст. 279, 280 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
З вищевикладеного слідує, що в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду - садовий будинок не зазначений.
При цьому, з аналізу вищевикладеного слідує, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.
Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.
Вказаний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду по справах № 183/4661/16 (2-а/183/10/17) від 21 серпня 2019 року, № 2340/4673/18 від 10 жовтня 2019 року, № 826/12955/18 від 31 березня 2020 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок за адресою АДРЕСА_1 , Ѕ якого належить на праві власності ОСОБА_2 , має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах м. Одеса, є об'єктом нерухомого майна, який призначений для проживання у ньому.
При цьому, згода на реєстрацію місця проживання позивача, ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 , яка є співвласницею даного садового будинку (а.с. 10).
Крім того, питання щодо можливості реєстрації місця проживання в садовому будинку за адресою АДРЕСА_1 , було досліджено П'ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 13.10.2020 року по справі № 420/1221/20.
Так, П'ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 13.10.2020 року по справі № 420/1221/20 встановлено, що садовий будинок, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (Ѕ частки дачних будівель та споруд, які в цілому складаються із одного дачного будинку під літерою "Б" та інших об'єктів), має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивача. Відповідність садового будинку за вказаною адресою державним стандартам, будівельним нормам і правилам, які пред'являються до житлових будинків, і придатність для постійного (всесезонного) проживання, підтверджується наданою декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, технічним паспортом, звітом, який виконаний експертом ОСОБА_4 в результаті обстеження будівель, Ѕ частин земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_1 можливо експлуатувати як об'єкт в якості житлового будинку.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що позивач має можливість оформити садовий будинок як житловий і лише після отримання рішення органів місцевого самоврядування про переведення його у жилий будинок може здійснити в ньому реєстрацію місця проживання, оскільки порядок переведення садового будинку, що відповідають державним будівельним нормам у житловий будинок, не стосується правовідносин щодо реєстрації місця проживання фізичної особи. Питання реєстрація будинку як садового, зміни цільового призначення земельної ділянки, переведення садового будинку у житловий, є іншими правовідносинами, які не є предметом даної справи щодо реєстрації фізичної особи за місцем її проживання.
За таких підстав, приймаючи рішення від 29.10.2020 року про відмову ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради не дотримався справедливого балансу між цілями, яких намагався досягнути суб'єкт владних повноважень та несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача, які настають внаслідок прийняття цього рішення, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
При цьому, порушені права позивача, підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № ПН441 від 09.11.2020 року (а.с. 4).
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516, адреса місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29 жовтня 2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 38226516, адреса місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.