14 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2383/20 пров. № А/857/15209/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Чепенюк О.В., повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року) у справі № 500/2383/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила:
визнати протиправним та скасувати повідомлення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №21013/2 від 14.05.2020 про відсутність права на отримання нею пільг як учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 07.05.2020 (з дня звернення про надання пільг);
зобов'язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради призначити їй як учаснику війни пільги у вигляді 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 07.05.2020 (з дня звернення про надання пільг).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано відмову Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, викладену у листі №21013/2 від 14 травня 2020 року, в отриманні ОСОБА_1 , як учасником війни, пільг відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, а саме 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Зобов'язано Управління соціальної політики Тернопільської міської ради призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни, пільги у вигляді 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, з 07 травня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що нормами Порядку №389 визначено механізм надання пільг окремим категоріям громадян з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, придбання твердого побутового палива та скрапленого газу за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми Закону №76-VІІІ, яким внесено зміни до Закону № 3551-XII, зокрема, щодо надання учасникам війни пільг з оплати житлово-комунальних послуг, твердого палива, скрапленого газу залежно від сукупного доходу сім'ї; скасування пільгового проїзду учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, особам, на яких поширюється чинність Закону, а також компенсації вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Вказує, що згадані норми, які визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Для відновлення конституційних прав учасників війни необхідно внести зміни до Закону № 3551-XII та Порядку №389. Проте на теперішній час зміни не внесені. З огляду на вказане Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради позивачу надано відповідь на подану нею заяву та роз'яснено, що її середньомісячний сукупний дохід становить 5472,87 грн, що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (2940, 00 грн), тому пільги на оплату житлово-комунальних послуг їй не нараховані. Отже, враховуючи викладене, управління діяло правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, з використанням наданих повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У зв'язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копію вказаної ухвали скеровано за допомогою електронних засобів зв'язку на офіційну електронну адресу скаржника.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 241 КАС України до судових рішень віднесено ухвали.
Скаржник отримав копії ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження 14.12.2020, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, долученою до матеріалів справи.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідач в апеляційній скарзі просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 26.04.2002 Управлінням соціального захисту населення Тернопільської міської ради та має право та пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни (а.с. 8, 28).
Як вбачається з персональної облікової картки ОСОБА_1 та листа Управління соціального захисту населення Тернопільської міської ради від 18.09.2020 №1925/13.2, позивач з 04.09.2003 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник війни, дитина війни, ветеран праці та пенсіонер за віком, та до 30.06.2015 користувалася пільгами у розмірі 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг, як учасник війни (а.с. 25, 33).
За змістом повідомлення Управління соціального захисту населення Тернопільської міської ради від 18.03.2020 про відсутність права на отримання пільг ОСОБА_1 з 01.07.2015 не має права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надаються з урахуванням доходу відповідно до Закону № 3551-XII у зв'язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу (а.с. 29).
07.05.2020 позивач звернулась до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою про надання їй 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання як учаснику війни відповідно Закону №3551-XII. При вирішенні вказаного питання просить взяти до уваги рішення Конституційного Суду України №12-р/2018 від 18.12.2018, яким частину шосту статті 14 Закону № 3551-XII визнано такою, що не відповідає Конституції України (а.с.9, 30).
Листом від 14.05.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що згідно з вимогами Закону №76-VIII та Порядку №389 з 01.07.2015 пільги учасникам війни надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (2940,00 грн). Пільги позивачу не були нараховані, оскільки її середньомісячний сукупний дохід перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу та становить 5472,87 грн (а.с. 11, 31).
Не погодившись з такою відмовою відповідача у наданні їй як учаснику війни 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.12.2018 №12-р/2018 положення частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII) втратили чинність з 18.03.2019 та застосуванню до спірних правовідносин не підлягають. Крім того, на думку суду, у зв'язку із втратою чинності з 18.03.2019 положень частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII), не підлягають також застосуванню приписи Порядку № 389, які передбачають надання деяких пільг учасникам війни за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 19.03.2019 застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №76-VIII. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні пільг, передбачених статтею 14 Закону №3551-ХІІ, допустив порушення її прав як учасника війни.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ.
Згідно із статтею 1 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 8 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 14 Закону № 3551-ХІІ учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги: 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
Законом № 76-VIII (підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону № 76-VIII) статтю 14 Закону № 3551-ХІІ було доповнено частиною шостою такого змісту: Установити, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону №76-VIII набрав чинності з 01.01.2015, норми цього Закону в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї при наданні пільг - з 01.07.2015.
У зв'язку з прийняттям Закону №76-VIII затверджено Порядок №389, у пункті 1 якого вказано, що цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
За приписами пункту 3 Порядку № 389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Згідно із пунктами 9, 12 Порядку № 389 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення з урахуванням отриманої інформації, зазначеної у пунктах 6 - 8 цього Порядку, визначають протягом десяти днів з дня отримання такої інформації середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім'ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї. У разі коли середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону №76-VIII; частину шосту статті 14 Закону №3551-ХІІ.
Так, у рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави.
Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 вказано, що Конституційний Суд України виходить із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України. Отже, встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абзацу другого підпункту 1, абзацу другого підпункту 2, абзаців другого, третього, четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону №76-VIII , частини шостої статті 14, частини другої статті 16 Закону №3551-ХІІ, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Пункт 2 резолютивної частини цього Рішення передбачає, що положення Закону №76-VIII та Закону №3551-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.12.2018 №12-р/2018 положення частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII) втратили чинність з 18.03.2019 та застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Крім того, на думку суду, у зв'язку із втратою чинності з 18.03.2019 положень частини шостої статті 14 Закону № 3551-ХІІ (у редакції Закону № 76-VIII), не підлягають також застосуванню приписи Порядку № 389, які передбачають надання деяких пільг учасникам війни за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Таким чином, з 19.03.2019 застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону №3551-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №76-VIII.
За встановлених судом обставин, відповідач, відмовляючи позивачу у наданні пільг, передбачених статтею 14 Закону №3551-ХІІ, допустив порушення її прав як учасника війни.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Отже, з 19.03.2019 позивач має право на пільги, передбачені ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, відмовляючи позивачу, як учаснику війни, у поновленні пільг, визначених ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 500/2383/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 14 січня 2021 року.