Справа № 120/4675/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
14 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за результатом розгляду поданої ним заяви про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2020 року та зобов'язання відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60573492.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2020 року.
Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60573492.
Стягнуто з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 грн. 00 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Центральний відділ Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження» в частині виконання вимог закону при закінченні виконавчого провадження.
Зазначає, що отримавши заяву боржника ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням постанови про накладення на нього штрафу, на підставі якої і був виданий виконавчий документ, до якої було додано копію судового рішення, відповідач листом від 15.06.20 р. повідомив позивача про неможливість закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю належно виготовленої та завіреної копії рішення суду про скасування постанови № 001754.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, Відділом прикордонної служби «Преображенка» (с.Преображенка, Каланчацького району Херсонської області) 23 серпня 2019 року прийнято постанову № 001754 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП (порушення порядку в'їзду/виїзду на ТОТУ АР Крим) у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 штрафу у встановлений строк, Відділ прикордонної служби "Преображенка" 22.10.2019 року звернувся до Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання постанови № 001754, яка є виконавчим документом.
13.11.2019 року при примусовому виконанні постанови №001754 Державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Кучинським А.В. винесені постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП № 60573492 на підставі постанови Відділу прикордонної служби «Преображенка» про накладення адміністративного стягнення № 001754 від 23.08.2019 року;
- про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 510 грн.;
- про арешт майна боржника ОСОБА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Каланчацького районного суду Херсонської області з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №001754 від 23.08.2019 року.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 17 грудня 2019 року (справа № 657/1627/19) позов ОСОБА_1 задоволено, постанову № 001754 від 23.08.2019 року, винесену старшим інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби "Преображенка" Хім'яком С.С. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 скасовано. Цією ж постановою ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення, при цьому, суд обмежився усним зауваженням.
Додатковим рішенням цього ж суду від 10.04.20 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу прикордонної служби "Преображенка" на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 768,40 грн.
Рішення та додаткове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.
В січні 2020 року виконавче провадження ВП № 60573492 для подальшого виконання передано до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі Наказу МЮУ від 17.12.2019 №4053/5.
11 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП № 60573492 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", до якої додав копію рішення Каланчацького районного суду від 17.12.2019 року у справі № 657/1627/19.
Державний виконавець А.В. Кучинський, розглянувши заяву боржника, не прийняв додане до заяви судове рішення, як підставу для закінчення виконавчого провадження , оскільки копія рішення була неналежно оформлена та не містила відмітки про дату набрання чинності судовим рішенням, про що листом № 77-485 від 15.06.20 повідомив ОСОБА_1
22 серпня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП № 60573492 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", до якої додав роздруківку судового рішення Каланчацького районного суду від 17.12.19 р. у справі № 657/1627/19 з ЄДРСР.
Проте, постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем винесена не була.
04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому, посилаючись на протиправну бездіяльність державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, просив суд зобов'язати відповідача винести таку постанову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підставою для закінчення виконавчого провадження є скасуванням або визнанням нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Тобто ключовим, у даному випадку, є саме виконавчий документ, що став підставою для відкриття виконавчого провадження. З огляду на це, суд вказує, що з рішення суду перш за все повинно дозволяти ідентифікувати сам виконавчий документ, а не особу позивача, що звернулась за захистом своїх прав до суду.
При цьому, суд вказує, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що такий екземпляр рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 17.12.2019 року у справі № 657/1627/19 був надісланий на адресу відповідача позивачем. Суд вказує, що питання належного діловодства Каланчацького районного суду Херсонської області не є предметом розгляду даної справи, а тому не можуть бути предметом оцінки зі сторони Вінницького окружного адміністративного суду.
У цьому ж контексті суд не приймає до уваги посилання відповідача на приписи ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», адже остання містить вимоги до оформлення виконавчого документу та жодним чином не стосується документообігу суду.
Також суд вказує, що єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) - це державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів реєстру та їхніх образів. ЄДРСР забезпечує широкий доступ громадян до судових рішень, що є важливою умовою для підвищення довіри до судів України, а також дієвою формою громадського контролю за законністю та обґрунтованістю судових рішень. З огляду на зазначене суд не приймає до уваги твердження відповідача, що йому не відомо, чи рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 17.12.2019 року у справі № 657/1627/19 набрало законної сили. Оскільки згідно відомостей, що містяться в ЄДРСР вказане рішення набрала законної сили 17.01.2020 року.
Таким чином, зазначає у висновках суд, зміст рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 17.12.2019 року у справі № 657/1627/19 дозволяв відповідачеві ідентифікувати виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження ВП № 60573492.
Суд також звертає увагу на те, що вимогами ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 не визначений порядок подачі звернення та форма заяви (звернення) та відповідних документів до виконавчого органу щодо вчинення дій по закінченню виконавчого провадження із підстави - скасування виконавчого документу.
Між тим, такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом .
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 39 Закону № 1404-УШ виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною 2 статті 39 Закону № 1404-VІІІ постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Рішення, що приймаються державним виконавцем у виконавчому провадженні, є процесуальними документами, які мають відповідати вимогам закону щодо змісту та форми.
Відповідно до приписів ч.1 ст.241 КАС України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови.
Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Згідно ч.10 ст.243 КАС України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
За п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року " Про судове рішення в адміністративній справі", судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.
В свою чергу, визначення поняття судового рішення та копії судового рішення, міститься також у абзацах 6 і 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740.
Судовим рішенням, у розумінні вищезазначених норм Порядку, є вирок, рішення, постанова, ухвала, окрема ухвала (постанова) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції та у справах про адміністративні правопорушення, а також судовий наказ, виданий в порядку наказного провадження у цивільних справах.
Копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація в якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.
Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття «судове рішення» та «копія судового рішення» і наділяє їх конкретним змістом.
Під час видачі учасникам судового процесу копії судового рішення її оформлення здійснюється відповідно до вимог процесуального законодавства.
Так, згідно з абзацом 9 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, копією судового рішення на паперовому носії є документ, виготовлений в апараті суду з використанням або без використання комп'ютерної техніки, інформація у якому викладена у формі текстових даних та зафіксована на папері.
Інструкція з діловодства в адміністративних судах України регламентує порядок роботи з документами, в тому числі і оформлення копій судових рішень для надсилання сторонам у справі.
Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати.
Копії повинні бути засвідчені написом «З оригіналом згідно» із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища. Підпис працівника апарату суду, яким засвідчується копія документа, скріплюється печаткою «Канцелярія», таким чином, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.
Відбиток печатки ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи, або на окремо виділеному для цього місці з відміткою «МП».
У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається.
На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.
Копії судових рішень, що набрали законної сили або підлягають негайному виконанню повинні бути прошиті, пронумеровані, засвідчені та скріплені відповідною печаткою суду.
Пункт 4 розділу XI Інструкції в редакції Наказу Державної судової адміністрації № 1196 від 24.12.2019}
Отже, оскільки копія судового рішення, що надіслана позивачем із заявою про закінчення виконавчого провадження вимогам Інструкції з діловодства в адміністративних судах України не відповідала, державний виконавець правомірно не прийняв її як підставу для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається із змісту відповіді державного виконавця від 15.06.2020 року, позивачу запропоновано отримати належно оформлену копію судового рішення і подати її до державної виконавчої служби.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду з відповідною заявою не звернувся, а подав державному виконавцю роздруківку рішення з ЄДРСР.
За частиною першої статті 2 Закону України від 22 грудня 2015 року № 3262-VI «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в порядку, встановленому цим Законом.
У пунктах 2, 13, 14 Порядку ведення ЄДРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (далі - Порядок), передбачено, що внесенню до реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі; електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту; відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до ЄДРСР не пізніше наступного дня.
Отже, ЄДРСР) - це державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів реєстру та їхніх образів і створена вона для надання громадянам доступу до судових рішень.
Проте, роздруківка судового рішення з ЄДРСР не є копією судового рішення , ухваленого судом і не може бути подана в якості такої для прийняття процесуального рішення державним органом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчих дій в оскаржуваному виконавчому провадженні державний виконавець діяв згідно приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправної бездіяльності, та відсутні підстави для його зобов'язання винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60573492.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані, натомість відповідач підтвердив правомірність дій, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів, надав невірну правову оцінку обставинам справи, не врахував наведені норми матеріального права, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими дають підстави дійти висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) являються підставними і обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задовольнити .
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року скасувати.
Прийняти постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 січня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.