справа №380/11029/20
15 січня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) про скасування постанови,
Головне управління ДПС у Львівській області (далі-позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) (далі-відповідач), в якій просить скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Курмана Б.Г. від 10.11.2020 ВП №62643990 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
Позовні вимоги мотивовані невідповідністю спірної постанови вимогам чинного законодавства, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 30.11.2020 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишалася без руху, позивачу надавався час на усунення недоліків.
Ухвалами від 14.12.2020 та від 29.12.2020 позивачу продовжувався процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали від 30.11.2020 позивачем виконано.
Ухвалою суду від 11.01.2021 провадження у справі відкрито.
Відповідачем 12.01.2021 (вх.1368) на електронну адресу суду надіслано матеріали виконавчого провадження та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 151 ел.).
В судовому засіданні 15.01.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на належного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
В судовому засіданні 15.01.2021 суд заслухав вступні промови представників сторін: позивача ОСОБА_1 та відповідача Романа Н.О., дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Курмана Б.Г. від 31.07.2020 відкрито виконавче провадження №6264399 з примусового виконання виконавчого листа № 1.380.2019.004393, виданого 08.05.202 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУ ДФС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_2 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме відобразити сплачену суму грошових коштів у розмірі 10498 грн 61 к., яка була сплачена за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3299-17у від 12.05.2015, винесеною ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС та суму грошових коштів у розмірі 19794 грн 39 к., яка була сплачена за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3299-17у від 15.06.2015, винесеною ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС.
Зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів .
Вказана постанова відповідно до супровідного листа від 31.07.2020 №15555 направлена позивачу 31.07.2020.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Курманом Б.Г. 10.11.2020 у зв'язку з невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень ВП №6264399 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.
Окрім того, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Курманом Б.Г. 15.12.2020 винесено постанову про накладення штрафу, якою за повторне невиконання виконавчого листа № 1.380.2019.004393, виданого 08.05.2020 Львівським окружним адміністративним судом без поважних причин на боржника накладено штраф розмірі 10 200 грн.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №6264399 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) Т. Бассараб направлено до Головного управління Національної поліції у Львівській області подання (повідомлення) про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 383 Кримінального кодексу України від 04.01.2021/В-5/179, яке стосувалось не виконання виконавчого листа № 1.380.2019.004393, виданого 08.05.2020 Львівським окружним адміністративним судом.
Предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Курмана Б.Г. від 10.11.2020 ВП №62643990 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
При вирішенні справи суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі передбачена статтею 75 Закону №1404-VІІІ.
Так, відповідно до частини 1 цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду - тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 і врахована судом при розгляді даної справи.
Позивачем не надано суду ані доказів вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду, ані доказів неможливості виконання такого рішення з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №62643990, позивачем як боржником у такому виконавчому провадженні, не вчинялось жодних дій по виконанню виконавчого листа № 1.380.2019.004393, виданого 08.05.2020 Львівським окружним адміністративним судом.
Ба більше, в судовому засіданні представник позивача вказав, що таке рішення суду не виконано й досі.
Ураховуючи викладене, накладення спірною постановою штрафу за невиконання без поважних причин боржником судового рішення є таким, що відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом №1404-VІІІ, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції України (м. Львів) (пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ 43317547) про скасування постанови, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома