справа №380/3661/20
11 січня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника позивача Шнира Я.Б.,
представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби Рак З.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 13.04.2020 № 95-о Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Галицькій митниці Держмитслужби на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» (або іншій рівнозначній посаді) з 16.04.2020;
- стягнути з Львівської митниці ДФС в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.04.2020 по день ухвалення судового рішення та судові витрати.
Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 29.10.2020 суд повернув без розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову.
Ухвалою від 24.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не відмовлявся від подальшого проходження служби в Галицькій митниці Держмитслужби, написав заяву про переведення і після запланованої дати звільнення продовжував працювати. Всупереч наявності вакантних посад при створеній Галицькій митниці Держмитслужби позивача не повідомлено про такі посади та не працевлаштовано. Крім цього, позивач зазначив, що має переважне право на зайняття вакантних посад. Позивач також вважає, що під час звільнення його з посади допущено дискримінацію.
10.06.2020 до суду надійшли відзиви на позовну заяву від Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби. Вказані відзиви обґрунтовані тим, що з 08.12.2019 позивача не переведено до Галицької митниці Держмитслужби, а тому він не міг виконувати свої посадові обов'язки. Твердження позивача про обов'язок правонаступника реорганізованого підприємства, установи чи організації працевлаштувати усіх працівників не відповідає приписам законодавства, яким врегульовано такі правовідносини, а саме положенням Закону України «Про державну службу». Пропозиція вакантної посади в державному органі є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення або керівника державної служби. Крім цього, положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення не застосовуються. На думку відповідача, безпідставним є доводи позивача про дискримінацію з боку відповідача при його звільненні. Львівська митниця ДФС не порушила рекомендації постанови Кабінету Міністрів України № 256, оскільки позивача звільнено відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Крім цього, виходячи з того, що Львівська митниця ДФС не ліквідована, то безпідставною є вимога позивача про поновлення його на посаді у Галицькій митниці Держмитслужби.
15.07.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив Галицької митниці Держмитслужби, в якій зазначив, що рішення про припинення Львівської митниці ДФС внесено до ЄДРПОУ 28.11.2019, тобто до набрання чинності Законом України від 14.01.2020 № 440-ІХ та Законом України від 12.12.2019 № 378-ІХ, у зв'язку з чим положення таких законів не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, до набрання чинності вказаними законами процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачала в тому числі необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи у Галицькій митниці Держмитслужби.
23.07.2020 представник Галицької митниці Держмитслужби подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що попередження про наступне вивільнення позивачу направлено на електронну скриньку 11.03.2020, а тому до правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу» в редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-ІХ. Крім наведеного, станом на грудень 2019 року Кодекс законів про працю України передбачав відрахування строків на вручення попереджень про наступне вивільнення від дати звільнення, а не від запланованої дати завершення реорганізації чи припинення юридичної особи.
21.10.2020 представник позивача подав до суду пояснення, в яких вказав на те, що станом на березень 2020 року у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження попереджати працівників про наступне вивільнення, оскільки строк її повноважень сплив 28.02.2020. Решта доводів відповідає аргументам, викладеним у позові та відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судове засідання відповідач Львівська митниця ДФС явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про ату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача Галицької митниці Держмитслужби, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Львівської митниці ДФС від 07.12.2018 № 889-о позивача з 11.12.2018 звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №5 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС та переведено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.
Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.
09.12.2019 позивач подав в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву, в якій просив прийняти його на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу № 5 митного поста «Краковець» Галицької митниці Держмитслужби.
Листом від 03.01.2020 № 7.4-08-12/12/255 в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.
10.03.2020 Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС попередила позивача про наступне звільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 95-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - оскаржений наказ). Підстава звільнення - попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Частини перша та шоста статті 43 Конституції України встановлюються, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
Так, згідно з частиною першою статті 1 вказаного Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Частина перша статті 3 Закону України «Про державну службу» визначає, що такий Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 вказаного Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені у статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до пункту 1 частини першої якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частина третя статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону України від 14.01.2020 № 440-IX) передбачає, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої вказаної статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суд при розгляді справи враховує те, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Наказ про звільнення повинен обов'язково містити підставу звільнення з нормативним посиланням, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.
Як встановив суд, наказом Львівської митниці ДФС від 07.12.2018 № 889-о позивача з 11.12.2018 звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №5 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС та переведено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.
Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.
09.12.2019 позивач подав в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву ,в якій просив прийняти його на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу № 5 митного поста «Краковець» Галицької митниці Держмитслужби.
Листом від 03.01.2020 № 7.4-08-12/12/255 в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.
10.03.2020 Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС попередила позивача про наступне звільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 95-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава звільнення - попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Надаючи оцінку аргументам представника позивача про те, що станом на березень 2020 року у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження попереджати працівників про наступне вивільнення, оскільки строк її повноважень сплив 28.02.2020, суд зазначає таке.
Наказом ДФС України «Про реорганізація митниць ДФС» від 25.11.2019 № 30-рг, зокрема, розпочато реорганізація митниць ДФС відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 №858; утворено комісію з реорганізації митниць ДФС; визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Суд повторно зазначає, що 28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.
Таким чином, строк проведення реорганізації митниць ДФС, а відтак і строк повноважень Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС закінчився 28.02.2020.
У подальшому, а саме 24.03.2020 ДФС України прийняла наказ «Про внесення змін до деяких наказів ДФС» № 14-рг, згідно з пунктом 1 якого у пунктах 4 наказів ДФС від 25.11.2019 № 29-рг, № 31-рг слова «три місяці» замінено словами «шість місяців».
З аналізу наведених наказів можна дійти висновку про те, що станом на момент попередження позивача про звільнення із займаної посади - 10.03.2020, у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були відсутні повноваження, оскільки тримісячний строк з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи закінчився, а наказ ДФС України від 24.03.2020 № 14-рг, яким такий строк збільшено до шести місяців, ще не був прийнятий. Відтак, суд вважає доводи представника позивача у цій частині слушними та обґрунтованими.
Крім наведеного, суд звертає увагу на те, що оскаржений наказ містить лише покликання на пункт 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу»).
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржене рішення прийняте без конкретизації причин та підстав, а лише містить перелік пунктів передбачених частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу», які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, виходячи з того, що загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав та причин звільнення. До того ж, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17.
Отже, посилання відповідача Львівської митниці ДФС в оскарженому наказі на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у виді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням положень статті 87 Закону України «Про державну службу».
З приводу посилань позивача на дискримінаційний характер оскарженого наказу, суд вважає за доцільне вказати таке.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено у пункті 1.
Суд вважає, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили про дискримінацію щодо нього за будь-якою ознакою з боку Львівської митниці ДФС при прийнятті оскарженого наказу.
Щодо посилання відповідачів, як на підставу для звільнення позивача із посади, на реорганізацію Львівської митниці ДФС, суд зазначає наступне.
За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.
Таким чином, як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов'язані з припиненням трудових договорів з працівниками. У цьому контексті в роботодавця виникає обов'язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.
Суд повторно зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 №858 утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Вказаною постановою, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Пункт 12 Порядку №1074 передбачає, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Згідно з пунктом 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Таким чином, з наведеного вище можна дійти висновку про те, що повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 08.12.2019.
На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.
Наказом Галицької митниці Держмитслужби від 25.02.2020 № 78 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2020 рік Галицької митниці Держмитслужби» затверджено 1150 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами у сумі 5975850,00 грн.
При цьому, як вбачається з Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільську митницю ДФС. Штатна чисельність Івано-Франківської митниці ДФС затверджена в кількості 104 одиниці, штатна чисельність Тернопільської митниці ДФС становила 79 одиниць.
Отже, як встановлено, загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Суд також встановив, що станом на 15.04.2020 у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 250 посад, в тому числі вакантними були 4 посади начальників відділів митного поста «Краковець», яку займав позивач до звільнення.
Суд звертає увагу на те, що кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки - збільшилась. При цьому, кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач також зменшена не була, що не заперечується відповідачами, і на момент звільнення на цьому митному пості були наявні вакантні посади.
При вирішенні питань щодо дотримання суб'єктом владних повноважень прав державних службовців під час проходження публічної служби та при звільненні з неї, колегія суддів звертає увагу на встановлену гарантію щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.
Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об'єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб'єкта призначення.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач як суб'єкт призначення не навів жодного обґрунтування як підстави для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу - Галицької митниці Держмитслужби.
Так, частина третя статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачає, зокрема, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Разом з тим, надання за вказаним Законом можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип правової визначеності.
Крім цього, суд звертає увагу на статтю 42 КЗпП України, згідно з якою при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Суд встановив, що позивач починаючи з 1996 року працював в митних органах на різних посадах.
Доказів щодо застосування до позивача дисциплінарних стягнень відповідачі не надали.
09.12.2019 позивач подав в. о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву ,в якій просив прийняти його на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу № 5 митного поста «Краковець» Галицької митниці Держмитслужби.
Суд зауважує, що Львівська митниця ДФС не надала доказів врахування стажу позивача, кваліфікації та його продуктивності при його звільненні.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 № 95-о прийнятий не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом та непропорційно. Таким чином, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи висновок суду про незаконність звільнення позивача, останній підлягає поновленню на посаді.
Як вбачається з оскарженого наказу, позивача звільнено з 15.04.2020 з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС.
Таким чином, у відповідності до статті 235 КЗпП України належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого його протиправно звільнено, а саме: на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
Відтак у задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на роботі в Галицькій митниці Держмитслужби на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» (або іншій рівнозначній посаді) з 16.04.2020 необхідно відмовити.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді необхідно допустити до негайного виконання.
Щодо стягнення з Львівської митниці ДФС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з частиною другою пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Суд зазначає, що період з 16.04.2020 по 11.01.2021 є періодом вимушеного прогулу, за який Львівська митниця ДФС повинна виплатити позивачу середній заробіток, та який в сумі становить 183 робочих дні.
Суд встановив, що згідно з довідкою Львівської митниці ДФС від 03.07.2020 № 13-70-05/38-338 середньомісячна заробітна плата позивача становить 12451,85 грн, а середньоденна - 607,41 грн.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 111156,03 грн (183 * 607,41 грн) без урахування обов'язкових платежів та податків.
Відтак з Львівської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111156,03 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на вказане, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 12451,85 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства необхідно допустити до негайного виконання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 № 95-о.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівській митниці ДФС з 16.04.2020. Рішення суду в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.
Стягнути з Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111156 (сто одинадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн 03 коп з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12451 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн 85 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення суду складене 15 січня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.