про повернення позовної заяви
13 січня 2021 року м. Київ № 320/130/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Головного управління Держпраці у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26.11.2020, винесену начальному Головного управління Держпраці в Одеській області Бадюком С.В.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суддя зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Як убачається ч. 6 ст. 59 КАС України, оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Із змісту позовної заяви убачається, що дана позовна заява подана та підписана виконуючим обов'язки генерального директора - ОСОБА_1 .
Як вбачається з додатків до позовної заяви, а саме з Наказу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" від 09.12.2019 №365-ВК, то ОСОБА_1 приступає до виконання обов'язків генерального директора на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2019 №48/Ос.
Проте, до позовної заяви позивачем не надано Наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2019 №48/Ос.
Отже, на підтвердження повноважень ОСОБА_1 діяти від імені Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до матеріалів позовної заяви не додано належних документів, які б підтверджували повноваження Омельченка П.М. (а саме: наказу про призначення, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 у розумінні ст.ст. 55, 59 КАС України є неналежним представником у справі та позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 820/4389/17, від 23.01.2020 у справі № 160/548/19.
Суд також виходить з правової позиції, викладеної Верховним Судом за тотожних обставин в ухвалі від 25.05.2018 у справі № 826/4872/16, відповідно до якої звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Суд зазначає, що структура вказаної норми є чіткою та однозначно закріплює умови її реалізації судом.
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, вищевказаний п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань, яке не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до суду.
З урахуванням викладеного та норм КАС України, суддя приходить до висновку про можливість повернення даного адміністративного позову, у зв'язку з відсутність належних доказів на підтвердження повноважень Омельченка П.М. підписувати даний позов.
Керуючись ст.ст. 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
1. Позовну заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Головного управління Держпраці у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.