13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 344/7865/19 пров. № А/857/15104/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року у справі за його позовом Івано-Франківської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
суддя(і) у І інстанції Пастернак І.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 19 жовтня 2020 року,
04 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) у справі про порушення митних правил № 70/20600/19 від 19 квітня 2019 року та закрити провадження у ній.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року у справі № 344/7865/19 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив зазначене судове рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем оскаржувана постанова прийнята після закінчення строку накладення стягнення. Окрім того, відповідачем не доведено наявності умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК).
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції та видно з копій протоколу про порушення митних правил № 70/20600/19 від 09 квітня 2019 року, складеного головним державним інспектором відділу оперативного реагування, взаємодії з митними органами іноземних держав та моніторингу управління протидії митним правопорушенням міжнародної взаємодії Митниці Судаком Д.І. та оскаржуваної постанови про порушення митних правил № 70/20600/19 від 19 квітня 2019 року, винесеної заступником начальника - начальником УПМП та МВ Митниці Сучаком С.В., 13 вересня 2017 року громадянином України ОСОБА_1 через пункт пропуску «Краківець - Корчова» митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС було ввезено на митну територію України автомобіль марки «OPEL», модель «INSIGNIA», 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_1 .
15 вересня 2017 року Митниці з метою проведення митною оформлення даного товару із сплатою належних митних платежів та випуску його у вільний обіг на території України була подана митна декларація та документи на товар, яка зареєстрована за № UA206010/2017/416609 від 15 вересня 2017 року.
У якості документа, який містить відомості щодо вартості придбаного товару, одночасно з митною декларацією було надано договір купівлі-продажу б/н від 08 вересня 2017 року, у якому зазначено, що продавцем та відправником даного товару є нідерландська компанія «ARVLAD В. V.» (Botsholsedwarsweg, 4, 3645 АК Waverveen NL), а покупцем та отримувачем - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), АДРЕСА_1 , а вартість товару складає 5600 євро.
У графах № 8 та № 9 митної декларації № UA206010/2017/416609 від 15 вересня 2017 року, поданої Митниці для митного оформлення вказаного автомобіля було зазначено отримувача товару та особу, відповідальну за фінансове регулювання, ОСОБА_1 . У графах № 22 та № 42 митної декларації № UA206060/2017/416609 від 15 вересня 2017 року вказана вартість товару - 5600 євро.
Із вказаної вартості товару та з урахуванням преференції, встановленої Законом України від 31 травня 2016 року № 1389-VIII, у графі № 47 митної декларації були розраховані митні платежі в розмірі 79585,02 грн, які були сплачені ОСОБА_1 за митне оформлення товару.
22 жовтня 2018 року Митницею листом Державної фіскальної служби України № 31891/7/99-99-20-02-01-17 від 12 жовтня 2018 року було отримано відповідь митних органів Королівства Нідерландів NL18DZA00071021WZ від 24 липня 2018 року на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобіля марки «OPEL», модель «INSIGNIA», 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_2 . Відповідно до листа митних органів Королівства Нідерландів №NL18DZA00071021WZ від 24 липня 2018 року та наданих завірених копій документів - фактури 772548 від 08 вересня 2017 року та експортної декларації №17NLJ7C3CKA0Q9WD56 від 08 вересня 2017 року - вартість автомобіля марки «OPEL», модель «INSIGNIA», 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_2 , проданого нідерландською компанією «Arvlad B.V.» (Botsholsedwarsweg, 4 3645 АК Waverveen NL) громадянину ОСОБА_1 , складає 6500 євро.
Відповідно до службової записки спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Митниці від 04 квітня 2019 року № 196/09-70-19-24 різниця митних платежів між сплаченими за митною декларацією UA206060/2017/416609 від 15 вересня 2017 року та тими, які мали бути сплачені за умови подання до митного оформлення фактури № 772548 від 08 вересня 2017 року та декларації митних органів Королівства Нідерландів №17NLJ7C3CKA0Q9WD56 від 08 вересня 2017 року, згідно з якими вартість вказаного автомобіля складає 6500 євро, становить 8954,95 грн.
З урахуванням цього контролюючий орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 , шляхом заявлення у митній декларації № UA206060/2017/416609 від 15 вересня 2017 року неправдивих відомостей щодо вартості товару та надання з цією метою Митниці документу - договору купівлі-продажу б/н від 08 вересня 2017 року, який містить неправдиві відомості щодо вартості товару, вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті за митне оформлення товару - автомобіля марки «OPEL», модель «INSIGNIA» 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_2 .
Відтак, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у сумі 26864,85 грн за порушення статті 485 МК (а.с.40-41).
ОСОБА_1 не погодився із притягненням його до відповідальності постановою відповідача № 70/20600/19 від 19 квітня 2019 року та оскаржив її до адміністративного суду, подавши позовну заяву, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 485 МК встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Відповідно до частини 1 статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, статтею 485 МК передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 2 статті 264 МК встановлено, митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів..
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частини 5, 6 статті 264 МК).
Відповідно до частини 5 статті 255 митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії..
Згідно з частиною 1 статті 467 МК якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Частиною 1 статті 522 МК передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п'ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п'ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.
Відповідно до статті 491 МК підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 640/20172/16-а, статтею 467 МК встановлено строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Диспозиція статті 485 МК передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони правопорушення, і порушення, що встановлене митним органом щодо позивача - заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо визначення митного режиму і як наслідок застосування пільги по сплаті митних платежів - не носить триваючого характеру, оскільки є вчиненим з моменту подання відповідної декларації. Тобто, у даному випадку з моменту подання декларації ймовірно протиправні дії більше не вчиняються, відтак інкримінований позивачу склад діяння не носить триваючого характеру.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 МК сплив, оскільки часові рамки вчинення позивачем порушення митних правил, яке ставиться йому у вину митним органом, - вересень 2017 року, моментом виявлення такого - липень 2018 року, після отримання ДФС України листа відповіді митних органів Королівства Нідерланди, а оспорювана постанова відповідачем прийнята 19 квітня 2019 року.
Аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, приписів частини 1 статті 466 МК щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, частини 1 статті 531 МК щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, оскільки з моменту вчинення правопорушення та до моменту винесення оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил сплинуло більше ніж шість місяців, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що таке стягнення накладено поза межами строків, передбачених статтею 467 МК, що у свою чергу виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому апеляційний суд в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує висновки Верховного Суду, викладені у його постановах від 24 грудня 2020 року у справі № 461/3117/17 та у справі № 569/7509/16-а, відповідно до яких заявлення з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру в митних деклараціях неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, не носить триваючого характеру, адже час можливого вчинення такого правопорушення безпосередньо пов'язаний з поданням відповідних декларацій.
У відповідності до приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цього адміністративно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2020 року у справі № 344/7865/19 та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Івано-Франківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 70/20600/19 від 19 квітня 2019 року та закрити провадження у справі про порушення митних правил.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 14 січня 2021 року.