Справа № 620/2960/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
12 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
31.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яким просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України ''Про національну поліцію'';
- зобов'язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 5 частини першої статті 97 Закону України ''Про національну поліцію'' у розмірі 70 прожиткових мінімумів, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходить службу в Національній поліції України на посаді інспектора-штурмовика 2-го відділу управління «КОРД» ГУНП в Чернігівській області.
09 жовтня 2014 року у період проходження служби при виконанні службових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, про що було складено Акт розслідування нещасного випадку від 09 жовтня 2014 року (Форма Н- 5) та Акт №23 про нещасний випадок від 19.12.2016 року (Форма Н-1).
На підставі рапорту позивача від 27.09.2017 останньому проведені виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини першої статті 97 Закону України ''Про національну поліцію'', що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2017 № 8294.
Не погодившись із призначеною виплатою, 15 липня 2020 року, позивач звернувся до ГУНП в Чернігівській області з проханням призначити одноразову грошову допомогу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом ГУНП в Чернігівській області від 29.07.2020 № 21/Г-221 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач у позові не погоджується з нормативно-правовим актом, який був застосований при виплаті одноразової грошової допомоги, про що стало йому відомо в липні 2020 року.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом з наступних підстав.
З огляду на частину першу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, строк для оскарження рішень, з приводу правомірності яких виник спір, становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що з адміністративним позовом позивач звернувся лише 31.07.2020, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України строку на звернення до суду з таким адміністративним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено цей строк та відкрито провадження у справі.
Однак, відповідно до приписів частини четвертої статті 123 КАС , якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не заперечує, що про факт призначення йому одноразової грошової допомоги в сумі 5600 грн. у відповідності до п. 6 ч. 1. ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» йому стало відомо 28 грудня 2017 року, однак, вважає, що строк ним не пропущено, оскільки про норми ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» йому стало відомо лише в липні 2020 року.
Однак, необізнаність з нормами Закону України «Про Національну поліцію» не є підставою для визнання причин пропуску строку поважними, оскільки закони є загальнодоступними та знання чи не знання їх змісту залежить від волевиявлення самої особи.
Проте, підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Даний правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 21 липня 2020 року у справі № №9901/185/20.
Колегія суддів зазначає, що в обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки зазначені позивачем підстави не створювали для нього об'єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 2 років, при місячному терміні оскарження, необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх прав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст постанови виготовлено 15.01.2021 року.
Керуючись ст.ст. 243, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель