11 січня 2021 року справа №380/4580/20
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в письмовому порядку адміністративну справу № 380/4580/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. у справі №813/270/18 за період з 30.07.2019 року по 05.02.2020 року в сумі 20910,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. у справі №813/270/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1104 о/с від 12.12.2017 «Про звільнення»; поновлено позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017 р.; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь Позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 35799,96 грн. з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Однак відповідач несвоєчасно виконав постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. у справі №813/270/18 в частині поновлення позивача на роботі.
Лише 06 лютого 2020 року, відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області №1256 о/с позивача було поновлено на зазначеній посаді.
Позивач вважає, що у зв'язку із тривалим невиконанням постанови суду було порушено його права, що є підставою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду стосовно поновлення позивача на роботі.
Позивач зазначає, що за період з 12.04.2019 року по 29.07.2019 року відповідно до рішення суду від 08.11.2019 року, уже розраховано та стягнено суму коштів за час затримки виконання рішення щодо стягнення в його користь грошового забезпечення.
Тому період з 30.07.2019 року по 06.02.2020 року є часом затримки виконання органу, який розглядав трудовий спір про поновлення позивача на роботі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. у справі №813/270/18, із застосуванням вимог Порядку №100 обраховано середньомісячний заробіток та із такого виведено середньоденний станом на час постановлення рішення який становить 109,48 грн.
Оскільки загальна тривалість затримки виконання рішення щодо поновлення позивача на роботі склала 192 дні (з 30.07.2019 року по 06.02.2020 року включно), відповідно сума середнього заробітку за час затримки поновлення становить: 191 день х 109,48 грн. = 20910,68 грн.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що з метою виконання зазначеного рішення суду апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, за дорученням голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області Т. Бакаєм та в межах компетенції було підготовлено та неодноразово скеровувались листи позивачу, зокрема останнього повідомлялось про те, що ліквідаційною комісією підготовлено відповідний проект наказу про поновлення ОСОБА_1 у зв'язку з надходженням на адресу ГУМВС у Львівській області постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №857/1677/19. Окрім цього, позивача цими ж листами повідомлялось про необхідність прибуття до ГУМВС України у Львівській області за адресою: АДРЕСА_1 з трудовою книжкою, попередньо узгодивши час та дату у телефонному режимі за номером 258-69-34.
У зв'язку з неявкою впродовж тривалого часу та не реагування позивачем на вказані листи, ненаданням трудової книжки для необхідності внесення відомостей про поновлення, ГУМВС України у Львівській області фактично було позбавлене можливості реалізувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції у цій частині.
У зв'язку з прибуттям ОСОБА_1 лише 17.02.2020 з трудовою книжкою до ГУМВС України у Львівській області, його одночасно було ознайомлено з наказом від 06.02.2020 №1256 о/с, також останньому було роз'яснено можливість подальшого працевлаштування та попереджено про можливе майбутнє звільнення.
Наказом від 06.02.2020 №1256 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді з 13.12.2017 року. Таким чином, задоволена Восьмим апеляційним адміністративним судом позовна вимога позивача по справі №813/270/18 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді з 13.12.2017 виконана відповідачем-1.
Згідно Повідомлень щодо проведення безспірного списання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області листами:
- від 05.07.2019 №07.3-11/3209 повідомлено про часткове перерахування коштів за меморіальним ордером від 03.07.2019 №247 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 40,35 грн. на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №813/270/18;
- від 31.07.2019 №07.3-11/3822 повідомлено про забезпечення перерахування коштів за меморіальними ордерами від 29.07.2019 №273 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 28 778,62 грн., №274 в сумі 537,00 грн. військовий збір та №275 в сумі 6 443,99 грн. прибутковий податок із грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №813/270/18 (тобто 40,35+28 78,62+537,00+6443,99=).
Таким чином, задоволена Восьмим апеляційним адміністративним судом позовна вимога позивача по справі №813/270/18 щодо стягнення з ГУМВС України у Львівській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 35 799,96 грн. виконана в повному обсязі, а обставини щодо невиконання рішення суду відповідачем-1 є надуманими, понесення фінансових втрат позивачем з вини відповідача-1 не відбулось.
Крім того, відповідач-1 вважає, що позивачем порушено строк звернення до суду встановлений КАС України, оскільки предметом позову є не стягнення заробітної плати, а середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а тому, на думку відповідача, до спірних правовідносин застосовуються положення ч.5 ст.122 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, роботодавець зобов'язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, незалежно від здійснення (тривалості здійснення) виконавчих дій, незалежно від того, чи були вчинені працівником дії спрямовані на виконання судового рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. у справі №813/270/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1104 о/с від 12.12.2017 "Про звільнення"; поновлено Позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017 р.
Наказ №1256 о/с, яким, на виконання судового рішення, Позивача було поновлено на роботі, відповідач видав лише 06.02.2020 р.
Таким чином, невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 р. пов'язано з протиправною бездіяльністю відповідача.
Надані відповідачем листи не можуть бути належними доказами повідомлення Позивача про необхідність прибути на роботу, оскільки факт їх надсилання не підтверджений первинними документами, які складає АТ "УКРПОШТА" (квитанцією, рекомендованим повідомленням про вручення, трек-кодом тощо); норми актів законодавства не ставлять прийняття наказу про поновлення працівника на роботі на виконання судового рішення в залежність від прибуття/неприбуття працівника до роботодавця.
Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду, позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Дана законодавча норма є імперативною.
В рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу зазначено, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь Позивача на підставі ст.236 КЗпП України, відноситься до заробітної плати (грошового забезпечення), то позивач не обмежений будь-яким строком щодо звернення до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17.06.2020 року відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою судді від 31.08.2020 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлені наступні обставини:
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №813/270/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №813/270/18 - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1104 о/с від 12.12.2017 «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 35799 (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять ) грн 96 коп. з відрахуванням податків та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі №1.380.2019.005149 позов задоволено повністю, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року за період з 12.04.2019 року по 29.07.2019 року в сумі 7882 грн. 56 коп. за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток у зв'язку із затримкою виконання постанови суду про його поновлення на роботі.
Згідно ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частиною 2 ст. 257 цього Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. При цьому п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Аналогічні приписи містить ст. 235 КЗпП України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки ОСОБА_1 був звільнена 12.12.2017 року незаконно, цей факт встановлений судом, судове рішення набрало законної сили, то відповідач був зобов'язаний поновити ОСОБА_1 на попередній посаді, з якої позивач був звільнений.
Відповідачем видано наказ № 1265 о/с «Про виконання рішення суду», яким поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017.
Частиною 4 ст. 257 КАС України, законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Таким чином, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №813/270/18 в частині поновлення позивача на роботі повинна була виконана відповідачем негайно, тобто вже наступного робочого дня, незалежно від реалізації позивачем процедури примусового виконання цього судового рішення.
Судове рішення вважається виконаним відповідачем з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення позивачки на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки. Виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення.
Затримка роботодавцем виконання судового рішення про поновлення на роботі прирівнюється до вимушеного прогулу працівника, тому в такому випадку роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки (ст. 236 КЗпП).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №813/270/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 13.12.2017 виконана 06.02.2020 року, суд погоджується з доводами позивача, що він має право, відповідно до статті 236 КЗпП, на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Згідно рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі №1.380.2019.005149 стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року за період з 12.04.2019 року по 29.07.2019 року.
Тому періодом, за який з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області належить стягнути грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року є період з 30.07.2019 року по 05.02.2020 року (день, що передує поновленню позивача на посаді).
Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №813/270/18 (№857/1677/19) встановлено, що згідно довідки про доходи №6 від 28.11.2018, виданої ОСОБА_1 Залізничним РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області у жовтні 2015 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення розмірі 160,20 грн., в т.ч. податок з доходів фізичних осіб - 24,03 грн., у листопаді 2015 року - 496,90 грн., в т.ч. податок з доходів фізичних осіб - 98,54 грн. Загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 30.10.2015 по 06.11.2015 становить 656,90 грн.
На підставі вказаної довідки колегією суддів відповідно до Порядку №100 обраховано, що середньомісячний заробіток позивача становить 2408,56 грн., середньоденний - 109,48 грн.
Таким чином, у зв'язку із затримкою виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року, судом враховується розрахунок позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період за період з 30.07.2019 року по 05.02.2020 року, який становить 20910,68 грн. (191 робочих днів х 109,48 грн).
Визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов'язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Це означає, що роботодавець може добровільно виконати судове рішення, не очікуючи після винесення рішення судом звернення працівника щодо поновлення на посаді до роботодавця або до державної виконавчої служби. Поновлення працівника на роботі потребує дотримання умов, передбачених трудовим законодавством.
Частиною 2 статті 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву.
Також судом не враховуються посилання у відзиві про те, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постановах у справі № 0640/4691/18 від 06.08.2019 року, № 826/10972/18 від 21.08.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3), Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3) про зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 року за період з 30.07.2019 року по 05.02.2020 року в сумі 20910,68 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 15.01.2020 року.
Суддя Гавдик З.В.