справа № 380/7554/20
14 січня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу -
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідачка, ОСОБА_1 ), у якій просить стягнути до бюджету з відповідачки податковий борг у сумі 5 911, 18 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що згідно з картками особових рахунків та довідки № 7179/9/53.9-06 від 01.09.2020 заборгованість відповідачки складає 5 911, 18 грн. Заборгованість у сумі 5 911, 18 грн, яка підлягає стягненню, виникла на підставі: податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.09.2017) 400 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.10.2017) 640 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.11.2017) 640 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.12.2017) 640 грн; штрафних санкцій, донарахованих за актом перевірки від 16.05.2018 № 624, згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф» № 0167911313 від 16.05.2018) 2560 грн; 1031,18 грн пеня.
З метою з'ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача суддя звернулася до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи із запитом від № 380/7554/20/34109/20 від 19.10.2020.
Ухвалою від 13.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у відповіді на запит суду відділом адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області, однак така не отримана відповідачем з незалежних від суду причин. Заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не подав.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив таке.
Відповідачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та з 19.12.2000 по 16.01.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Як платник податків відповідачка перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС у Львівській області (Дрогобицькій об'єднаній Державній податковій інспекції).
Згідно з довідкою про суму податкового боргу платника податків ФОП ОСОБА_1 № 7179/9/53.9-06 від 01.09.2020 станом на 01.09.2020 ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в сумі 5 911, 18 грн (а.с. 4).
Позивач звернувся до суду за стягненням податкового боргу у сумі 5 911, 18 грн, який виник на підставі: податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.09.2017) 400 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.10.2017) 640 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.11.2017) 640 грн; податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 11931/10 від 14.12.2016 (термін сплати 20.12.2017) 640 грн; штрафних санкцій, донарахованих за актом перевірки від 16.05.2018 № 624, згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф» № 0167911313 від 16.05.2018) 2560 грн; 1031,18 грн. пені.
Податковим органом скеровувалося податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 0196791313 від 22.05.2018, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу податкового органі із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 12-13).Також надсилалася податкова вимога форми «Ф» № 36657-17 від 23.03.2018, яка повернулася на адресу податкового органу з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Докази оскарження податкового повідомлення-рішення № 0196791313 від 22.05.2018, податкової вимоги форми «Ф» № 36657-17 від 23.03.2018 або сплати суми боргу, визначеної у них, у матеріалах справи відсутні, відтак позивач звернувся із цим позовом про стягнення податкового боргу.
Суд при вирішенні спору по суті керується таким.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.
Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пп. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Приписами п. 291.4 ст. 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку. До другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Згідно з пп. 293.1, 293.2 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктом 295.1 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з п. 295.2 ст. 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п. 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що відповідачкою подано до Головного управління ДПС у Львівській області, Дрогобицького управління заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (номер реєстрації в ДПС 11931/10 від 14.12.2016) з 01.01.2017 (а.с. 7).
Згідно з відомостями облікової картки відповідачки (а.с. 8-10) у неї наявна заборгованість за несплату єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2320 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області 22.05.2018 на підставі акта перевірки № 624 від 16.04.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0196791313, яким до відповідачки на підставі ст. 122, 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в сумі 2560 грн за несплату (неперерахування) авансових внесків з єдиного податку в сумі 5120 грн.
Оскільки поштове відправлення із податковим повідомленням-рішенням № 0196791313 від 22.05.2018 на суму 2560 грн направлялося позивачем відповідачці, однак повернулось за зворотною адресою (а.с. 12-13), податкове повідомлення-рішення вважається врученим відповідачці 28.06.2018.
Станом на день судового розгляду строк сплати штрафних санкцій за цим податковим повідомленням-рішенням сплинув.
Також податковим органом на суму несплаченого податкового боргу нараховано пеню в розмірі 1031,18 грн, яка відображена в обліковій картці відповідачки (а.с. 8-10).
Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.
Згідно з пунктами 41.2, 41.3 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Пунктом 20.1.34 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, окрім іншого, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем надіслано податкову вимогу форми «Ф» за № 733-15 від 24.05.2017, однак на адресу податкового органу повернувся конверт із відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 15).
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому сторонами у справі доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку надано не було.
Зважаючи на викладене, вимога про сплату боргу вважається належним чином врученою відповідачці.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95).
Пунктом 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2).
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Докази вжиття відповідачкою заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 5911, 18 грн в матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідачки податкового боргу є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
У зв'язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 28.12.2020 по 13.01.2021 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 14.01.2021.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 5 911 (п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) гривень 18 копійок.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15.01.2021.
Суддя Р.П. Качур